Види телевізійного мовлення

Телебачення являє собою розгалужену систему різноманітних видів і жанрів екранного мовлення, яка забезпечує реалізацію властивих йому як засобу суспільної комунікації різноманітних функцій – інформаційної, культурно-просвітницької, інтегративної (об´ єднуючої), соціально-виховної, або ж пропагандистсько-управлінської, організаційної, освітньої, рекреативної.

Усі ці функції телебачення, яке являє собою комплексне видовище, реалізуються у кількох видах мовлення. Ними є документальне, пізнавальне, навчальне, художнє телебачення, програмні продукти (реклама, анонси, заставки) і телевізійні фільми. До цього переліку можна було б додати різного виду кінофільми, однак вони не входять до власне телевізійного продукту, а лише використовують трансляційну функцію телебачення.

У свою чергу деякі види мовлення поділяються на внутрішні – тематично-цільові види: підвидами документального телебачення є інформаційні, інформаційно-аналітичні та документально-художні програми, спортивне мовлення; до різних видів телевізійного мовлення відносяться музичні та дитячі програми.

На окремі види поділяється і телевізійне кіно – ігрове, документальне, пізнавальне.

Однією зі специфічних для телебачення форм існування різних його видів є постійне взаємопроникнення видових і жанрових форм, їх поєднання у міжвидові документально-ігрові форми. Саме такими є, наприклад, різноманітні програми у вигляді конкурсів, або така суто телевізійна форма, як «драматизована хроніка» – поєднання журналістської розповіді з акторським розигришем певних реальних ситуацій.

- види документального телевізійного мовлення

Документальні програми – основа телевізійного мовлення.

За методом розкриття дійсності вони поділяються на інформаційні, інформаційно-аналітичні та документально-художні групи жанрів.

До інформаційних жанрів відносяться поточні новини, підсумковий огляд новин, ранкові новини, а також інформаційні PR-шоу на кшталт програм «Ти не повіриш» та «Світське життя», які розповідають про скандальні чи пікантні подробиці публічних осіб, у першу чергу із сфери шоу-бізнесу.

Найменший за розміром завершеним інформаційним твором телевізійного мовлення є сюжет. Залежно від ситуації та жанрової форми, їх основу складають хронікальні розповіді про події, доповнені коротенькою інформацією від учасників, або очевидців подій, кореспондента, експерта- коментатора тощо

До інформаційних жанрів відносяться офіційний виступ – інформаційне звернення певної офіційної особи, а також бесіда, тобто змістовна розмова ведучого з цікавими людьми, обмін думками.

Одним з наймасовіших жанрів інформаційного й інформаційно-аналітичного телебачення, який має багато спільного з бесідою, є інтерв′ ю. В основі інтерв´ ю як жанру – отримання певної інформації, так би мовити «з перших рук».

Ще один жанр телевізійної документалістики – репортаж. Це жива, яскрава розповідь репортера в кадрі про те, що він бачить, що зрозумів і як оцінює те, що бачить.

Важлива особливість жанру репортажу – психологічне включення глядача в якості віртуального учасника екранних подій.

Актуальний інформаційно-аналітичний жанр телепубліцистики, який останнім часом набув особливої популярності – телевізійне т о к-ш о у. Це – видовищно розроблене обговорення певних тем, або полемічний діалог чи дискусійне протистояння великої групи учасників.

Безсумнівно, найскладнішим з усіх точок зору жанром аналітичної телевізійної публіцистики є телевізійне розслідування – комплексне, з використанням усіх доступних засобів і жанрових форм дослідженнята сенсаційне р о з к р и т т я ретельно прихованих аспектів актуальної теми.

Розслідування відрізняється від інших аналітичних жанрів публіцистики і, зокрема, телевізійної, ще й тим, що тема його абсолютно нова, ніким досі не досліджена, адже містила приховану інформацію.

