Взаємне інформування оперативних підрозділів та державних органів

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються: як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або виконання невідкладних слідчих дій; для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі; для попередження, припинення і розслідування злочинів, роз відувально-підривних посягань проти України, розшуку зло чинців та осіб, які безвісно зникли; для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочин стві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробіт ників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей; для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших пра воохоронних органів; для інформування державних органів відповідно до їх компе тенції.У разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2341-14), до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17).
У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких моженегативно вплинути на результати кримінального провадження,
підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведенняоперативнорозшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2341-14), до відповідного органу досудового розслідування.Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органів доходів і зборів, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17). Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих
(розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції
та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання
оперативним підрозділом.Головним напрямком в оперативно-розшуковій діяльності є збирання оперативної інформації та її доцільне ефективне використання. В Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», в інших законодавчих актах, які регламентують діяльність оперативних підрозділів, прямо вказується на інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності, на обов'язок оперативних підрозділів своєчасно інформувати найвищі органи державної влади України про відомі їм факти і дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, взаємно інформувати підрозділи, уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів, виявляти та усувати або нейтралізувати негативні соціальні явища, причини та умови, що породжують злочинність та сприяють їй.

39.Забезпечення безпеки осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу - це здійснення правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, здоров'я, житла, майна, честі та гідності цих осіб від протиправних посягань з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя. Підставою для застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки громадян є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю або майну. Приводом для застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки працівника суду або правоохоронного органу та його близьких можуть бути: а) заява працівника або його близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу та майну осіб, які підлягають захисту. Рішення про вжиття заходів безпеки приймається. Рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів. Здійснення заходів безпеки покладається на уповноважені органи, у складі структур яких з цією метою можуть створюватися спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться в провадженні податкової міліції, прокуратури або суду, забезпечується за їх рішенням відповідно органами Служби безпеки України, органами поліції, органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами чи підрозділами відомчої воєнізованої охорони Державної судової адміністрації України. Порядок прийняття рішення про застосування і скасування заходів безпеки 2. Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні
заходів безпеки. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами. } У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, відомостей про кримінальне правопорушення слідчий, прокурор у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, починає досудове розслідування, а орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий суддя, суд направляє заяву (повідомлення)
відповідному органу досудового розслідування для початку досудового розслідування. Про прийняте рішення терміново в письмовій формі повідомляється заявник. 3. Орган, якому доручено здійснення заходів безпеки, встановлює перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами справи і необхідністю
усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа, взята під захист. Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, який здійснює заходи, інформує слідчого, прокурора, суд, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, а також слідчого суддю, якщо рішення про застосування заходів безпеки приймалося ним, а в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування особи, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки. Орган, який здійснює заходи безпеки, і особа, яка береться під захист, можуть укласти договір про умови застосування цих заходів та відповідальність сторін. За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування, яка письмово доводиться до відома особи, зазначеної у статті 2 цього Закону. Це рішення може бути оскаржено заінтересованою особою прокурору, до відповідного вищого органу, що забезпечує безпеку, а також у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом

40.Використання спеціальних засобів в оперативно розшуковій діяльності та їх класифікація Спеціальними технічними засобами є технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, запрограмовані або модернізовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.1) Засоби зв’язку; 2) Засоби сигналізації та промислового телебачення; 3) Оперативно-технічні засоби: Засоби негласної фотозйомки та відеозапису Засоби негласного звукозапису Пошукові прилади Прилади нічного спостереження Спеціальні хімічні речовини) Засоби розвідки та технічного захисту інформації; 5) Криміналістична техніка; 6) Інформаційні системи; 7) Засоби індивідуального захисту та активної оборони.

