Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методи дослідження спеціальної методики викладання історії.






Учитель може працювати успішно тільки в тому випадку, якщо він не просто дає уроки, але й веде дослідження, вивчаючи своїх учнів, їх особливості, намагається проконтролювати ефективність використаних ним педагогічних прийомів і методів. Тому кожному вчителю необхідно знати основні методи педагогічного дослідження.

Методи вивчення педагогічного досвіду – це засоби дослідження досвіду організації навчального процесу, що складається. Вивчається передовий досвід кращих учителів-керівників авторських шкіл, так і досвід педагогів усіх рівнів. Їхні труднощі часто відображують реальні протиріччя педагогічного процесу, вже назрілі чи назріваючі проблеми.

У досвіді шкіл методика не тільки черпає матеріал для узагальнення, а й перевіряє висунуті гіпотези, розроблені концепції навчання. Вивчення досвіду вчителів історії загальноосвітніх та спеціальних шкіл є одним з основних джерел розвитку допоміжної методики викладання історії.

При вивченні педагогічного досвіду застосовуються такі методи, як спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, експеримент, аналіз письмових, графічних робіт учнів, педагогічної документації.

Спостереження за процесом навчання історії повинно бути систематичним і достатньо довгим. За допомогою цього методу можна виявити працездатність учнів на уроках, ступінь їх активності при використанні різних прийомів і засобів навчання історії; можна зробити висновок про доступність змісту курсу історії для учнів певного віку з різними видами порушення інтелекту.

Педагог-дослідник не втручається в процес навчання, а одержує відомості про здобутки та недоліки в практиці викладання історії в допоміжній школі. Данні спостережень ретельно фіксуються у вигляді протоколів занять, магнітофонних записів і т.п. Цей метод застосовується в сукупності з іншими методами (з навчальним експериментом, узагальненням передового досвіду роботи вчителів історії).

Найбільш важливий метод дослідження та засіб удосконалення методики – педагогічний експеримент. Цей метод володіє високим ступенем доведеності. Експериментальне дослідження полягає в тому, що експериментатор навмисне цілеспрямовано втручається в процес навчання і у відповідності до завдань дослідження міняє, перебудовує процес навчання, вносить нові елементи у зміст, засоби, прийоми навчання і т.і.

Використовуються різні види експерименту:

1. Дослідне викладання, спрямоване на апробацію програм, підручників, технологій.

2. Експериментальні уроки.

3. Експериментальні заняття з групою учнів у позаурочний час.

Експеримент будується таким чином: на основі теоретичного вивчення питання, практичного спостереження і особистого педагогічного досвіду дослідник висуває гіпотезу та перевіряє її на практиці у ході спеціально організованого навчання. Наприклад, експериментальним шляхом були підтверджені можливості вивчення краєзнавчого матеріалу в курсі історії 7-9 класів допоміжної школи.

До проведення експерименту пред’являють певні вимоги: фіксація вхідних і кінцевих результатів експерименту, виділення контрольного класу (контрольної групи) для порівняння результатів експериментального і традиційного навчання, чітке ведення документації, вибір достовірних критеріїв для оцінки результатів.

Широко розповсюдженим методом дослідження є метод вивчення учнівських робіт і шкільної документації. Аналіз контрольних робіт учнів, малюнків історичної тематики, зошитів з історії дає можливість оцінити ефективність навчання предмету, труднощі, що їх відчувають у засвоєнні та застосуванні історичних знань учнів з порушенням інтелекту.

Шкільний журнал дає можливість уявити картину успішності по предмету, медична документація допомагає визначити особливості окремих груп учнів, намітити шляхи корекційної роботи.

Як один з методів дослідження спеціальна методика історії використовує бесіду (самостійний чи додатковий метод, що застосовується з метою одержання необхідної інформації чи роз’яснення того, що не було достатньо зрозумілим при спостереженні), інтерв’ювання (різновид бесіди за раніше наміченими запитаннями, що задаються в певній послідовності). Анкетування (метод масового збирання, матеріалу за допомогою анкети, на питання якої даються письмові відповіді).

Ці методи допомагають виявити коло історичних знань і уявлень учнів по тематиці, яка цікавить дослідника, інтерес учнів до предмету, визначити шляхи подальшої роботи учителя історії. Методи можуть бути адресовані не тільки учням, а й учителям історії, батькам школярів. В умовах допоміжної школи методи інтерв’ю та анкетування учнів використовуються обмежено.

Методи теоретичного дослідження пов’язані з вивченням літературних джерел. Для подальшого розвитку допоміжної методики велике значення має аналіз науково-методичної спадщини в галузі викладання історії у загальноосвітній та допоміжній школах. Вивчення літературних джерел дає можливість побачити, як висвітлювались різні проблеми методики викладання предмета в минулих і сучасних публікаціях. Аналіз методичної літератури завжди передує проведенню самого дослідження в процесі експериментальної роботи.

Таким чином, зібрані за допомогою різних методів дослідження відомості про закономірності процесу навчання історії, його особливостях у допоміжній школі методика аналізує, узагальнює і систематизує, використовуючи їх для удосконалення процесу навчання історії учнів з порушенням інтелекту.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.