Функціональні елементи податків та їх характеристика

Під час встановлення податку обов'язково визначаються

такі елементи:

1. платники податку фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції) що є об'єктом оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно Кодексом.;

2. об'єкт оподаткування це те, що підлягає оподаткуванню тим чи іншим податком, збором або обов'язковим платежем, — доходи, прибуток, майно, операції з продажу товарів, робіт, послуг та інші визначені чинним податковим законодавством об'єкти.

Кожен податок, збір та обов'язковий платіж має самостійний об'єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством.

Об'єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.;

3. база оподаткування це вартісний, фізичний або інший характерний вираз об'єкта оподаткування, законодавчо закріплена частина доходів або майна платника, яка враховується при розрахунку податку, збору та обов'язкового платежу.;

.4. ставка податку це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Податкові ставки (нормативи) можуть встановлюватись єдині для всіх платників або бути диференційованими, коли встановлюється основна ставка (норматив) для всіх платників та понижені або підвищені ставки (нормативи) для окремих платників. При цьому переслідується мета створення або однакових, або різних умов оподаткування для платників податків.

В одних випадках єдина ставка податку (нормативу) ставить усіх платників у рівні умови, а диференціація створює одним пільгові, а іншим — більш жорсткі умови оподаткування.

Ставки податків, зборів та обов'язкових платежів можуть корегуватись.

Податкові ставки (нормативи) бувають:

- адвалорні (у процентах до бази оподаткування);

- специфічні (у твердих сумах з одиниці виміру ваги, об'єму, кількості або іншого натурального показника);

-змішані (одночасно у процентах до бази оподаткування та у твердих сумах)

5. порядок обчислення податку сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов´ язковість з обчислення податку покладається на платника податків, на податкові органи або на податкових агентів.;

існує два основних способи обчислення податку:

Кумулятивний — спосіб визначення об´ єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, утриманого раніше.

Некумулятивний — спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається податком окремо, поза зв´ язком з іншими джерелами доходів. Податковим законодавством України передбачене застосування обох способів, а також їх поєднання.

6. податковий період є період (календарний рік тощо), протягом і по закінченні якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків. Податковим періодом є термін, протягом якого формується податкова база.