Творчість Беди Достопочтенного

(бл. 672 або 673 - 27 травня 735) - бенедиктинський чернець у монастирі святого Петра у Нортумбрії і в монастирі святого Павла Написав одну з перших історій Англії під назвою «Церковна історія народу англів», яка принесла йому славу «батька англійської історії». Беда був прозваний «високоповажним» незабаром після своєї смерті. У 1899 році був канонізований папою Левом XIII в якості святого, і католицька церква назвала його одним з «вчителів церкви». Написав багато коментарів до Святого Письма, тлумачення, житія деяких святих, гімни, епіграми. Головний його твір, неупереджено оброблене за літописами Церковна історія народів Англії в 5 книгах, перекладене Альфредом Великим на англосаксонську мову, залишається одним з найважливіших джерел найдавнішої історії Англії до 731 року. Ретельно і критичним чином підбирав джерела для своєї історії.

" Історія" це поєднання двох жанрів (хроніки та церковної історії). У своєму творі Беда говорить не тільки про становлення самої англійської церкви, а й про її вплив на суспільство, що відобразилися насамперед у подоланні язичництва і його пережитків. В " Історії" помітно негативне ставлення до жителів тих областей, де християнство довго відкидалося. З його описів можна зробити висновок про наявність в англосаксонському суспільстві трьох станів: знаті, простолюдинів (" селян") і рабів, -однак про деталі їх взаємовідносин нічого не сказано. Приділяючи першочергову увагу поширенню віри і пов'язаним з цим чудесам, Беда детально пише про географію Британії, місця розташування островів, річок та інших об'єктів. У першому розділі " Історії" він описує не тільки географію острова, але і його рослинний і тваринний світ. При цьому у нього, на відміну від багатьох середньовічних письменників, майже немає розповідей про чудеса природи. Це був світський твір. Відразу після написання «Історії» почалося її копіювання в монастирських скрипторіях Англії, а потім і інших країн. У праці «Раціональна хронологія»ї Бедою було розв’язано кілька проблем астрономічнного часу. У ній вчений, узагальнивши попередні спроби, створив нову систему хронології, запровадивши числення років до Різдва Христового і після нього.

13. Європейське історіопис. 9-11 ст.(8п)

Період ІХ-ХІ ст. пройшов у Західній Європі разом із завоюванями Карла В. і ств.ім. Каролінґів, Християнська ідеологія досягла повного розквіту, підпорядкувавши усі сфери культурно-духовного життя. Хроніки, які писалися на замовлення не тільки коронованих осіб, але й вельможних чиновників та місцевої знаті; вони свідчили про зростання інтересу до освіти й знань в цілому. Такі хроніки були простими компіляціями з попередніх або сучасних анналів і хронік. Відомими творами такого роду були анонімна “Муассонська хроніка”, “Хроніка Фрекульфа”. Новим в історіографії стали твори про життя і діяльність видатних людей, написані з метою прославляння їхніх діянь. Найбільш відомим твором біографічного жанру було “Життя Карла Великого”, автором якого Ейнгард (770-840) який, спираючись на власні спогади і документи імператорської бібліотеки ставив за мету утвердити у історії образ мудрого правителя. Криза імперії Каролінґів у Х ст. відбилась на літературі: тематика, стиль, мова дрібнішали, відступи від теологічного трактування ставали виключенням. Таким виключенням була творчість чотирьох впливових істориків Х ст. У Франції це був канонік церкви у м.Реймс Флодоард (894-966) — автор “Анналів” та “Історії Реймської церкви”, в яких докладно описав драматичні події міжусобиць і війн свого часу, залучивши важливі церковні документи. Близьким до нього був інший чернець з Реймса Рікер (кін.Х-перша пол.ХІ ст.). У творах “Чотири книги історій” і “Аннали”

Рікер виступив на боці Каролінґів проти Оттонів в їхній боротьбі за імператорський престол. Єпископ Кремони Ліутпранд (920-971), який провів бурхливе політичне життя на службі королів Провансу, потім імператора Оттона І, виконував поважні дипломатичні доручення цих монархів, був обізнаний у багатьох політичних баталіях свого часу. На службі у Оттона він написав велику працю “Антаподозис” (у якій описав політичні події, що відбувалися у Франції, Німеччині, Італії, Візантії у ІХ-Х ст. На замовлення Оттона підготував апологетичну “Історію Оттона”, зневажливо ставився до всіх європейських народів, окрім германців, називаючи їх “дикунами”, “дурнями”, “боягузами” тощо. Германський історик Відукінд. ченць Корвейського монастиря, цікавлячись більше світською історією. Його твір “Саксонська історія” був присвячений описові зіткнення саксів і слов’ян, просування германців на схід.