Марія запроваджує Своїх слуг до Неба

Слуги Марії носять прекрасний знак обраності. Їм на радість св. Церква вважає, що Пресвятої Матері стосуються такі слова Книги Сираха: “ Між ними усіма я спокою шукала: в чиїй бо спадщині Мені оселитись? ” (Сир. 24, 7). Кардинал Гуґо так пояснює цей фраґмент: “ Щасливий той, у чиїм домі Пресвята Діва знайшла відпочинок”. Марія з любові, якою обдаровує всіх, старається у всіх людях розвинути набожність до Себе. Багато хто її відкидає, інші не плекають; а щасливий той, хто її приймає і в собі розвиває. “ В чиїй бо спадщині Мені оселитись” – це означає – так пише Паціухеллі, – що набожність до Марії можуть досягнути всі ті, хто становлять насліддя Господнє, тобто ті, хто дістанеться до Неба, щоб навіки славити Бога. “І той, хто створив Мене, намет нап’яв Мій та й мовив: “У Якові будь Твоя оселя, і Твоя спадщина будь в Ізраїлі” (Сир. 24, 8). У цитованому фраґменті Книги Сираха Марія, здається, мовить ще так: “Творець Мій забажав відпочити у Моєму лоні і хоче, щоб Я жила у серцях усіх вибраних, бо вони Моя спадщина”. Господь постановив, щоб набожність і віра в Марію вкорінилися у серцях усіх, хто призначений для Неба.

Скільки б то благословенних не було тепер у Небі, якби їх туди не запровадила Марія Своїм потужним заступництвом! “ Я поселилась на Небі, щоби сходило світло неустанно” (Сир. 24, 6 Влг.). Кардинал Гуґо вважає, що в цьому вислові мовиться про Марію, і так його пояснює: “Я запалила у Небі стільки вічних зірок, скільки в ньому Моїх почитателів”. Згідно з цим текстом він твердить: “Багато святих потрапило у Небо через посередництво Марії; без Її заступництва вони не були б спасенні”.

Св. Бонавентура запевняє, що для тих усіх, хто живе вірою в Марію, відчиняються небесні брами. Тому св. Єфрем називає набоженство до Пресвятої Матері входом до раю. А достославний Блозій так звертається до Марії: “Владичице, Тобі довірено ключі і скарби Царства радості”. Разом із св. Амброзієм мусимо постійно взивати: “Відчини нам, Маріє, ворота небесні, бо маєш від них ключі, бо Ти сама є Брамою Небесною, якщо Тебе св. Церква наділяє таким титулом і з тієї ж причини називає ще Зіркою морською: “ Радуйся, Зірко морська”. “Як моряки, – пише св. Тома, – спрямовують корабель у порт з допомогою зірки, так християни вступають до Неба завдяки посередництву Марії”. Власне тому св. Петро Даміан називає Марію драбиною до Неба, бо за посередництвом Марії Бог зійшов з небес на землю, щоб люди через Неї могли вознестися із землі до Неба. “Це тому Ти, Владичице, – вигукує св. Анастасій, – обдарована повнотою ласк, щоб стати для нас дорогою спасіння і стежкою до Небесної Вітчизни”. Св. Бернард називає Пресвяту Діву возом до Неба, а Йоан Геометр, славлячи Її, каже, що Вона – прекрасний віз, який перевозить Своїх слуг до раю. Тому св. Бонавентура взиває: “Благословенний, хто Тебе знає, Пресвята Мати! Знати ж Тебе – це все одно, що знайти дорогу до вічного життя, а шанувати Твої чесноти – це те саме, що вступити на стежку спасіння”.

