Закон зростання потреб

Потреби людей не є постійними величинами. Вони — продукт розвитку суспільства. Їх характер, структура і способи задоволення залежить від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє закон зростання потреб.

Розглядаючи структуру економічних потреб, слід звернути увагу на те, що за способом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.

Можна виділити такі форми подолання суперечності між безмежними потребами і обмеженістю ресурсів: 1) зростання ефективності виробництва; 2) розвиток обміну ресурсів; 3) створення замінників ресурсів; 4) економія ресурсів. Зростання ефективності виробництва тісно пов'язане з науково- технічним прогресом. Досягнення науки і техніки дають змогу виробляти нові й кращі за якістю товари, а також удосконалювати способи їх виробництва. А головне, що технічний прогрес забезпечує суспільству можливість виробляти більше товарів з тієї ж кількості економічних ресурсів. Країна не може забезпечити власними виробничими потужностями створення всіх матеріальних благ, що споживаються населенням. Наприклад, в Україні не ростуть кава, какао-боби, з яких виробляють шоколад. Але попри це шоколадні вироби на українському ринку солодощів становлять 20 %, а це приблизно 400 тисяч тон. Задовольнити потребу можна, розвиваючи товарний обмін ресурсами між країнами. Цьому сприяє поглиблення міжнародного поділу праці. Обмеженість деяких ресурсів потребує від людства активних пошуків їх замінників. У зв’язку з цим, виникло виробництво штучних тканин, штучної шкіри, штучних будівельних матеріалів. Використання замінників деяких обмежених ресурсів сприяє подоланню суперечності між потребами і ресурсами. Важливим способом подолання суперечності між зростаючими потребами і обмеженими ресурсами є їх економне використання. Економії ресурсів досягають завдяки впровадженню ефективніших технологій виробництва, поліпшенню якості засобів праці. Спостерігається поява більш економічних засобів праці (наприклад, двигунів, що споживають менше пального при тій самій потужності), а також побутової техніки з меншим використанням електроенергії. У зв’язку зі зростанням населення на планеті кількість природних ресурсів, що припадає на душу населення, скорочується. Це веде до зниження забезпеченості майбутніх поколінь природними ресурсами. Тому необхідно створити фонд, який призначений для майбутніх поколінь. Його кошти, обчислювані у вигляді певного відсотка від реалізованої продукції природоекспортованих галузей, повинні вкладатися у високі технології й виробництво на базі цих технологій. Це дасть змогу зберегти природні ресурси. Отже, людина не може задовольнити всі свої потреби, але скоротити суперечність між безмежними потребами і обмеженими ресурсами цілком можливо

3. Переробка Сировини

Утилізація – доцільне використання відходів або залишків виробництва для отримання корисної продукції. Напр., при збагаченні вугілля переробка відходів здійснюється шляхом їх обробки та приготування для відвантаження на виробництво будівельних та шлакових матеріалів: пористих наповнювачів бетону (аглопарит, керамзит), паливовмісної домішки для виробництва цегли та будівельної кераміки, випалення низькомарочних в’яжучих речовин (цементу).

Найпоширеніша вторинна, третинна, інші переробки різними масштабами таких матеріалів, як скло, папір, алюміній, асфальт, залізо, тканини та різних видів пластику. Також спрадавна використовують в сільському господарстві органічні господарські та побутові відходи.

Методи переробки відходів залежать від вмісту відходів і включають спалення, поховання у відведених місцях, скидання в море. Органічні відходи після переробки можна використовувати як добриво. Ядерні й токсичні відходи звичайно піддають похованню або топлять у морі, що однак далеко не цілком знімає небезпеку зараження. Промислові відходи, які затоплює, наприклад, Англія в Північному морі, становлять 550 тис. тонн попелу з теплових станцій. В Ірландському морі затоплюють 80 тонн урану на рік і 300 млн галонів побутових відходів щодня. У 1988 80 тис. тонн відходів було завезено у Великобританію на переробку.

Найперспективнішим шляхом подолання негативного впливу відходів на навколишнє середовище є перехід від полігонного захоронення до промислової переробки.^[1]

В Україні деякі види відходів успішно перероблюють малі підприємства. Ліцензування цього виду діяльності не передбачається.^[2]