41.Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ Органи внутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави. 1. Керівництво 2. Департамент забезпечення діяльності Міністра 3. Департамент внутрішньої безпеки 4. Кримінальна міліція Департамент карного розшукуДепартамент протидії злочинності у сфері економікиДепартамент оперативної службиДепартамент оперативно-технічних заходівДепартамент боротьби зі злочинами, повязаними з торгівлею людьмиДепартамент кримінальної розвідкиУправління протидії незаконному обігу наркотиківУправління боротьби з кіберзлочинністюВідділ організації кінологічної діяльностіУправління швидкого реагування «Сокіл» (реорганізується після створення Корпусу оперативно-раптової дії) 5. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу 6. Міліція громадської безпеки Департамент громадської безпекиДепартамент Державної автомобільної інспекціїДепартамент організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення7. Головне слідче управління8. Головний штаб9. Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення10. Департамент кадрового забезпечення11. Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку12. Департамент матеріального забезпечення13. Департамент внутрішнього аудиту14. Департамент режимно-секретного та документального забезпечення15. Департамент юридичного забезпечення16. Департамент комунікації17. Управління міжнародних зв’язків18. Управління медичного забезпечення та реабілітації19. Управління забезпечення проведення люстрації20. Управління із забезпечення повернення активів, набутих злочинним шляхом21. Відділ координації реформ Департамент патрульної служби (міжрегіональний територіальний орган МВС) Департамент Державної служби охорони при МВСДержавний науково-дослідний експертно-криміналістичний центрДержавний науково-дослідний інститутГоловне управління Національної гвардії України (орган військового управління) Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких координується Міністром внутрішніх справ України: Адміністрація Державної прикордонної служби УкраїниДержавна міграційна служба УкраїниДержавна служба України з надзвичайних ситуацій

42.Речі і документи які містять охоронювану законом таємницю 1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця.

43.Суб’єкти проведення негласних слідчих розшукових дій1.7. Суб'єкти, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: слідчі органів прокуратури (на час дії п. 1 розділу XI " Перехідних положень" КПК України), органів внутрішніх справ, органів безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань (з дня початку його діяльності), а також уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які проводять негласні слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів слідчими під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

44.Розгляд клопотань про дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій строк її дії Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269 -¹, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. {Частина друга статті 246 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015} 3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

1. Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.1. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) вчинений злочин відповідної тяжкості; 2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.5. Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу. Стаття 249. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії1. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці.2. Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали згідно з вимогами статті 248 цього Кодексу.3. Крім відомостей, зазначених у статті 248 цього Кодексу, слідчий, прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії.4. Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені статтею 219цього Кодексу. У разі якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.5. Прокурор зобов’язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність.

45.Проведення негласної слідчої розшукової дії до постановлення ухвали слідчого судді Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді1. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.2. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 цього Кодексу.3. Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255цього Кодексу.

46. Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 1. Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; 4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться. Постанова складається з: 1) вступної частини, яка містить відомості про місце і час прийняття постанови, прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка винесла постанову; 2) мотивувальної частини, яка містить відомості, що обґрунтовують прийняте за постановою рішення із посиланням на норми законодавства України; 3) резолютивної частини, яка відображає відомості щодо суті та змісту прийнятого процесуального рішення, місця та часу (строків) його виконання, та вказує на виконавців постанови.

47. 1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється складанням протоколу відповідної негласної слідчої (розшукової) дії та фіксуванням на технічні носії інформації про хід, результати цієї негласної слідчої (розшукової) дії, складанням планів, схем, фототаблиць, стенограм тощо. Виконання фіксації негласних слідчих (розшукових) дії повинно відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, які встановлені у ст.ст. 103-107 КПК, положенням ст.ст. 252, 273 КПК, а під час проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем - положенням ст. 265 КПК. 2. Протоколювання є основною формою фіксації ходу та результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії- Загальні вимоги до структури та змісту протоколу негласної слідчої (розшукової) дії містяться у ч. З ст. 104 КПК, відповідно до яких він повинен складатися зі вступної частини, яка має містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); описової частини, заключної частини, яка повинна містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.4Додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

48. 1. Сведения о факте и методы проведения негласных следственных (розыскных) действий, лиц, которые их проводят, а также информация, полученная в результате их проведения, не подлежат разглашению лицами, которым это стало известно в результате ознакомления с материалами в порядке, предусмотренном статье 290 этого кодекса.2. Если протоколы о проведении негласных следственных (розыскных) действий содержат информацию о частной (личной или семейной) жизни других лиц, защитник, а также другие лица, которые имеют право на ознакомление с протоколами, предупреждаются об уголовной ответственности за разглашение полученной информации относительно других лиц.3. Изготовление копий протоколов о проведении негласных следственных (розыскных) действий и приложений к ним не допускается.

