Основні завдання, форми та різновиди перевірки результатів навчання історії. Наведіть приклади.

Проблема перевірки та оцінювання результатів навчання є однією з центральних у методиці. Слід зазначити, що функції перевірки ніколи не зводилися тільки до контролю. Перевірка та оцінювання результатів навчання є важливим стимулом самостійної роботи школярів, ефектив­ним способом виховання відповідальності, працьовитості, сумлінності учнів. Систематична перевірка має забезпечувати поповнення, поглиб­лення, уточнення і систематизацію знань, закріплення і розвиток умінь застосовувати їх на практиці. Вчені вважають також, що в ході пере­вірки результатів навчання можливий розвиток мови і мислення учнів. Крім того, «дані опитування дозволяють учителю перевірити результа­ти не тільки самостійної роботи учнів, але й своєї власної діяльності, отже, дають можливість, усуваючи помилки і недоробки, підвищувати науковий рівень викладання і методичну майстерність». «Аналіз і узагальнення результатів навчання в різних школах визначають кри­терії для перевірки й удосконалювання програм, навчальних посіб­ників, методичних рекомендацій». Таким чином, перевірка оцінюється вченими як важливий з погляду на завдання освіти, виховання і розвит­ку учнів етап процесу навчання історії, що разом з іншими сприяє до­сягненню загальних цілей шкільної історичної освіти.

У методичній науці поточний контроль (первинна пере­вірка) здійснюється на всіх макроетапах уроку історії. Особливість цього виду контролю полягає в тому, що він є компонентом процесу оволодіння темою, що вивчається. Це визначає його основні цілі: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ни­ми та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок школярів, їх актуалізація перед вивченням нового матеріалу. Результати поточної перевірки, яка за правилом є самостійним ета­пом у структурі уроку, фіксуються в оцінних судженнях або балах. У процесі оволодіння новим змістом, тобто під час засвоєння, систе­матизації й узагальнення, застосування нових знань, умінь і навичок, оцінка в балах може виставлятися тільки за достатньо повні і пра­вильні відповіді. Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є формою зворотного зв'язку, основою для запобігання відставанню окремих учнів, раціонального управління пізнавальною діяльністю класу, від­повідного коригування методики роботи вчителя на уроці, запорукою досягнення поурочних цілей. У радянські часи методисти надавали більшого значення відстро­ченій перевірці, оскільки вона створювала можливість спостерігати «рух первинне засвоєних знань, умінь і емоцій - їхнє осмислення, зба­гачення, закріплення, перетворення в переконання й ідеї». Для цьо­го рекомендувалися такі прийоми: усні, відносно розгорнуті відповіді з матеріалу підтеми чи цілої теми, усні короткі відповіді учнів з місця, письмові і графічні відповіді на дошці, фронтальні письмові і графічні відповіді. Причому завдання для розгорнутих відповідей пропонува­лося індивідуалізувати стосовно до рівня розвитку учня. Відстрочена перевірка результатів навчання і сьогодні є провідним типом і включає періодичний та тематичний види контролю. Періо­дичний контроль (перевірка і оцінювання) спрямовується на визначен­ня й оцінювання сформованості знань та загально предметних та спеціально предметних умінь і навичок, якими оволодівають учні у процесі навчання історії. Цей вид контролю передбачає перевірку, що здійснюється протягом певного періоду шляхом організації фронталь­ної та індивідуальної діяльності школярів. Тематичний контроль (перевірка і оцінювання), як правило, здій­снюється після опанування конкретної теми за навчальною програ­мою з історії. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, зміст її має бути розподілений на логічно завершені частини -підтеми. Якщо ж тема невелика за обсягом, то її об'єднують з однією або кількома наступними темами. Розподіл або об'єднання тем здій­снюється не механічно, а з урахуванням їх змісту та структури. Тема­тичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що він спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння учнями системою основних елементів знань і способів діяльності, вміннями застосовувати їх за зразком і в новій ситуації, висловлюва­ти оцінні судження. Наприкінці вивчення великих за обсягом тем методикою ставилося завдання «виявити якість знань учнів про історичні процеси за їхньою періодизацією і закономірностями, розуміння законів розвитку суспільства, здатності їх обґрунтовувати і застосовувати до пояснення фактів» під час підсумкової перевірки, що відбувалась на спеціальних повторювально-узагальнюючих уроках.