вул. Грушевського, 2

Катедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці

УПЦ КП (1739-1745)

вул. Грушевського, 2

У 1739–1745 роках на теперішній вул. Грушевського для ордену тринітаріїв на місці старого дерев’яного збудовано новий мурований костел Св. Миколи.

Будівництво проводилося під керівництвом італійця Ф. Плаціді або архітектора з Любліна К. Гронацького. Освячення костелу відбулося у 1777 р. Тринітаріям храм належав до 1785 р., коли був ліквідований їхній орден в австрійській імперії. Проте богослужіння в костелі не припинялося.

У 1946 р. храм передали Російській православній церкві. В церкві провели реконструкцію і встановили іконостас. У 1961 р. храм закрито і в ньому влаштовано книгосховище бібліотеки університету.

Лише у 1990 р. приміщення костелу отримала у користування православна громада, його перейменували на храм Покрови Пресвятої Богородиці. Тепер це катедральний собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Фасад храму має характерні риси стилю бароко, хоча декорований він скромно. У нижньому ярусі фасаду знаходяться чотири ніші, в яких були скульптури. Які саме – не відомо. За часів радянської влади вони зникли.

Дві скульптури не ідентифікованих святих знаходяться на фасаді монастирських приміщень.

У внутрішньому подвір’ї монастирського комплексу є рельєф «Св. Микола». Він зображений з єпископським посохом, біля ніг троє дітей та кошик з подарунками.

Інтер’єр виконаний в стилі рококо і характеризується пишністю скульптурно-декоративних форм.

Автором головного вівтаря був Себастіян Фесінґер, який виконав, зокрема, скульптурну групу «Св. Трійця»– Бог-Отець, Ісус Христос та Св. Дух у вигляді голуба.

Увагу привертає казальниця у вигляді човна св. Петра. З човна звисає невід, який підтримують апостоли Петро, Павло та Андрій.

Амвон увінчує постать Ісуса Христа.

У бічній лівій наві, у каплиці Св. Флоріана, знаходиться маньєристичний вівтар Шольц-Вольфовичів з чорного мармуру та алебастру. Його тематика – “Страсті”. Походить він з Латинської катедри (з каплиці Святого Христа) і створений у 1595 р. в майстерні скульптора Германа Ван Гутте з Нідерландів. Як стверджує Ю. Бірюльов, його автором міг бути Ян Заремба.