Творчість М. Вебера

Вебер Макс (1864-1920) – нім. Пол., економіст і соціолог-теоретик. Починаючи з ранніх праць з історії торгового права Вебер став однією з провідних постатей нового покоління політичних економістів Німеччини 1890-х років. Його інтерес до цих проблем був переважно теоретичним, включаючи і систематизацію основних категорій соціального та політичного життя - водночас й універсальних, і таких, що визначають специфічний характер суча зх.. цивілізації. Уже майже на схилку свого життя він почав розглядати свій науковий доробок як «соціологію», тож нині він відомий саме як один із «батьків-засновників» соціології. Проте його доробок є надто різнобічним і не допускає якоїсь однозначної класифікації - чи то віднесення його до певної дисципліни, чи то до окремої наукової школи. Проте справжньої популярності він набув тоді, коли написав більш широке дослідження про походження самого капіталізму («Протестантська етика і дух капіталізму», 1904-1905).Наріжним каменем цієї роботи є думка про те, що характерна для буржуазії поведінка, націлена на збільшення прибутку, може отримати пояснення лише за умов повністю розвиненого капіталізму, коли вона зумовлюється очевидною необхідністю виживання у боротьбі з конкурентами, і не може отримати пояснення на ранніх стадіях капіталістичного розвитку. Вона є наслідком індивідуального прагнення накопичувати. Джерелом цього прагнення Вебер вважав «світовий аскетизм» реформованого христ. з його подвійним імперативом методичної праці як основного життєвого обов'язку та обмеженого задоволення плодами цієї праці. «Протестантська етика і дух капіталізму» була першою з багатьох праць Вебера з екон. етики провідних світових релігій. Тут він мав на меті не утвердити, як це проголошувалося в ній, дух капіталізму, показуючи його відсутність подекуди, а висвітлити виразний х-р суч. Зх. раціоналізму. суть держави німецький вчений М.Вебер, який розробив " політичну соціологію панування". Влада, за Вебером, означає можливість здійснення волі всередині певного соціального відношення, навітьвсупереч опорові інших його учасників. Основною ознакою панування він вважав здатність апарату управління гарантувати " порядок" наданій території шляхом погроз або й застосування психічного й фізичного насильства. " Панування" розглядається в політичній соціології Вебера як особлива форма влади, як основний інститут у системі держави. Поняття " держава" і " влада" не тотожні, влада старіша за державу, бо не може бути суспільства безвладного, і протягом всієї первісної історії ця влада функціонувала як недержавне і дополітичне суспільне самоуправління. Д-а як по.. організація - це такий суспільний механізм, який покликаний захищати інтереси людей певної території і регулювати за допомогою правових норм взаємовідносини між ними, використовуючи при необхідності спеціальні органи примусу.