Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Економічна природа капіталу, його структура






 

Вихідним пунктом виникнення капіталу є гроші. Їхній рух як капіталу виражається загальною формулою капіталу, яка відображає рух усіх видів капіталу незалежно від того, в якій сфері і в яку історичну епоху вони діють:

 

Г – Т - Г', де Г' = Г + DГ

Загальна формула капіталу показує, що незалежно від сфери застосування кінцевою метою функціонування будь-якого капіталу є присвоєння додаткової вартості (DГ). Таким чином, капітал це вартість, яка приносить додаткову вартість. Або це самозростаюча вартість.

Поверхневе уявлення про те, що гроші мають властивість у процесі свого руху приносити нові гроші, було спростовано К. Марксом, який довів, що джерелом додаткової вартості є наймана робоча сила.

Капітал перетворюється в найважливіші фактори процесу виробництва:

а) засоби виробництва - речовий фактор;

б) робочу силу - особистий фактор.

Кожен з цих факторів відіграє свою роль в процесі створення і зростання вартості. Так, вартість спожитих засобів виробництва конкретною працею переноситься на вартість готової продукції без змін. Інакше обстоїть справа з робочою силою. Робітник отримує заробітну плату, як плату за свою робочу силу. Але в процесі виробництва він створює нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. І вона, як результат абстрактної праці, приєднується до перенесеної вартості.

Отже, вартість речового фактора в процесі виробництва не змінюється, якою вона входить у виробництво, такою й проявляється (кількісно) у вартості нового товару. Затрати ж на робочу силу (заробітна плата) в процесі виробництва трансформуються в більшу величину - нову вартість. Виходячи з цього, весь затрачений капітал (на засоби виробництва й робочу силу) ділиться на дві частини: постійний і змінний.

Вони грають різну функціональну роль у процесі виробництва, як процеси створення вартості. Цей критерій використаний К. Марксом для розподілу усього функціонуючого капіталу на постійний і змінний.

Частина капіталу, авансована на придбання засобів виробництва і яка не змінює своєї величини в процесі виробництва, одержала назву постійного капіталу. Позначається буквою «С» (constant- постійний).

Частина капіталу, яка витрачається купівлю робочої сили і зростає в процесі виробництва, називається змінним капіталом і позначається буквою «V» (variable - змінний).

Поділ капіталу на постійний і змінний дає можливість з'ясувати, що постійний капітал виступає лише як передумова для створення й збільшення вартості. А створює і збільшує вартість лише жива робоча сила, куплена на змінний капітал, яка своєю конкретною працею переносить стару вартість (утворює), а абстрактною працею не лише відтворює вартість робочої сили (заробітну плату), а й створює додаткову вартість (збільшує вартість)

Отже, за К. Марксом капітал - це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.