Воші. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.

Ряд Воші (Anoplura)

• воша головна (Pediculus capitis)

Воші _ постійні ектопаразити ссавців і людини. У людини паразитують три види вошей:

C воша головна (Pediculus humanus capitis),

C воша одежна (Pediculus humanus corporis)

(воші роду Pediculus)

_ воша лобкова (Phthirus pubis) (рід Phthirus)

Морфологія (рис. 3.152). Статевозріла особина овальної або ромбоподібної форми, тіло безкриле, сплющене в спинноCчеревному напрямку. Забарвлення залежить від кількості і давнини випитої крові. На голові знаходяться прості очі і вусики, що є

органами нюху. Ротовий апарат колючо-сисного типу, втягнутий всередину голови і розташовується під ротовою порожниною в особливому футлярі. Секрет слинних залоз містить антикоагулянти і подразнює шкіру хазяїна. Грудний відділ не сегментований, крила відсутні (вторинна безкрилість). Черевце овальне, складається із 9 сегментів.Задній кінець черевця у самок роздвоєний, у самцівзаокруглений.На останньому членику ноги (лапці) знаходиться кігтик, що з'єднуючись з виступом на передостанньому членику - гомілкою, утворює захват, за допомогою якого воша міцно тримається за волосину хазяїна.

Яйце поздовжньо-овальної або грушоподібно їформи, ясно-жовтого кольору, до 1 мм довжиною, називається гнида.

Одежна воша (рис. 3.153) _ світло-сірого кольору, найбільша (самка 2, 2C4, 7 мм, самець 2, 1-3, 7 мм довжиною). Відмінні риси від головної воші - відносно тонкі і довгі вусики і згладжені, без глибоких вирізок, краї сегментів черевця.

Головна воша (рис. 3.154) _ світло-сіра, з темними пігментованими плямами з боків черевця і грудей. Розмір самки 2, 4^, 0 мм, самця C 2-3 мм. Вусики відносно товсті і короткі, сегменти черевця відділені глибокими вирізками.

Лобкова воша (рис. 3.155) _ найменша (самка до 1, 5 мм, самець -1, 0 мм), тіло коротке, трапецієподібної форми. Немає чіткого поділу на груди і черевце.

Локалізація. Головна воша живе на волосяних ділянках тіла. Одежна воша - у складках нижньої білизни. Лобкова воша - на волоссі лобка, на бороді, вусах, віях та інших ділянках тіла, покритих волоссям (за винятком волосистої частини голови).

Життєвий цикл. Живляться кров'ю 5-8 разів на добу, тривалість живлення 3-10 хв. Голодувати здатні впродовж декількох днів. Тривалість голодуванні залежить від температури і вологості (при температурі 37 °С 1-2 дні, при температурі 10-20 °С 9-10 днів).

Воші є переносниками збудників висипного і вошивого поворотного тифів, окопної волинської лихоманки. Збудник висипного тифу (рикетсія Провачека) знаходиться в кишківнику вошей, куди потрапляє з кров'ю хворого.

Лобкова воша - збудник фтіріозу; збудників інфекційних хвороб не переносить.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни.

Тривалість життя за оптимальних умов 27-38 днів (головна воша), 32-36 дні (одежна воша), 17-22 дні (лобкова воша).

Медичне значення. Головна й одежна воші збудники педикульозу. Слина вошей викликає свербіж;