Хеттська цивілізація

Територія сучасної Туреччини (Мала Азія). Проміжне положення між Європейським та Азіатським материками визначило важливу роль Малої Азії в розвитку торгівлі та культурних зв'язків = осередок багатьох політичних інтересів.

Хеттську цивілізацію відкрито 1906 р. Провідний спеціаліст з історії хеттів - британський історик Олівер Гьорні (1911 - 2001).

Особливості:

1. поклонялися величезній кількості богів, «народ тисячі богів» (богів завойованих територій включали до свого пантеону)

2. завойовницька політика хеттів незвична для того часу. Сусідів намагалися приєднувати за допомогою дипломатії, а не зброї (укладали договори з їхньою елітою, не вимагали величезної данини). Блискучі воїни, способом ведення бойових дій обирати тільки зустріч із супротивником у генеральній битві. Хетти рідко програвали битву.

3. войовничі, але мали незлобивий характер. За мірками того часу, хетти не були жорстокими.

Держава «Хатті» існувала ~ 600 років, ст. Хаттуса (суч. м. Богазкей, біля м. Анкара). Історія Хеттської держави - 2 великі періоди:

Старохеттський період (XVII - XVI ст. до н.е.) Новохеттськкй період (сер. XV - поч. XII ст. до Індоєвропейський народ

Наприкінці XVIII ст. правлінні царя старохетської династії – завершено формування держави. Силою зброї Лабарна І підкорив сусідні тер = поширив владу хетів (від Чорного де Середземного).

Наступні правителі хеттів розпочали підкорення Північної Сирії - так започатковане панування хеттів у Північній Сирії. Надалі - спірна територія між Єгиптом і Хеттською державою, арена постійних воєнних сутичок між ними - Східне Середземномор'я. Битва під Кадешем. 1296 р. до н.е. Північна Сирія, біля р. Оронт. До сьогодні історики сперечаються, хто переміг - єгипетська чи хеттська армія? У давнину кожна зі сторін вважала себе переможницею. Результат битви - найдавніший в історії мирний договір, укладений між Рамзесом II та Хаттусилі III (1274 р.).

На поч. XIII ст. до н.е. внутрішня криза (постійні воєнні походи ослабили економіку, розоривши різні галузі господарства).

Близько 1180 р. (поч. XII ст.) на Хеттську державу одночасно напали племена з кількох напрямків.

Особливості політичного устрою Влада хеттських царів не була деспотичною, держава не нагадувала східну деспотію, як майже всюди на С.С. Хеттська держава - це об'єднання дрібних царств (управляли: -: родичі царя, або представники місцевих царських родів). Федеративний устрій (сучасною мовою). Правитель захопленої території укладав договір не з хетгським царем, а з «країною хеттів».

Старохеттський період. На цьому етапі багато пережитків родового ладу. Хеттські царі правили разом з панкусом (народні збори) - всі боєздатні вільні чоловіки. Панкусом керувала тулія (рада старійшин) (захищала інтереси членів царського роду, аристократії). Отже, тулія і панкус сильно обмежували владу царів => боротьба правителів за посилення своєї влади.

Тулія і панкус - залишки військової демократії, поступово їх роль зменшуватиметься. Цар (титул табарна) міг висувати кандидатуру майбутнього правителя (традиційно не рідний син, а всиновлений племінник, син сестри - [залишки матріархату]) —» панкус затверджував або відхиляв. За життя хеттські царі майже ніколи не обожествлялися, тільки після смерті. Цар - верховний головнокомандувач, верховний суддя, головний жрець.

Разом із царем на чолі держави стояла цариця. Титул тавананна. Незалежний статус. Високе положення: верховна жриця + політичні права і обов'язки + власні прибутки.

Наприкінці Старохетгського періоду - знаменитий декрет царя Телепіну (1500 р.). Закон про престолонаслідування. Поворотний момент в історії хеттів. Царську владу успадковує старший син царя - гарантія стабільності.

Соціально-економічний розвиток

С/г - не іригаційне землеробство (зрошування - інколи), маловодні ріки, гори. Багатогалузеве землеробство (зерно, сади, оливи, виноград, бахчеві культури). Птахівництво, бджільництво. Важлива галузь с/г - скотарство. Розвинуте ремесло (металургія, гончарство).

Виключне місце в економіці - виробництво і застосування заліза (15 - 13 ст. - II тис. до н.е.).

Форми землеволодіння та землекористування. Царські, храмові, общинні

землі. Власник - цар, але не всіх земель. Частина - приватна власність верхівки (купівля-продаж, дарування).

2 залежні категорії: «залежні, підневільні» люди (члени общини) і раби. Головні виробники матеріальних благ - соціально вільні, але економічно залежні хеттські общинники.

Хеттська культура

Дешифрування хетської писемності - чеський вчений Берджи Грозний. Особливість хетти на письмі відділяли знаками слова одне від одного (у писемностях С.С. відсутні розділові знаки).

Синкретичний характер хеттської релігії. Як казали самі хетти, існувала «тисяча богів і богинь Хатті» (запозичені божества багатьох пантеонів.

Хеттська верхівка надзвичайно цікавилася власним і чужим минулим. В архіві Хаттуси тексти про царів Аккада (зразок великої держави). На хеттську мову перекладено «Епос про Гільгамеша». Існували трьохмовні хетто-шумеро-аккадські словники.

Не було «історичного» календаря.

І нарешті, найважливіший самостійний внесок хеттів - настільки важливий, що значення його навіть не треба пояснювати: перший у світі залізний кинджал виготовив хеттський ремісник. У Хеттській державі розпочався залізний вік людства.