49.Право человека на неприкосновенность личной (частной) жизни человека является одним из фундаментальных прав человека, определяется Конституцией Украины и международными нормативно-правовыми актами в области прав человека.. Резолюцией ПАСЕ № 428 (1970 г.) определено, что конфиденциальность является «правом жить своей личной жизнью с минимальным посторонним вмешательством».В частности, согласно ст. 12 ВДПЧ «никто не может подвергаться без-подставного вмешательству в его личную и семейную жизнь, без-подставного посягательствам на неприкосновенность его жилища, тайну его корреспонденции или на его честь и репутацию. Каждый человек имеет право на защиту закона от подобных вмешательств или посягательств». Статья 8 КЗПЛ также провозглашает право человека на приватность и отмечает, что «каждый имеет право на уважение его личной и семейной жизни, его жилища и его корреспонденции».Ограничения прав личности, задекларированных статьями 30, 31, 32 Конституции Украины, осуществляется в установленных законом случаях и по решению суда. Опираясь на конституционные положения, КПК регламентирует основания и порядок вмешательство в частную общения и в ст. 258 устанавливает общие принципы осуществления негласных следственных (розыскных) действий, связанных с ограничением права человека на приватность. 2. Прокурор, следователь по согласованию с прокурором обязан обратиться к следственному судье с ходатайством о разрешении на вмешательство в частную общения в установленном уголовным процессуальным законом порядке, если любое следственное (сыскная) действие включать такое вмешательство.

50. 1. Аудио, видеоконтроль лица является разновидностью вмешательство в частную общения, которое проводится без ее ведома на основании постановления следственного судьи, если имеются достаточные основания считать, что разговора этого лица или другие звуки, движения, действия, связанный с ее деятельностью или месту нахождения т.д., могут содержать сведения, имеющие значение для досудебного расследования.1. С целью раскрытия и расследования преступлений органами досудебного расследования могут проводиться негласные следственные (розыскные) действия с аудио и видеоконтроля лица. Проведение указанных негласных следственных (розыскных) действий заключается в системе организационно-правовых и управленческих мероприятий органов досудебного расследования, направленных на конспиративную фиксацию техническими средствами признаках подготавливаемого го, совершенного или совершаемого преступления. Проведение указанных негласных следственных (розыскных) действий допускается только в случаях, если другим способом получить информацию об этих противоправные деяния невозможно. Разрешение на проведение таких негласных следственных (розыскных) действий дает следственный судья, в порядке, предусмотренном статьей 246, 248, 250 КПК.

51. Наложение ареста на корреспонденцию лица без его ведома производится в исключительных случаях на основании постановления следственного судьи.1. Наложение ареста на корреспонденцией лица, подозреваемого или обвиняемого в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления, является негласным следственной (раз шуковою) действием, производится в исключительных случаях по решению следственного судьи в порядке, определенном статьей 246, 248, 250 КПК.2. Арест на корреспонденцию накладывается, если во время досудебного расследования имеются достаточные основания полагать, что поштовотелеграфна корреспонденция определенного лица другим лицам или других лиц ей может содержать сведения об обстоятельствах, имеющих значение для досудебного расследования, или вещи и документы, имеющие существенное значение для досудебного расследования.3. Наложение ареста на корреспонденцию дает право следователю осуществлять осмотр и выемку этой корреспонденции.4. Корреспонденцией, предусмотренной настоящей статьей, являются письма всех видов, бандероли, посылки, почтовые контейнеры, переводы, телеграммы, другие материальные носители передан ния информации между лицами.5. По истечении срока, определенного в постановлении следственного судьи, наложенный на корреспонденцию арест считается отмененным.

52. Снятие информации с транспортных телекоммуникационных сетей (сетей, обеспечивающих передачу знаков, сигналов, письменного текста, изображений и звуков или сообщений любого вида между подключенными к ней телекоммуникационными сетями доступа) является разновидностью вмешательство в частную общения, которое проводится без ведома лиц, используют средства телекоммуникаций для передачи информации, на основании постановления следственного судьи, если при его проведении можно установить обстоятельства, имеющие значение для уголовного производства.2. В постановлении следственного судьи о разрешении на вмешательство в частную общение в этом случае дополнительно должны быть указаны идентификационные признаки, которые позволят уникально идентифицировать абонента наблюдения, транспортную телекоммуникационную сеть, оконечное оборудование, на котором может осуществляться вмешательство в частную общения.3. Снятие информации с транспортных телекоммуникационных сетей заключается в проведении с применением соответствующих технических средств наблюдения, отбора и фиксации содержания информации, которая передается лицом и имеет значение для досудебного расследования, а также получении, преобразовании и фиксации различных видов сигналов, передаваемых каналами связи.4. Снятие информации с транспортных телекоммуникационных сетей возлагается на уполномоченные подразделения органов внутренних дел и органов безопасности. Руководители и работники операторов телекоммуникационной связи " связи обязательств способствовать выполнению действий по снятию информации с транспортных телекоммуникационных сетей, принимать меры относительно неразглашения факта проведения таких действий и полученной информации, хранить ее в неизменном виде.

