Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення

Телевізійний фільм – кінематографічний твір, створений з урахуванням умов його демонстрації по телебаченню, тобто орієнтований на технічні особливості домашніх телевізійних екранів та специфічну психологію сприйняття програмного телевізійного видовища.

Найважливішим фактором окремого існування телевізійного фільму в системі телебачення є можливість вільного відбору й організації життєвого матеріалу за допомогою кінематографічного монтажу і пов´ язаної з ним системи зйомок телефільмів. Ці особливості фільмів дозволяють ретельно, глибоко розробляти їх драматргічну основу, не обмежуючи виражальні можливості межами студійних павільйонів чи локальних натурних об´ єктів.

Саме це забезпечує фільмам і, зокрема, телевізійному кіно особливе, ударне, організуюче місце в системі телевізійного програмування.

Телевізійні фільми поділяються на документальні, науково-популярні, навчальні, музичні, фільми-спектаклі, художні фільми, серед них – телевізійні кіноновели.

Документальні телефільми існують у формі телевізійних кінонарисів і телефільмів-інтерв´ ю. Документальний телефільм-інтерв´ ю являє собою екранний публіцистичний аналіз складних суспільних проблем через зіткнення різних точок зору, різних життєвих позицій за допомогою активної авторсько - режисерської функції інтерв´ юера.

Музичні – у формі нарисів, сюжетних фільмів-концертів, художніх музичних фільмів і музичних кліпів.

Науково-популярні (пізнавальні) телефільми здебільшого належать до нарисів, з-поміж них у формі телевізійного дослідження.

Художні телефільми поділяються на жанри, відповідні традиційним кінематографічним, однак здебільшого тяжиють до багатосерійності, яка найбільше мірі відповідає програмній структурі телебачення та психології телесприйняття екранного видовища. У телесеріалах співпереживання екранним подіям посилюється за рахунок тривалого терміну показу, перетворюючись на своєрідний ритуал.

- специфіка дитячого телевізійного мовлення Програми для дітей – окрема галузь телевізійного мовлення. На жаль, у цій сфері все активніше відбувається процес створення аналогів «дорослих» розважальних програм.

На щастя існують спеціалізовані канали дитячого мовлення, на яких розвивається головний принцип дитячих програм – максимальне використання ігрових елементів, ігрової драматургії в програмах будь-якого спрямування – від розважальних до пізнавальних. Саме максимальне використання ігрової драматургії відрізняє справжнє дитяче телебачення від дорослого.

Перефразуючи одного класика, можна сказати: «Робити програми для дітей слід так само, як і для дорослих, але краще». На жаль, багато хто розуміє ці слова абсолютно прямолінійно. Як наслідок, на екрані з´ являються дітлахи в екстравагантному дорослому вечірньому вбранні, виконують несумісні з дитячим репертуаром шлягери, дітей постійно протиставляють одне одному у формах жорсткого конкурсного відбору.

Така подібність «дорослому» телебаченню лише закладає у дітей аномальні психологічні підвалини, експлуатує бажання батьків до організації «зіркової» кар´ єри дітей.

Професійне дитяче телевізійне мовлення – дуже складна сфера драматургічної та організаційної творчої роботи і вимагає педагогічного хисту, розвиненого смаку та певною мірою творчого подвижництва.

Жанровий діапазон дитячого мовлення дуже широкий – ігрові постановочні програми – здебільшого казкового змісту, повчальні і навчальні програми, концерти, конкурси тощо. Однією з особливостей дитячого мовлення є активне залучення до їх створення самих дітей у якості ведучих, виконавців, учасників передач. Природно, що це потребує від режисерів та ведучих педагогічних здібностей.

Сьогодні значну роль у програмах дитячого телебачення відіграють і різноманітні методи комп´ ютерної графіки та дизайну. Вони дозволяють зробити дитячі програми яскравими, динамічними, сповненими казкової та ігрової атмосфери.