Давньоєгипетська цивілізація.

Невідомо, Єгипет чи Шумер був колискою найдавнішої світової цивілізації (історики сперечаються). Безперечно одне - централізована держава вперше в історії виникла на північному сході Африки (в Шумері ніколи не було централізованої держави).

У давнину Єгиптом називали вузьку долину р. Ніл (від І порогу до дельти (включно), де впадає у Середземне море, найдовша у світі. Долину називають Верхнім Єгиптом (завжди економічно сильнішій), а дельту - Нижнім.

Головне джерело - твір жерця Манефона (4-3 ст. до н.е.). Двотомна «Історія Єгипту». Автор об'єднав кілька сотень фараонів у ЗО династій та, + усю історію на Стародавнє, Середнє та Нове Царства (за ознакою спорідненості або особливостям внутрішньої політики). Його класифікація лягла в основу сучасної періодизації на Раннє, Стародавнє, Середнє, Нове та Пізнє Царства. Нараховує 2 додинастичні періоди, 3 перехідні періоди (відсутність централізованої держави через завоювання або династичні смути, тоді Єгипет розпадався на номи).

• Історія стародавнього Єгипту - період з моменту появи державних утворень (др. пол. IV тис, до н.е.) до падіння незалежності єгипетської держави і включення її до складу Персії (VI ст. до н.е., 525 р.)..

Джерела: Документи і юридичні тексти у складі кількох крупних архівів, що збереглися. Архів, знайдений у храмі царя Неферірклра (V династія, 25 - 24 ст. до н.е.); архів м. Ахетатона (суч. с. Телль-ель-Амарна). Прочитати можна завдяки дешифровці ієрогліфів: п.п. XIX ст. Жан Франсуа Шампольйон.

Особливості деспотії: давньосхідна деспотія - необмежена монархія, монархія особливого типу, коли абсолютна влада правителя - це традиція. Держава виступає верховним організатором системи штучного зрошення, необхідної для нормального господарського життя у країні. Оскільки держава активно втручається у господарське життя країни => величезний бюрократичний апарат (+ різноманітні ранги). Важлива особливість д.д. - особливе положення голови держави - правителя-деспота. Цар не тільки носій усієї повноти влади (законодавчої, виконавчої та судової), - але визнавався надлюдиною, ставлеником богів, їхнім нащадком. Обожнення особистості царя - важлива риса д.д. Проте ступінь обожнення різна у різних країнах. У Єгипті абсолютне обожествління царя. Фараон претендував також на духовне керівництво і на владу над жерцями (джерело частих сутичок в історії, релігійно-політична реформа Ехнатона).

Отже: абсолютне обожествління фараона + величезний бюрократичний апарат + залежний статус общини (держава швидко її поглинула, общинники стали т.зв. «царськими людьми» (особисто вільні, але повністю залежні від держави). '

! На Стародавньому Сході раби ніколи не були головними виробниками матеріальних благ —» «царські люди»: особисто вільні, але повністю підпорядковані державі, виконували масштабні роботи (іригація, польові роботи, будівництво - видавався продуктовий пайок). Раби перекривали за масштабами їхню працю тимчасово, коли держава на певний час ставала імперією (завоювання значної кількості людей), Нове Царство. Володар усіх земель - тільки фараон (може обмежити чиї завгодно права).

Основні віхи історії: На початку Раннього царства (33-32 ст до н е) виникає писемність (господарські потреби, 33 ст.) Фараон, який на початку Раннього ц. об'єднав Верхній і Нижній Єгипет (номи), Міна (Менес), засновник І династії, засновник І столиці Мемфісу.

Єгипет довгий час залишався у мідно-кам'яному віці, коли сусіди (Месопотамія) уже перейшли в епоху бронзи (причина - відсутність олова). Технології застарілі, а темпи економічного розвитку швидкі.

Стародавнє царство (28-23 ст до н е)

1-й перехідний період 23-21 ст до н е

Середнє царство - епоха бронзи (21-18 ст до н е.). Наприкінці періоду (17 ст.) Єгипет завойований племенем гіксосів (з Палестини). За деякими даними - 200 років. Колісниці. Меттухотет – об’єднання; АменехметІ – розквіт.

2 -й перехідний період 18-16 ст до н е

Засновник 18-ї династії вигнав гіксосів з країни. Початок Нового царства (16-11 ст до н е)- розквіт єгипетської цивілізації (5 століть). Економічний стрибок. Імперія (Тутмос III). Кордони - карта. Палестина, Сирія, Фінікія (Синай раніше) - до 4-го порога на півдні. Реорганізація армії.

На період Нового царства припадає спроба запровадження монотеїзму - релігійно- політична реформа Ехнатона (сер. 14 ст.). Спрямована проти фіванського жрецтва (бог Амон), яке політично та економічно надто посилилося. Культ сонячного диску Атона (фараон проголосив себе його сином). Не мала успіху. Після смерті фараона згорнута.

3-й перехідний період (11-10 ст до н е)

У період Пізнього царства Єгипет вступив у залізний вік (9-7 ст.) - Перше тисячоліття до н.е.

Кінець 6 ст. (525 р.) Єгипет завойований Персією - цар Камбіз. Перське панування - до 4 ст. до н.е.

332 р. до Єгипту вступили війська О.Македонського, прийняв титул фараона. З цього періоду Єгипет входить до культурно-історичних меж античного світу і вступає у новий, елліністичний етап своєї історії.

Єгипетська культура - особливості: Географічна ізольованість Єгипту = майже відсутні запозичення. Культурі притаманний глибокий консерватизм (уникали вносити радикальні зміни). Головний принцип - збереження і наслідування традиційним канонам і художнім прийомам.

Релігія велику роль грав заупокійний культ. Ра, Осіріс, Гсс кіда. Амон, Маат тощо. Багато зооморфних божеств.

Наукові досягнення^-

1. Календар (заснований на спостереженнях за небесними світилами +режимів розливу Нілу). Рік =3 сезони по 4 місяця кожний. Місяць скл з 3 декад по 10 днів. У році 36 декад, до останнього місяця + 5 днів → (астрон і календ рік співпадали = 365 днів). Новий рік 19. 07, день сходу найбільшої зірки Сіріуса + початок розливу. Доба -24 годин*.

2. Водяний і сонячний годинних.

3. Зірки об'єднані у сузір'я (імена тварин - контури (бик, скорпіон, крокодил), створені каталоги зірок.

4. Система числення близька до десятинної (І, 10, 100, 1 000... 1 000 000) - господарські потреби.

5. Перший в історії опис мозку (асоціювали пошкодження мозку із порушенням функції інших частин тіла (єгиптянам відомі паралічі кінцівок при пораненнях голови).