Наступна велика група жанрів документального телевізійного мовлення – документально-художні жанри, в основному представлені на телебаченні у чотирьох формах – замальовка, нарис, конкурси та реаліті-шоу.

Замальовка повинна створити у сприйнятті глядача певне емоційне ставлення до того, що показано на екрані.

Це, власне, мініатюрний документальний фільм, коротке образне зображення події, явища, портрета, стану природи, свого роду образна мініатюра.

При створенні екранної замальовки можливе використання елементів розиграшу певних життєвих ситуацій, характерних сценок, які доповнюють образний зміст твору. Головне, щоб ці постановочні елементи виглядали як такі, що їх підгледіли в дійсності і не перетворювались на інсценування основного документального змісту замальовки.

Найскладішим драматургічно серед усіх жанрів телевізійної публіцистики є телевізійний нарис. Він є, власне, і найпоширенішою телевізійною формою документального фільму.

У своїй основі кінонарис абсолютно документальний, його матеріал – реальність. Але розповідь про неї ведеться за допомогою художніх засобів – завдяки порівнянням, протиставленням, узагальненням, асоціаціям тощо. У їх виразі на екрані велике значення має художньо-аналітичний коментар і монтажна інтерпретація зображення.

Документальну жанрову форму являють собою і телевізійні конкурси. Однак необхідність їх видовищної організації вимагає значних творчих зусиль у ході підготовки конкурсних програм.

Саме тому конкурси відносяться до сфери документально-художнього або аналітично-художнього телебачення.

Особливим жанром документально-художнього телебачення є реаліті-шоу. Це спостереження начебто над реальним життям людей, однак умови і певні правила цього життя драматургічно обумовлені, а дуже часто – містять елементи розигришу у вигляді реальних конфліктів. Пракладом таких програм є «Вікна», «Дім».

Цікавим різновидом реаліті-шоу є спровоковані репортажі, у яких реальні події відбуваються на грунті наперед заданих обставин. Це програми типу «Без мандату», «Міняю жінку».

- основні жанрові форми інформаційного мовлення

Основою інформаційного мовлення є випуски новин. Вони мають кілька жанрових форм.

Поточні новини складають зміст щоденних інформаційних випусків; підсумковий огляд новин – своєрідний дайджест найбільш суттєвої інформації. Він йде в ефірі в один з останніх днів тижня – суботу, або неділю. Такі огляди складаються з виступів ведучих у студії, а також із різного роду сюжетів, інформаційних інтерв′ ю, інформаційних репортажів, офіційних виступів.

Підсумковий огляд новин може, також, містити у собі, як окремі частини, інформаційно-аналітичні огляди.

Більш складною жанровою формою є новини ранкові. Вони являють собою гібридний жанр, у якому поточні новини переплітаються з розважальним матеріалом, з бесідами на вільні теми з гостями програми тощо. Ранкові новини вимагають і принципово іншої поведінки ведучого, або ведучих у кадрі. Їх стиль із властивого звичайним новинам офіційного перетворюється на акторський, розмовний, ігровий.

Невід′ ємною частиною будь-яких новин є відеосюжети. Сюжет – це найменший за розміром завершений інформаційний твір телевізійного мовлення. Як правило, сюжет є складовою більш значної інформаційної форми. Телевізійному сюжету властива драматургічна завершеність форми, оскільки завдання сюжету полягає у тому, щоб подію або факт виразно донести до глядача за лічені хвилини, спрямувати увагу глядача на суттєві, найважливіші деталі явища.

Матеріал сюжету – зйомки хронікальних подій, які є основою будь-якого сюжету. Залежно від ситуації, їх можуть доповнювати коротенькі інформації від учасників, або очевидців подій, інтерв´ ю із зацікавленими особами, розповіді свідків події тощо. Органічним чинником сюжету може бути невеликий коментар репортера, залучення архівного відеоматеріалу тощо.

Існує кілька жанрових типів сюжету. Головні з них – подієвий, інформаційний, нарисовий, критичний, агітаційний.

