Тема 3. Форми прояву стресу.

Стрес притаманний не лише людині. Його фіксують і у тварин, навіть у мікроорганізмів під впливом неадекватного для них температурного режиму або браку поживних речовин. Домашні тварини потерпають від багатолюдності, домашніх конфліктів, атмосфери метушні, наприклад, при підготовці їхніх господарів до свят. Такі стреси, якщо вони трапляються часто, провокують зміни в поведінці, агресивні прояви, втрату апетиту, виникнення захворювань.

Суто людський стрес традиційно поділяють на фізіологічний, що виникає під впливом болю, холоду, голоду, надто високої чи низької температури, та психологічний, який ми розглянемо докладніше. Інколи автором власного фізіологічного стресу стає сама людина, коли, наприклад, істотно зменшує тривалість сну, намагаючись закінчити термінову роботу, сідає на дієту, влаштовує собі голодування чи починає обливатися
холодною водою, плавати в ополонці. Подібні стреси можуть виснажувати адаптаційні ресурси, запас яких є спадково обмеженим. Вони також не завжди позитивно впливають на імунітет, підвищуючи ризик захворювань.

Психологічний, або емоційний, стрес, за Р. Лазарусом, відрізняється від фізіологічного насамперед тим, що у разі його виникнення вплив негативних стрес-факторів є не безпосереднім, а опосередкованим. Опосередковування відбувається через ставлення людини до ситуації, в яку вона потрапила. Якщо фізіологічний стрес діє у будь-якому випадку і на всіх, хто опинився в полі його дії, то психологічний може справляти на одних людей пошкоджувальний вплив, а на інших – ні.

Необхідною умовою виникнення емоційного стресу є сприймання ситуації як небезпечної, ставлення до стресора як до загрози. Тривожна людина більше схильна реагувати на нові умови, в яких опинилася, як на загрозливі, і ці умови справді стають для неї стресором. А людина спокійна, врівноважена, емоційно стабільна ту саму ситуацію сприймає як цікаву, приємно ризиковану, навіть привабливу – і негативна дія стресора для неї мінімізується.

Отже, у разі психологічного стресу все визначається способом інтерпретації того, що відбувається. Залежно від міри включення людиною очікуваної небезпеки в історію свого життя, розтлумачення нею змісту і наслідків можливих ризиків, прогнозування власного майбутнього в нових умовах залежать і сила, і тривалість дії стресора, і наслідки стресу.

Більшість стресових реакцій, на думку Дж. Еверлі і Р. Розенфельда, створюється самими людьми і триває стільки, скільки їм дозволять. У тому, як зовнішні і внутрішні подразники перетворюються на стресори, провідну роль відіграє оцінка людиною цих стимулів. Якщо подразник не інтерпретується як загрозливий, то стресова реакція взагалі не виникає. А коли людина не переживає напруження, тривоги, страху, не прогнозує катастрофічного розвитку подій, її адаптаційні механізми, спрямовані на пошук виходу із ситуації, не активізуються. І хоча поділ стресів на фізіологічні і психологічні є загальноприйнятим, все ж кордон між цими двома видами стресу є умовним. Емоційний стрес незмінно викликає стрес фізіологічний з його стрибками артеріального тиску, тахікардією, викидом гормонів, зниженням імунітету. Фізіологічний стрес також може стати джерелом емоційного стресу, змінюючи психічний стан людини, підвищуючи рівень її тривоги.

Є чимало видів психологічного стресу. За типами стресорів розрізняють стреси інформаційні, професійні (робочі), фінансові, екологічні тощо.

Інформаційний стрес виникає під впливом великої кількості інформації, яку треба засвоїти, її складності, суперечливості. До цього типу стресів відносять і все більше поширюваний стрес комп’ютерний, викликаний збоями в роботі, зависанням комп’ютера, проблемами із збереженням інформації за раптового вимкнення електроенергії, наявністю спаму тощо.

Робочий стрес може виникнути тоді, коли людина дуже прагне кар’єрного зростання, але її просування по службі гальмується, коли професійна діяльність не сприяє саморозвиткові, не дає задоволення, викликає хронічну втому, коли власний внесок несправедливо оцінюється керівництвом.

Фінансовий стрес людина переживає тоді, коли робота не забезпечує належного рівня її існування, коли зарплатня зменшується, а витрати починають переважати над доходами, коли немає можливості взяти кредит, купити необхідні предмети побуту, запланувати відпустку чи розлучитися з чоловіком, який постійно принижує, але матеріально утримує сім’ю.

Екологічний стрес може бути зумовлений забрудненим навколишнім середовищем, неякісними продуктами, погано очищеною питною водою, загазованим повітрям. На рівень екологічного стресу впливає також інформація про метеозалежність, зміни клімату, природні катаклізми, геопатогенні зони чи пророкований кінець світу.

Можна говорити також про міжособистісний і внутрішньоособистісний стреси. Перший є результатом непорозумінь з оточенням, складних стосунків з коханою людиною, особистої конфліктності, позиції жертви чи агресора у партнерських взаєминах. До другого може призводити нерозділене кохання, тривала самотність, давня мрія про сім’ю і дітей, нереалізована потреба у професійній самореалізації, надія досягти душевного спокою, миру із собою, яка не справджується.

