Концесія

Концесія – привілегійоване право здійснювати додатковий бізнес у певних приміщеннях чи місці, виділених спеціально для цього бізнесу.

У концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності в таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями):

- будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії.

- надання послуг у сфері кабельного телебачення;

- надання послуг зв'язку;

- надання поштових послуг та багато інщих послуг;

Комерційна концесія - еквівалент відомого в західному законодавстві поняття " франчайзинг", або " франшиза". Договір застосовується у сфері підприємницької діяльності.

Основним зобов'язанням, oо визначає особливості договору, є надання правоволодільцем користувачеві комплексу виключних прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, що дає підстави розглядати цей договір як різновид ліцензійних договорів.

Договір комерційної концесії полягає у створенні нових господарських комплексів (турагенцій, туроператорів, магазинів, ресторанів, готелів та ін.), розширення мережі ринків збуту товарів і послуг під фірмою правовласника. Це відрізняє його від традиційних ліцензійних договорів, що надають ліцензіату можливість використовувати окремі об'єкти інтелектуальної власності - винахід, корисну модель, товарний знак, літературний твір та інші об'єкти, що охороняються, права на які належать ліцензіату.

За договором комерційної концесії сторонами можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір комерційної концесії реєструється органом, що здійснив реєстрацію юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, який за договором є правоволодільцем.

Винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцю у формі фіксованих разових або періодичних платежів, відрахувань від виручки, націнки на оптову ціну товарів, що передаються правоволодільцем для перепродажу, або в іншій формі, передбаченій договором.

В українському законодавстві нечітко врегульоване право власності на землю, особливо для іноземних інвесторів. Відсутні можливості приватизації землі та невигідні умови її оренди для будівництва готелів, механізму концесії історико-архітектурних об'єктів, не приваблює іноземні компанії у готельний бізнес. Це є важливою проблемою сьогодення, яка потребує негайного вирішення.