Бл. Діонізій Картуз запитує: “Хто спасеться? Хто буде в Небі керувати? ” І так сам відповідає: “Спасаються і царюють у Небі цілком певно ті, за кого заступиться Мати Милосердя”. Це підтверджує Сама Марія: “Мною царі царюють” (Пр. 8, 15). “Через Моє посередництво душа царює спочатку під час земного життя – панує над Своїми пристрастями, а потім вічно царює в раю, бо діє згідно зі своєю волею і допомагає, кому хоче”. Про це слова у Святому Письмі: “І в Єрусалимі влада – моя” (Сир. 24, 11). “Оскільки Марія – Матір Царя Небес, – мовить Руперт, – Вона мусить бути також Царицею раю”.

Добра Мати Своїми потужними молитвами і допомогою випросила б нам Небо, якби ми самі не ставили собі перешкод. Той, хто служить Марії і за кого Вона заступається, може бути впевнений у своєму спасінні, наче він уже в Небі. “Служачи Цариці Небес і належачи до Її дворян, – за Річардом від св. Вавринця, – користуємося найвищим захистом, бо служити Їй – те саме, що царювати в Небі, а слухати Її накази – це щось навіть більше, ніж царювати. І навпаки, хто не служить Марії, кому не помагає Мати, той не пізнає і допомоги Її Сина та цілого Небесного Двору”.

“Ми завдячуємо безконечній ласкавості Бога, що встановив Марію нашою Заступницею у Небі, щоб Вона як Мати Судді і Мати Милосердя Своїм потужним заступництвом розважливо розв’язувала справи нашого спасіння”, – так пише св. Бернард. А грецький теолог, монах Якуб, пише, що Бог зробив Марію наче мостом спасіння, через який ми можемо пройти над хвилями цього світу до порту вічного щастя. Св. Бонавентура закликає: “Послухайте всі, хто хоче дістатися до Неба: “Служіть Марії і почитайте Її – обов’язково досягнете вічне життя”.

Навіть якщо хтось заслужив пекло, не повинен утрачати надії на своє спасіння, якщо він тепер вірно служить Цариці. “Скільки ж то грішників, о Маріє, – взиває св. Ґерман, – шукало Бога за Твоїм посередництвом, знайшло Його і спаслося! ” Річард від св. Вавринця, вважаючи, що це про Марію мовиться у фраґменті Одкровення (12, 1), зазначає, що Її оточує дванадцять зірок, а інтерпретуючи Пісню пісень (4, 8) в тому самому ключі, можна сказати, що оточення Пресвятої Діви становлять дикі звірі – леви і леопарди. Як це зрозуміти? Річард твердить, що тими звірами є грішники, які завдяки ласці й заступництву Марії стають потім зорями раю і творять для Цариці Милосердя ще прекраснішу корону, ніж усі зорі небозводу. У житті Божої слуги сестри Серафини з Капрі читаємо, що якось перед Успінням Пресвятої Матері вона молилася до Неї за навернення тисячі грішників. А потім злякалася, чи її просьба не занадто смілива. Тут же їй об’явилася Пресвята Мати, поганьбила її за марні побоювання і сказала: “Чого боїшся? Чи може не маю достатньо сили, щоб випросити у Сина навернення тисячі грішників? Дивись, я вже випросила цю ласку”. Взяла її душу до Неба і показала незліченну юрбу колишніх грішників, які заслужили пекло, але завдяки Марії отримали спасіння і тепер переживають вічне щастя.

Правда, в цьому житті ніхто не може бути впевнений у своєму спасінні: “ Не знає чоловік, чи він любові, чи ненависті вартий: усе перед ними – марнота” (Проп. 9, 1, 2 Влг). А Давид запитує Бога: “ Господи, хто перебуватиме у Твоїм наметі” (Пс. 15, 1). Св. Бонавентура відважується відповісти: “Грішники, йдімо слідами Марії, опустімося до Її благословенних стіп і не пускаймо Її, доки нас не поблагословить, адже Її благословення приведе нас у Небо”. “Досить, Владичице, – зазначає св. Анзельм, – щоб Ти захотіла нас спасти, і це станеться”. Св. Антонін додає, що душі, якими опікується Марія, мусять обов’язково спастися.

