Види господарських рішень.

В залежності від цілей і методів розробки господарських рішень існує така класифікація цих рішень:

1) за змістом:

- технічні

- економічні – обєктом є витрати і результат

- соціальні – стосовно персоналу, умов праці

2) за часом дії:

- стратегічні

- тактичні

- оперативні

- перспективні

- поточні

- стабілізаційні

3) за способом обгрунтування:

- інтуїтивні

- адаптивні – на загальних знаннях, здоровому глузді і досвіді

- раціональні

4) за прогнозною ефективністю:

- ординарні

- синергетичні

- асинергетичні

5) за кількістю варіантів:

- безальтернативні

- бінарні

- багатоваріантні

- інноваційні

6) за числом критеріїв:

- однокритеріальні

- багатокритеріальні

7) за глибиною впливу:

- однорівневі

- багаторівневі

8) за технологією прийняття

- запрограмовані

- незапрограмовані та інші

Різноманіття госп.рішень в залежності від характеру проблем і методів їх розв’язання умовно можна розділити на такі типи:

1.за методами, що використовуються:

· стандартні

· нестандартні рішення

2.в залежності від творчого внеску економістів у розробку господарського рішення:

· рутинні

· селективні

· адаптивні

· інноваційні

3.за ступенем формалізації:

· добре структуровані

· слабо структуровані (складні проблеми)

· не структуровані

Господарське рішення має бути:

1) оптимальним – це властивість господарського рішення бути найкращим відповідно до критерію оптимальностіі

2) ефективним - що призводить до потрібних і дієвих результатів

3) результативним - рішення, реалізація якого призводить до остаточних результатів.

Вимоги до господарських рішень:

1.своєчасність розробки, прийняття і реалізації

2.наявність механізму реалізації

3.оптимальність

4.можливість бути реалізованим, тобто забезпеченим необхідними ресурсами

5.гнучкість

6.можливість верифікації і контролю. Верифікація – перевірка істинності, встановлення достовірності.

7.оригінальність і несподіваність для конкурентів

8.наявність необхідної інформації для підлеглих

9.зрозумілість за формою та обґрунтованість

6/ Якість і ефективність господарських рішень

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовільняють конкретного споживача або їх групу.

Основні параметри якісного рішення:

1) повнота розв’язання поставленого завдання

2) своєчасність рішення

3) оптимальність рішення

Показники якості прийнятого господарського рішення:

1) показник ентропії – кількісної невизначеності проблеми;

2) ступінь ризику;

3) ймовірність реалізації рішення за показниками якості витрат і терміну;

4) коефіцієнт апроксимації. Апроксимація – це наближене зображення одних математичних об'єктів іншими, наприклад кривих лівій - ламаними, ірраціональних чисел - раціональними.

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

1) застосування наукових підходів;

2) вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;

3) забезпечення особи, що приймає рішення якісною інформацією;

4) структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

5) забезпечення багатоваріантності рішень;

6) правова обгрунтованість рішення;

7) розробка та функціонування системи відповідності та мотивації;

8) наявність механізму реалізації рішення.

Система якості господарських рішень може визначатися набором таких показників прийняття господарського рішення:

1) Середній час прийняття рішення або швидкість реакції;

2) частота помилкових рішень;

3) середні витрати на прийняття рішення;

4) збиток від необгрунтованих рішень за певний період;

5) швидкість виявлених помилок у прийнятих рішеннях.

Ефективність – це найбільш загальна влакстивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об’єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу.

Під ефектом розуміють результат порівняння нового стану явища з якістю вихідного стану суб’єкта підприємницької діяльності.

Залежно від сфери виникнення розрізняють такі види ефекту від господарських рішень:

· економічний;

· фінансово-економічний;

· Науковий ефект;

· науково-технічний

· Соціальний;

· екологічний

Залежно від сфери та часу появи, ефект може бути:

· фактичним;

· очікуваним (впродовж 1-2 років);

· потенційний.

