Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мистецтво. Архітектура. Оскільки, відповідно до вірувань єгиптян, земне життя було лише «містком» до потойбічного






Архітектура. Оскільки, відповідно до вірувань єгиптян, земне життя було лише «містком» до потойбічного, то житлові будинки вважалися тимчасовим помешканням. їх споруджували з цегли-сирцю, умебльовували тільки необхідним. На відміну від них, «вічні помешкання» – храми та гробниці – будували надзвичайно міцними. Їх зводили з каменю або висікали у скелях. Не випадково єгиптяни дали їм назву «храми мільйонів років».

Починаючи із Середнього царства, замість пірамід єгипетські царі почали будувати храми-усипальниці. Найвідоміші з них, що збереглися до нашого часу, є в містах Луксорі, Карнаці, Абідосі, Абу-Сімбелі. Упродовж 2 000 років будувався комплекс храмів у Карнаці. Алея бараного-лових сфінксів зустрічала набожного єгиптянина. Пройшовши кілька дворів, він потрапляв до величного залу, оточеного безліччю колон і скульптур, висота яких сягала 20 м. Храм вважали житлом бога, тому в нього могли увійти тільки цар і жерці.

За Нового царства фараонів почали ховати у гробницях, витесаних у скелях поблизу Фів, на глибині майже 90 м. Ця місцевість дістала назву «Долина царів». Найбільш відомою є гробниця фараона Тутанхамона, одна з небагатьох, що не була пограбована. Відкриття гробниці надало можливість скласти уявлення про матеріальний світ єгиптян: речі, якими вони користувалися, одяг. Мумія фараона містилася в одному з восьми саркофагів, вкладених один в один. У труні Тутанхамона був віночок польових квітів. Унікальними були храми, які постали за правління династії Птолемеїв: храм Ісіди на о.Філе, храм Гора у Едфу.

Скульптура. Давньоєгипетські статуї виготовлені з різноманітного каменю. Рідше для цього використовували дерево, мідь, золото та срібло. Статуї мали різні розміри – від зовсім невеличких до гігантських. Часто скульптури розфарбовували, щоб передати колір шкіри, одягу, прикрас. Існували певні непорушні правила створення фігур.

Скульптуру фараона завжди вирізняли великі розміри, урочиста поза, складені на колінах руки, накладна борода, символи царської влади. Жерців, чиновників, писців, ремісників, селян зображали надзвичайно реалістично.

У Давньому Єгипті скульптури мали релігійне значення, їх ставили біля храмів, клали у гробниці й піраміди. Вони позначали конкретну людину, і тому на них викарбовували ієрогліф з іменем. Прикладом величних скульптур є чотири гігантські (21 м) сидячі скульптури Рамзеса II і шість стоячих скульптур (10 м) фараона та його дружини в Абу-Сімбелі.

Поширеним скульптурним зображенням був Сфінкс – істота з головою людини чи тварини й тілом лева. Єгиптяни вважали це створіння священним.

Можливо, Сфінкс охороняв померлих царів, наводячи жах на простих смертних. Біля пірамід у Гізі у величному спокої завмер витесаний із скелі Сфінкс з обличчям царя Хефрена. Вражають його розміри. У довжину він сягає 73 м, у висоту – 20 м.

Живопис. Майстерність художників Давнього Єгипту вражає не тільки багатством тем і образів, а й технікою виконання і тільки їм притаманними композиційними прийомами у створенні художніх образів.

Уважний глядач помітить, що єгиптяни зображали фігури людей залежно від їхнього становища у суспільстві. Так, фігура фараона була завжди більшою за інші. Постаті людей, за звичаями єгиптян, зображали повернутими до глядача, голови і ноги – у профіль. Надзвичайно реалістично виходили у давньоєгипетських художників тварини. На стінах гробниць і храмів бачимо сільськогосподарських тварин, птахів, риб. Ще в Давньому царстві єгиптяни любили зображати сцени з сільського життя. У гробницях завжди стіни були заповнені зображенням богів, сценами, що показували життя в потойбічному світі.

Ми не знаємо більшості імен художників, що лишили свої численні творіння на стінах гробниць, храмів і палаців. Вчені вважають, що настінні малюнки виконувала ціла бригада ремісників з чітко визначеними обов'язками. Спочатку до роботи брався «той, хто виражає форму»: він, дотримуючись правил, малював контури майбутньої картини. Наступний ремісник поглиблював контури, створюючи рельєф.

Після цього інші художники під керівництвом «бригадира» дерев'яними чи очеретяними «пензлями» розмальовували площину зображення. За палітру їм слугувала кам'яна дощечка, на якій вони розводили фарби із подрібненого каменю чи іншого природного матеріалу: з малахіту отримували зелену фарбу, із вохри – червону і коричневу, із вугілля – чорну.

Музика. Вже за доби Давнього царства існували ударні, струнні та духові музичні інструменти. Найдавнішим ударним інструментом були дерев'яні «калатала», якими відбивали такт. Пізніше з'явилися барабани різної форми та розмірів. Традиційним інструментом була арфа, яка мала форму лука. її виготовляли з дерева. Надзвичайно розкішно оздоблювали арфи, призначені для палацу фараона. Арфу прикрашали позолотою, живописом, чеканкою й символічними фігурками.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.