Подієвий сюжет – це репортажно знятий звіт про подію. Драматургія подієвого сюжету є драматургією самої події.

Інформаційний сюжет дає об´ єктивну інформацію про нові я вища життя. Він не просто повідомляє про факт, а знайомить глядача з певними явищами.

Обидва ці типии сюжетів відносяться до інформаційних жанрів.

Інші жанрові різновиди сюжету є інформаційно-аналітичними.

У нарисовому сюжеті має місце сюжетна побудова драматургії, основна авторська думка такого сюжету може виходити за межі події до широких узагальнень.

Як окремий різновид нарисового сюжету можна виділити історичний, або ж літописний сюжет.

Для його створення використовується переважно фільмотечний чи іконографічний матеріал – фотографії, документи, картини, малюнки, кінострічки та відеокадри, присвячені певним історичним подіям. Ще один поширений на телебаченні різновид нарисового сюжету – сюжет портретний, тобто такий, у якому розкривається характер, суспільна дільність певної людини.

Цікавою і, на жаль, непоширеною формою нарисових телесюжетів є сюжети критичні. Це сатиричние чи гнівне виявлення недоліків в навколишньому житті. Форма критичного сюжету може бути будь-якою – ігрова карикатура, документальне розслідування за допомогою «схованої камери», або просто фіксація безгосподарності, нехлюйства тощо.

Зовсім протилежним за змістом є сюжет агітаційний. Застосовується він не часто, але має місце, зокрема у соціальній пропаганді. Простий приклад – агітація за здоровий спосіб життя, скажімо, відмову від паління чи вживання алкогольних напоїв.

Дуже відповідальний інформаційний жанр – офіційний виступ. Він, мабуть – єдиний розмовний жанр телебачення, який може обійтись без ведучого, котрий навіть за його присутності виконує суто допоміжні функції. В усіх інших інформаційно-розмовних жанрах роль ведучого, або диктора є одним з визначальних чинників.

А от бесіда – жанр телевізійного мовлення, у якому наявність ведучого обов´ язкова. Бесіда – це змістовна розмова ведучого з цікавими людьми, обмін думками. В залежності від характеру бесіди, вона може виступати у формах інформаційного, або ж аналітичного жанрів.

Одним з наймасовіших жанрів інформаційного й інформаційно-аналітичного телебачення, який має багато спільного з бесідою, є інтерв′ ю. В основі інтерв´ ю як жанру – отримання певної інформації, так би мовити «з перших рук».

Для ефективної роботи над інтерв´ ю необхідно також вирізняти різновиди цього жанру. Головних жанрових різновидів інтерв′ ю чотири: інформаційні, портретні, проблемні та вуличні опитування на кшталт «вокс-поп» – «глас народу».

До того ж, інформаційні інтерв´ ю у свою чергу поділяються на дві форми: інтерв´ ю, яке розповідає про певні події, та інтерв´ ю, метою якого є отримання певних міркувань щодо поставлених запитань.

Ще один жанр інформаційної тележурналістики – репортаж. Стисло кажучи, репортаж – це жива, яскрава розповідь репортера в кадрі про те, що він бачить, що зрозумів і як оцінює те, що бачить. В залежності від того, які функціональні дії репортера переважають, репортаж може бути і інформаційним, і інформаційно-аналітичним жанром.

Репортажі зазвичай записуються та монтуються, як і телепрограма будь-якого жанру. Однак головні його риси зберіглися: – документальність, наочність, динамічність, емоційність.

Важлива особливість жанру репортажу – психологічне включення глядача в якості віртуального учасника екранних подій.

За жанровими ознаками репортажі поділяються на три основні групи: подієві, проблемні та проблемно-інсценовані, або провокативні Дві останні форми відносяться вже до аналітичних та аналітично-художніх форм мовлення. Так само, як і аналітичні інтерв´ ю..