Під ефективністю господарського рішення розуміють сукупну результативність, отриману за підсумками розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві, яка визначається як відношення результату рішення до витрат, що обумовили його отримання.

Ефективність господарських рішень розглядають в 2-ох аспектах:

1) цільовий – відображає міру досягнення цілей під-ва (стратегічна еф-сть);

2) витратний – відображає ефективність способів перетворення витрат на результатити (тактична).

Розрізняють такі види ефективності господарських рішень: економічна, організаційна, соціальна, технологічна., психологічна., правова, екологічна, етична, політична.

Основні фактори, що впливають на зміну ефективності господарських рішень:

- людський фактор;

- інформаціний фактор;

- організаційний;

- Матеріальний.

Для вибору найкращого господарського рішення необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. У таких випадках часто використовують критерій ефективності.

Критерій ефективності – деякий відносний питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовуваних ресурсів. Критерієм ефективності є міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів господарського рішення.

7/Концепція прийняття рішення.

Проблема – це

1) невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети;

2) це складне теоретичне питання чи практичні ситуації, які характеризуються розривом між тим, що є і тим, що має бути.

Елементи, які складають внутрішню структуру проблем:

- предмет проблеми;

- об’єкт проблеми;

- суб’єкт проблеми;

- зв’язки проблеми;

- мета розв’язання проблеми.

Процес прийняття рішення – це сукупність взаємопов’язаних послідовних дій людини чи групи людей, які здійснюються з метою досягнення певних цілей або усунення чи запобігання проблемним ситуаціям. Процес прийняття рішень – це дії окремої особи або декількох осіб, які скеровані на підготовку, розробку і реалізацію рішення з метою досягнення певної цілі, наслідком чого є отримання певного корисного результату.

Раціональний підхід до прийняття рішення – це інтегрована сукупність доступних у даний момент підходів.

Підходи до прийняття рішення:

· Класичний;

· принцип обмеженої раціональності.

Процес прийняття рішень з позицій класичного підходу такий:

1) виявлення проблеми;

2) визначення мети, показників і критеріїв;

3) знаходження можливих альтернатив;

4) оцінка альтернатив;

5) вибір найкращої альтернативи.

Процес прийняття рішень відповідно до 2-ого підходу такий:

1) виявлення потреб;

2)визначення мети та формування набору критеріїв;

3) пошук альтернатив;

4) вибір варіанту, що забезпечує прийнятний результат.

Фактори (конфігурації), що впливають на процес прийняття рішення:

1.зовнішнє середовище підприємства (обєктивні, суб’єктивні фактори);

2.внутрішнє середовище підприємства та особисті якості керівника (мета і структура піддприємства, складність і новизна прод-ції, ступінь диверсиф., кваліф.кер-ка, стиль кер-ва)

3.особливості задачі, що вирішується.

Методологічною базою рішення складних проблем зі значною кількістю звязків і залежностей, обмежень і варіантів рішень виступає системний підхід. Принципова особливість системного підходу полягає в розгляді об’єкта управління як складної системи з різноманітними внутрішніми і зовнішними зв’язками.

8/Моделі прийняття господарських рішень.

Моделювання – це універсальний та ефективний інструмент пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам, суть якого полягає в підборі математичних схем, які описують процеси, які відбуваються реально.

Етапи математичного моделювання:

1) постановка задач;

2) розробка формалізованої схеми;

3) формалізація задачі в заг.вигляді;

4) чисельне представлення моделі;

5) розв’язання задачі на ЕОМ та післяоптимізаційний аналіз отриманих результатів.

Моделі можуть бути такими:

· статичні;

· динамічні;

· з одним учасником;

· ігрові моделі (ділова гра);

· детерміновані;

· квазірегулярні.

У процесі прийняття певних рішень суб’єктом господарювання використовуються певні моделі:

Модель «сміттєвого контейнера» (Дж. Марч )