“Слушно, – зауважує св. Ільдефонс, – переказувала Пречиста Діва, що Вона благословлятиме всі покоління (див. Лк. 1, 48), коли всі вибрані досягнуть вічного щастя за Її посередництвом. “Ти, велика наша Мати, є початком, серединою і кінцем нашого щастя, – каже св. Методій. “Початком”, бо випрошує нам відпущення гріхів; “серединою”, бо випрошує нам терпіння у ласці Божій; “кінцем”, бо здобуває нам Небо”. “Через Тебе, – додає св. Бернард, – для нас відчинилося Небо, замкнулося пекло, через Тебе заповнилися місця падших ангелів, словом, багатьом нещасним, що заслужили на вічну смерть, дано життя.

Обітниця самої Пречистої Матері повинна спонукати нас передовсім до надії на осягнення Неба. Ось що Вона передрікає тим, хто почитає особливо Її і хто словом і прикладом поширює набоженство між іншими людьми: “Хто Мною кермується, той не згрішить” (Сир. 24, 30 Влг.). “О, які щасливі ті, – взиває св. Бонавентура, – хто користає милістю Марії! ” Благословенні в Небі вважають їх своїми товаришами, а хто вважається слугою Марії, той записаний у Книгу Життя. Навіщо нам турбуватися думками різних теологічних шкіл, які розповідають, що нам присуджено перед або після визначення наших заслуг, чи про те, вписані ми в Книгу Життя чи ні? “Якщо будемо правдивими слугами Марії і заслужимо Її опіку, напевно будемо записані в цю книгу, бо, – як каже св. Йоан Дамаскин, – Бог вселяє набожність до Своєї Матері лише тим, кого хоче спасти. Сам Бог виявив це дуже виразно через св. Йоана: “ Хто переможний, зроблю його стовпом у храмі Бога мого (…). І напишу на ньому ім’я Бога мого й ім’я міста Бога мого (Од. 3, 12). Хто має перемогти і спастися, носитиме, закарбувавши в серці, назву Божого Міста. А хто ж є тим Містом Божим, як не Марія? Св. Ґеорґ уважає, що про Неї мовиться в псалмі: “Преславні речі говорять про Тебе, Місто Боже! ” (Пс. 87, 3).

Отож слушно можемо повторити за св. Павлом: “ Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: “Господь знає Своїх” (2 Тим. 2, 19). Хто носить на собі знак набожності до Марії, того Бог уважає своїм. Св. Бернард твердить, що набожність до Пресвятої Матері, – це основний знак спасіння. А бл. Алан де Рупе запевняє, що хто часто славить Пресвяту Діву, відмовляючи “Богородице Діво”, відзначений великим знаком спасіння. Те саме каже про щоденне відмовляння вервички: “Коли щоденно та витривало славитимеш Пресвяту Діву, відмовляючи “псалтир убогих”, тобто вервицю, то можеш бути впевнений у вічному спасінні. Отець Ніренберґ твердить, що слуги Марії не тільки на тій землі особливо упривілейовані і обсипані ласками, а також і в Небі отримують винятковий захист. Вони носитимуть прекрасні шати, як вказано у Святому Письмі: “Вся Її сім’я одягнена подвійно” (Прип. 31, 21).

Св. Маґдалина де Пацці бачила раз в об’явленні корабель в широкому морі. На ньому перебували всі почитателі Марії. Пресвята Діва Сама стояла за стерном і спокійно вела всіх до порту. Свята тоді зрозуміла, що ті, ким опікується Марія, не розбиваються серед небезпек цього життя, не впадають у гріхи і не будуть засуджені. Вона безпечно відпровадить їх до порту спасіння. Стараймося потрапити на той корабель і належати до Марії; тоді напевне матимемо життя вічне, як про це співає св. Церква в Богослужбових відправах до Пресвятої Матері: “Пресвята Мати Божа, всі ті, що стануть учасниками вічної слави, у Тобі живуть, бо перебувають під Твоєю опікою”.