Деякі автори вирізняють стрес груповий і індивідуальний. Груповий стрес одночасно переживає певна кількість людей у відповідь на загальну для всіх дію шкідливого чинника, наприклад, під час війни, голоду, терористичного акту, урагану, повені, посухи. Дія групового стресу може посилюватися через емоційне зараження, коли руйнівні переживання тих, хто постраждав більше, стають спільними для багатьох. Індивідуальний стрес переживає кожна людина окремо у відповідь на певний подразник, який інші можуть зовсім не сприймати.

За способом реагування на стресові ситуації виділяють насамперед стреси емоційні. Здебільшого під емоційним розуміють стрес, який викликають, наприклад, конфліктні ситуації вдома, на роботі, в магазині, готелі. Словесні образи є довготривалими й інтенсивними стресорами, шкідливий вплив яких інколи триває місяці й роки. До когнітивних стресів можна віднести ситуацію когнітивного дисонансу, тобто стану зіткнення у свідомості суперечливих знань, переконань, настанов. Насправді внутрішній дискомфорт, що виникає, все одно викликає певні емоції, і стрес у більшості людей набуває емоційного забарвлення.

Емоційні стреси бувають позитивними і негативними. І хоча книга присвячена стресам негативним, все ж зауважимо, що сильні позитивні стреси також інколи бувають небезпечними, залежно від того, наскільки виснаженими є адаптаційні ресурси людини.

Позитивні переживання, викликані, наприклад, професійним успіхом, освідченням у коханні, звісткою про народження дитини, виграним чемпіонатом, вдалою покупкою, зумовлюють особливий вид стресу, який називають евстресом. Чудовий настрій, у якому перебуває людина, дуже позитивно впливає не лише на її імунітет, самопочуття і зовнішній вигляд. Зазвичай цей корисний стрес надихає, дає нові сили, мобілізує на штурм вершин, вселяє впевненість у собі, надає життю нових барв, підвищуючи рівень суб’єктивного благополуччя.

Евстреси потрібні для того, аби наше повсякденне життя ставало різнобарвнішим, цікавішим, динамічнішим. Завдяки стресовій активації людина вчиться не дуже напружуватися перед кожною несподіванкою, перестає боятися нестандартних ситуацій, наважується йти назустріч новим можливостям, цілеспрямовано рухатися до поставленої мети. Але в деяких людей позитивні події можуть викликати такий інтенсивний шквал емоцій, так зашкалювати, що інколи підштовхують до незрозумілих імпульсивних вчинків, провокують гіпертонічний криз, серцевий напад чи навіть інфаркт або інсульт. І тоді корисний стрес втрачає свої позитивні здатності. Стрес, пов’язаний із негативними переживаннями, які надовго вибивають людину із звичного плину життя, має назву дистрес. Спочатку Г. Сельє виокремив саме цей негативний стрес і досліджував його причини й наслідки, а про позитивний став писати пізніше. Дистрес супроводжується підвищеною дратівливістю, постійною втомою, погіршенням працездатності, безсонням. У такому стані людину ніщо не радує, вона ніби тимчасово втрачає будь-які бажання. Дистрес знижує стійкість людини до несприятливих чинників, виснажує імунну систему, згубно впливає на стан здоров’я. І все ж він не є однозначно шкідливим, оскільки додає людині сил для подолання важкої ситуації.

Існує так званий дистрес безділля, неробства. Як пише Г. Сельє, нічого не робити не означає відпочивати. Дозвільний розум і ліниве тіло страждають від дистресу не менше, ніж перевантажений розум і виснажене тіло. Нудьга, якщо вона стає частим гостем, загрожує людині чималими неприємностями. Намагаючись її подолати, юнак зазвичай згоден на спілкування з ким завгодно. Можливо, він шукатиме розради в алкоголі, але рівень стресу від цього не зменшиться, радше навпаки.

За тривалістю розрізняють стреси гострі, швидкоплинні і хронічні, затяжні. Гострий короткочасний стрес є природною відповіддю на несподіванку. Телефонний дзвоник вночі обов’язково викликає стресову реакцію, але якщо Ви почуєте, що людина просто помилилася номером, то швидко заспокоїтесь і спатимете далі. Гострий стрес може бути станом, що
виникає після серйозної події, яка вибила людину з колії, позбавила її рівноваги. Таке трапляється, наприклад, внаслідок крадіж­ки, сварки, звістки про зраду чи про втрату роботи. Зрозуміло, що гострий стан у такому випадку перейде в хронічну, затяжну форму, але спочатку він протікає дуже інтенсивно, миттєво, переходячи від стадії до стадії.

Хронічні стреси як найбільш небезпечні пов’язані з довготривалою руйнівною дією шкідливого чинники. Наприклад, молодій людині протягом багатьох місяців не вдається знайти роботу, внаслідок чого напружене очікування призводить її до постійного головного болю, сонливості, переїдання. Вона поступово впадає у відчай, втрачає віру в себе, у власне майбутнє, а в близьких стосунках стає образливою, сварливою, конфліктною. Такий стан зовсім не сприяє креативному пошуку, не дає змоги справити позитивне враження під час пробних співбесід.

Якщо хронічний стрес став результатом пережитої травми, наслідки якої з часом вдалося подолати, то людина все одно час від часу яскраво згадує пережите (наприклад, землетрус, зґвалтування, участь у бойових діях) і знову занурюється у страждання. Під час таких нападів, флеш-беків (flash-back), інтенсивність негативних переживань може сягати майже первинного рівня. Саме тому без допомоги спеціалістів подолати хронічний стрес дуже важко. Його дія поширюється на інші сфери життя, впливає на здоров’я, працездатність, стосунки, і тому кваліфікована психологічна допомога при цьому конче потрібна.