Стратегії управління конфліктами

Можна виділити 2 наукові підходи до управління конфліктами:

- ліквідація конфлікту з максимальною користю для себе;

- розгляд конфлікту як саморегульованого механізму, який не ліквідовується, а розвивається, трансформується в інші конфлікти.

Конструктивне, раціональне вирішення конфліктів залежить від чинників:

- Адекватності сприйняття конфлікту;

- Відкритості спілкування між конфліктуючими;

- Створення атмосфери взаємної довіри та співробітництва;

- Визначення сутності конфлікту;

- Наявності необхідних ресурсів для вирішення конфліктів

- Створення нормативно-правового підґрунтя для вирішення конфлікту.

Управління конфліктом спрямоване на його: вирішення, врегулювання або усунення.

Вирішення передбачає усунення джерела конфлікту.

Врегулювання означає припинення конфліктних дій і ворожості, зниження значущості джерела та причин конфлікту.

Усунення конфлікту – зняття гостроти протиборства сторін, яка не усуває причин конфлікту.

Вирішення конфліктів пропонується проводити з урахуванням принципів:

• Визначити проблему в цілях

• Окреслити шляхи вирішення проблеми з позиції всіх зацікавлених сторін

• Зосередити увагу на проблемах, а не на особистостях

• Створити атмосферу довіри, обміну інформацією

• Надати можливості спілкування, зведення до мінімуму прояву гніву, погроз.

Загальний алгоритм виходу з конфлікту:

1. Визначення основної проблеми (її суті, позицій сторін, поінформованості);

2. Визначення вторинних причин конфлікту (скриті проблеми, деталі);

3. Відмова від установки “перемога за всяку ціну”;

4. Пошук можливих шляхів вирішення конфлікту (передбачає проведення переговорів та пошук компромісу);

5. Знаходження декількох варіантів можливих вирішень конфлікту;

6. Оцінка варіантів та вибір найліпшого;

7. Спільне рішення про вихід з конфлікту;

8. Реалізація окресленого спільного способу вирішення конфлікту;

9. Оцінка ефективності зусиль, ужитих для розв'язання конфлікту (на скільки досягнуто мети; якими способами та методами, як це відбувалось раніше; які втрати для кожної із сторін; якою є реакція кожної із сторін; прогноз подальшого розвитку трудових відносин)

10. Визнання та зберігання цінності відносин.

Якості та особливості конфліктних особистостей:

• Прагнення домінувати;

• Зайва принциповість;

• Критика;

• Поганий настрій;

• Консерватизм мислення, поглядів, переконань, не сприйняття змін, інновацій;

• Прагнення говорити правду в очі, безцеремонне втручання в справи інших;

• Несправедлива оцінка вчинків та дій інших;

• Неадекватна оцінка та переоцінка своїх можливостей

• Емоційні якості: тривожність, агресивність, упертість, заздривість, дратівливість

За схильністю до конфліктів працівників поділяють на:

1.Стійкі до конфліктів;

2.Ті, хто утримується від конфліктів

3. Конфліктні (6-7%):

• агресивні;

• скаржники;

• нерішучі;

• безвідповідальні,

• Всезнайки.