Найпоширеніші нозологічні форми ДНШ за даними епідеміологічних досліджень

Папілома ( доброякісний плоско-клітинний кератоз) - солітарні або множинні бородавчасто-подібні утворення із широкою основою, підвищуються над рівнем шкіри або на ніжці у вигляді рухомого вузла, сірого або темно-коричневого кольору, від 0, 3 до 1 см і більше діаметром, круглі або неправильних контурів, поверхня може бути ворсинчаста або вкрита роговими масами.

Діагноз підтверджують гістологічним дослідженням.

Себорейний кератоз (себорейна бородавка, себорейна кератома, стареча бородавка) - спочатку жовта або коричнева пляма, згодом вона збільшується до 4 - 6 см і більше. Поверхня вкривається жирними кірочками, підвищується над рівнем шкіри, поверхня сальна із тріщинами. Кірочки можуть сягати 1-2 см товщини. Пухлина може бути жовто-коричневою, темно-коричневою, чорною. Частіше вогнища множинні в ділянці спини, хоча можуть виникати на будь-якій ділянці. Хворіють переважно у похилому віці.

Невуси (родимі плями) являють собою обмежені зміни шкіри ембріонального або еволюційного походження. З ними людина чи тварина може народитися, або вони можуть з'явитися в будь-якому віці. Невуси можуть бути поодинокими і множинними.

Існує два поняття «невус». Одну групу невусів становлять осередки з особливих клітин - так звані пігментні невуси, другий різновид – пороки розвитку епітеліальних зачатків (епітеліальні невуси).

Епітеліальні невуси мають різкі контури, різну форму, колір висипань варіює в межах різних відтінків коричневого кольору; поверхня їх може бути рівною, м'якою, в інших випадках на ній утворюються бородавчасті, гіперкератотичні щільні розростання (такий невус називається бородавчастим, або іхтіоормним). У деяких випадках такі невусні зміни мають множинний характер і розташовані у вигляді смуг на одному боці тулуба або кінцівок (лінійний невус).

Іноді на поверхні невуса (у людини) росте довге волосся. Епітеліальні невуси можуть мати вигляд м'яких бородавчастих розростань на ніжці, що досягають 1, 5-2 см в діаметрі, відрізняються від м'яких фібром наявністю на їх поверхні гіперкератотичних нашарувань.

Пігментні невуси утворюються в результаті скупчення в різних відділах епідермісу або дерми так званих невоїдних клітин, що містять більшу або меншу кількість меланіну. Ці невуси зазвичай мають характер пігментованих плям, які злегка піднімаються над поверхнею шкіри, плями мають коричневе або чорне забарвлення з гладкою або папіломатозною поверхнею.

Кількість цих невусів та їх локалізація можуть бути різними. Пігментні невуси можуть бути гігантськими, зазвичай вони вроджені, іноді волохаті (у людини).

В залежності від локалізації невоїдних клітин розрізняють:

- прикордонний невус - невусні клітини, в основному, розташовуються в нижній частині епідермісу,

- внутрішньодермальний невус, або «родима пляма» - невусні клітини розташовуються в середній і нижній частинах дерми,

- змішаний невус - невусні клітини розташовуються в епідермісі і дермі.

Змішаний невус є як би проміжною формою між першою і другою.

Слід пам'ятати, що частина пігментних невусів є меланонебеспечними, тобто можуть трансформуватися в меланому, сприяти такому перетворенню можуть травми в цій ділянці. Це перш за все відноситься до пігментного прикордонного невуса. Такий невус клінічно частіше має вигляд плоского вузлика темно-коричневого, темно-сірого або чорного кольору з сухою, частіше нерівною поверхнею, на якій немає волосся. Розміри його коливаються від декількох міліметрів до 4 - 5 см в діаметрі. Цей невус частіше є вродженим, але може з'явитися і в будь-якому віці. Меланонебеспечним є і змішаний пігментний невус.

Лентіго. Одним з різновидів придбаних пігментних невусів є лентіго. Лентиго являє собою гладкий неінфільтрованний елемент темно-коричневого кольору, овальної форми, розміром до 1см у діаметрі. У людини діагностують юнацьке лентіго, що з'являється в дитячому віці, у будь-якій ділянці шкіри, і старече лентіго, що виникає в осіб похилого віку на відкритих ділянках шкіри. Обидва типи лентіго є доброякісним захворюванням.

Серед доброякісних новоутворень шкіри найбільш часто зустрічаються пухлини, що виходять з сальних залоз, судин і фіброзної тканини, а також старечі бородавки.

З пухлин сальних залоз значно частіше за інших виникають атероми. Вони локалізуються в основному на волосистій частині голови, шиї, лобі та на інших місцях; з'являються атероми переважно в похилому віці. Атероми зазвичай одиночні, вони піднімаються над оточуючими тканинами, мають щільну або еластичну консистенцію, шкіра над ними має звичайний колір. При здавлюванні атероми з неї виділяється сироподібна маса або густа молочного виду рідина. При запаленні атероми та її нагноєнні з'являється болючість ділянки, шкіра над нею набуває червоного кольору. Лікування звичайної атероми полягає в її видаленні обов'язково з капсулою, інакше неминучі рецидиви.