53. Поиск, выявление и фиксация сведений, содержащихся в электронной информационной системе или их частей, доступ к электронной информационной системы или ее части, а также получение таких сведений без ведома ее владельца, владельца или держателя может осуществляться на основании постановления следственного судьи, если имеются сведения о наличии информации в электронной информационной системе или ее части, что имеет значение для определенного досудебного расследования.2. Не требует разрешения следственного судьи получения сведений из электронных информационных систем или ее части, доступ к которым не ограничивается ее собственником, владельцем или держателем или не связан с преодолением системы логического защиты.3. В постановлении следственного судьи о разрешении на вмешательство в частную общение в этом случае дополнительно должны быть указаны идентификационные признаки электронной информационной системы, в которой может осуществляться вмешательство в частную общения.

54. Исследования информации, полученной при применении технических средств, в случае необходимости осуществляется с участием специалиста. Следователь изучает содержание полученной информации, о чем составляется протокол. При обнаружении сведений, имеющих значение для досудебного расследования и судебного разбирательства, в протоколе воспроизводится соответствующая часть информации, после чего прокурор принимает меры для сохранения полученной информации.2. Технические средства, применявшиеся при проведении указанных негласных следственных (розыскных) действий, а также первичные носители полученной информации должны храниться до вступления в законную силу приговором суда.3. Носители информации и технические средства, с помощью которых получена информация, могут быть предметом исследования соответствующих специалистов или экспертов в порядке, предусмотренном настоящим Кодексом.

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК)Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою: 1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування; 2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; 3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину; 4) виявлення осіб, які розшукуються; 5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Посадова особа уповноваженого оперативного підрозділу, якій було доручено проведення обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи, або слідчий, якщо обстеження проводилось за його безпосередньої участі, складає протокол з описанням дій і їх результатів, який протягом 24 годин з моменту припинення цієї негласної (розшукової) дії (відповідно до п. 4.3 Інструкції моментом припинення слід вважати завершення складання протоколу) передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК).

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК).Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв'язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. Радіопеленгація вказаних пристроїв може здійснюватись засобами операторів мобільного зв’язку за зверненням правоохоронних органів (найбільш поширений випадок) або силами оперативних підрозділів з використанням спеціальної техніки, яка знаходиться в них на озброєнні.Зазначена негласна слідча (розшукова) дія може бути проведена незалежно від тяжкості злочину. За її результатами можна встановити факт перебування у певному місці та часі конкретної особи, якій належить або у якої знаходиться у користуванні радіоелектронний засіб, або місцезнаходження самого пристрою.Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у виняткових випадках, передбачених частиною першою статті 250 КПК.

Спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК)Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об'єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.У ході цієї негласної слідчої (розшукової) дії може здійснюватись фото-, відеодокументування, спостереження із застосуванням телевізійних систем; встановлення місцезнаходження транспортних засобів за допомогою засобів радіопеленгації тощо. Особливістю є місце проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії – лише публічно доступні місця.Якщо безпосереднє виконання дій з візуального спостереження здійснювалось спеціальними оперативними підрозділами (оперативного документування СБУ, оперативної служби МВС), то вони за результатами своїх дій складають окремий службовий документ, до якого додаються отримані матеріали. За результатами їх вивчення складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.Спостереження за особою проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у виняткових випадках, передбачених частиною першою статті 250 КПК. Візуальне спостереження за річчю у публічно доступних місцях або за публічно доступним місцем не потребує ухвали слідчого судді і проводиться на підставі постанови слідчого або прокурора. Це пов’язано з тим, що даний захід не пов’язаний з обмеженням прав і свобод особи.

Аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК)Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження. Ця негласна слідча (розшукова) дія схожа за своїми завданнями із візуальним спостереженням. Але на відміну від останнього, яке може проводитись як із застосуванням технічних засобів, так і без їх застосування, аудіо-, відеоконтроль місця - це захід, який проводиться виключно за допомогою технічних засобів звуко- та/або відеозапису. Як і візуальне спостереження, аудіо-, відеоконтроль місця здійснюється у публічно доступних місцях, але лише всередині. Ще одна ознака, яка вирізняє цей захід, є те, що аудіо-, відеоконтроль, по-перше, як правило, може мати більш широкі часові межі безперервної фіксації подій. По-друге, аудіо-, відеоконтроль може і не передбачати безпосередньої передачі даних оператору (суб’єкту, який здійснює захід) у режимі реального часу, забезпечуючи фіксацію і накопичення відомостей на відповідному носії в автоматичному режимі, який передбачає ознайомлення зі змістом зафіксованого постфактум.Аудіо-, відеоконтроль місця проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

59. Контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК)Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину. Контрольована поставка полягає в організації і здійсненні слідчим та оперативним підрозділом контролю за переміщенням (перевезенням, пересиланням, передачею, ввезенням, вивезенням з України чи транзитним переміщенням її територією) товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, з метою виявлення ознак злочину та фіксації фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена КК. Контрольована закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який перебуває у вільному обігу, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. На відміну від контрольованої закупки оперативна закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чиним законодавством, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. З предметно-практичної сторони виділяють лише один спосіб здійснення контрольованої та оперативної закупки - шляхом придбання або отримання товару (предметів). Спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.Найважливішою відмінністю спеціального слідчого експерименту від слідчого експерименту, передбаченого ст. 240 КПК, є конспіративність, тобто маскування мети, ролей і завдань, посвячення в задум і структуру експерименту дуже вузького кола осіб. Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять в оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти: 1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень; 2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей; 3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини; 4) екологічній або техногенній катастрофі. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК)Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 273 КПК)За рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється. Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідомляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, прокурор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбачені законом.Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК)Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх отримання відповідно до статті 245 КПК (отримання зразків для експертизи) неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.Негласне отримання зразків може здійснюватись шляхом конспіративного вилучення предметів та їх частин, речовин, рідин, перепаратів, виділень організму та його тканин (нігті, волосся і т. ін.), копіювання і фотографування документів і предметів, дактилоскопіювання, отримання зразків почерку тощо. Завданням цієї дії є отримання зразків, якість і кількість яких дозволятимуть провести порівняльне дослідження спеціалістом або експертом. Важливою умовою придатності отримуваних зразків є безсумнівність їх походження від конкретного об’єкта.Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Якщо отримання зразків пов’язане з проникненням у публічно недоступне місце, воно здійснюється у межах обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи в порядку ст. 267 КПК. Отримання зразків може бути здійснене також під час проведення огляду затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт (ст. 262 КПК). У зазначених випадках вилучення зразків не потребує отримання окремого дозволу слідчого судді і відображається у протоколі відповідної негласної слідчої (розшукової) дії як її елемент.Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами КПК, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, отриманих негласно.

Використання конфіденційного співробітництва (ст. 275 КПК)Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених КПК. Отже, можна виділити два основні напрями використання допомоги громадян: залучення (раніше найбільш часто вживалося інше поняття - «вербування») і використання громадян як негласних співробітників. У другому напрямі залучення громадян до сприяння слід виділити два різновиди використання їх допомоги: 1) залучення з метою використання їх пізнань, умінь і навичок та 2) залучення з метою використання громадян як осіб, що фіксують дії осіб, щодо яких проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, що дозволяє надалі залучати їх як свідків.Співробітництво осіб з правоохоронними органами повинно мати винятково добровільний характер. Згода громадян на встановлення співробітництва з правохоронними органами оформлюється, як правило, у письмовій формі у вигляді угоди чи контракту і може мати постійний або тимчасовий характер. Сприяння громадян може здійснюватись і на безконтрактній основі. Згода на співробітництво у цих випадках встановлюється: а) з особистої бесіди з прокурором, слідчим або співробітником оперативного підрозділу; б) виконання офіційного завдання, що дозволяє усвідомити його зміст і роль у ньому відповідної особи; в) багаторазового виконання доручень або прохань, які дають підстави для висновку про характер виконуваних дій.Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.