Утрудненість осмислення історичних знань.

В учнів допоміжної школи, як правило, викликає складність встановлення зв’язків між історичними подіями, в результаті чого вони дають характеристику подій та явищ тільки за зовнішніми ознаками. Тому на уроках історії частіше слід вводити сюжетні оцінки в розповідь. Давати яскраві характеристики історичних діячів. Залучати різноманітні засоби наочності і т.д.

При цьому вчителю необхідно, по-перше, суворо стежити за планом розповіді, бесіди, розбору картини. Наприклад, з навчальної картини “Збір данини” може бути запропонована наступна послідовність роботи:

- Виділяються дві різні групи людей (їх одяг, озброєння, пози, вираз облич).

- З’ясовуються відносини між цими групами.

- Перелічуються і показуються ті предмети, які віддають сільські жителі князеві і його воїнам.

- Читається підпис під ілюстрацією.

- Вибірково читаються кілька абзаців підручника, де йдеться про появу багатих і бідних.

По-друге, при закріпленні нового матеріалу учні спочатку переказують тільки з опорою на наочні засоби і план, даний вчителем, або складений учнями колективно. У цьому випадку може бути запропонована наступна послідовність в роботі:

- Переказ учнів за питаннями вчителя, причому питання за обсягом повинні бути дрібними.

- Переказ за більш великими за обсягом питаннями вчителя.

- Переказ за допомогою наочності та плану у вигляді питань.

- Самостійний переказ за планом.

По-третє, треба домагатися, щоб учні в своїх відповідях використовували поняття як з числа тільки вивчених, так і тих, які вивчалися раніше. При навчанні історії в допоміжній школі вчителеві доводиться для повідомлення знань учням користуватися поняттями, яким можна знайти зорову відповідність (Терем, князь, дружина), і такими, які позначають не предмети або дії, а відносини, і тому не можуть бути наочно показані дітям (монголо-татарське іго, царська влада, революційний підйом).

Через специфіку мислення (його граничної конкретності), в силу конкретності мислення учнів з порушенням інтелекту і слабку регулюючу функцію мови у них утруднене розуміння і засвоєння понять будь-якого ступеня спільності, що в свою чергу, призводить до ускладнень в осмисленні триманих ними історичних знань. Це виражається в мові учнів, у їхніх відповідях часто зустрічаються безглуздості типу: “Селяни жили бідно, освітлювали хати місяцем” замість “лучиною”. Тому на уроках історії необхідно ширше використовувати запис слів на дошці або на картках (по темі уроку): словникові картки в поєднанні з предметними картинками; словникові картки та сюжетні малюнки, що зображують дії людей (наприклад, картина “Збір данини” використовується для пояснення понять “данина”, “полюддя”); словникові картки і кілька картин чи ілюстрацій.

Учнів слід постійно залучати до виправлення допущених ними неточностей і помилок, використовуючи для цього питання і завдання, що допомагають правильно відповісти.

Необхідно пам’ятати про те, що осмислення історичних знань ідей більш успішно при виконанні учнями різних видів розумової діяльності, наприклад при порівнянні подій і явищ, опис історичних осіб, знаходження дат за подією. Це попереджає формуванню однобічного підходу до оцінки історичних подій, явищ, історичних діячів.

Для осмислення історичних знань слід частіше давати учням практичні завдання (намалювати картинку, склеїти макет і т.д.), що викликає необхідність не тільки зробити щось, але і пояснити, до яких подій відноситься виконана річ або намальована картинка. Наприклад, учні 7-8 класів, показуючи виставку робіт з дерева, пластиліну, картону, паперу, пояснювали: “Такими мечами воювали слов’яни, а шаблями татари, коли було татарське іго”.

Дітям, які навчаються в допоміжній школі, властиво розмежування доброго і злого, гарного і поганого, справедливого і несправедливого. Звідси – поділ на “наших” і “не наших”, “своїх” і “чужих”, “червоних” і “білих”, “радянських” і “фашистських”. Тому вчитель в ході роботи над історичним матеріалом повинен обов’язково роз’яснювати учням суть того чи іншого складного явища, давати детальну характеристику героя.