Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Цілі інтеграційних об’єднань.






1) використання переваг економіки масштабу. Інтеграція збільшує розміри ринку, скорочує трансакційні витрати, що, в свою чергу, дозволяє залучити прямі іноземні інвестиції. Такі цілі чітко прослідковуються в інтеграційних об’єднаннях Центральної Америки та Африки;

2) створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Мета більшості інтеграційних об’єднань – посилення співробітництва країн-учасниць в політичній, військовій, соціальній, культурній та інших галузях. Інтеграційні угруповання Південно-Східної Азії та Близького Сходу переслідували саме таку мету;

3) вирішення задач торгової політики. Інтеграція може посилити позиції країн-членів у переговорах із СОТ. Вважається, що узгоджені виступи від блоку країн є більш вагомими і ведуть до більш бажаних наслідків в галузі торгової політики. Крім того, регіональні блоки створюють більш стабільне та передбачуване середовище для взаємної торгівлі, ніж багатосторонні торгові переговори (інтеграційні об’єднання в Північній Америці, Латинській Америці та Південно-Східній Азії);

4) сприяння структурній перебудові економіки. Приєднання країн, що будують ринкову економіку або проводять економічні реформи, до інтеграційних об’єднань країн з більш високим рівнем розвитку – це передача ринкового досвіду, гарантія незворотності ринкових реформ. Більш розвинуті країни також зацікавлені у прискоренні в країнах, що приєднуються, ринкових реформ і створенні там повноцінних та містких ринків (країни ЄС);

5) підтримка молодих галузей національної промисловості. Інтеграційні процеси часто розглядаються як спосіб підтримки вітчизняних виробників, для яких виникає ширший регіональний ринок (країни Латинської Америки, країни Африки на Північ від Сахари).

 

2. Етапи інтеграції:

1) преференційні торгові угоди. Особливості: а) країни надають одна одній більш сприятливий порівняно з іншими країнами режим у торгівлі; б) збереження національних митних тарифів по відношенню до третіх країн; в) відсутність міждержавних органів управління; (Угода про співробітництво і партнерство між ЄС та країнами колишнього СРСР (Бєларусь, Казахстан, Росія, Україна); Угоди про асоціацію з ЄС (Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія); Ініціатива “Підприємство для всієї Америки”(США та більшість країн Центральної та Латинської Америки));

2) зона вільної торгівлі. Особливості: а) повне усунення митних тарифів у взаємній торгівлі; б) збереження національних митних тарифів по відношенню до третіх країн; в) розповсюджується на всі товари, крім продуктів сільського господарства; г) розвиток координується на періодичних нарадах міністрів; (Балтійська зона вільної торгівлі (Естонія, Латвія, Литва); Центральноєвропейська ЗВТ (Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія); Північноамериканська ЗВТ – НАФТА (США, Канада, Мексика); Австралійсько-Новозеландська ЗВТ; Угода про свободу торгівлі країн АСЕАН (Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни); Бангкокська угода (Бангладеш, Індія, Лаос, Республіка Корея, Шри-Ланка));

3) митний союз. Особливості: а) усунення національних митних тарифів і введення єдиного митного тарифу і єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі по відношенню до третіх країн; б) повна свобода переміщення товарів і послуг в межах митного союзу; в) створення міждержавних органів, що координують проведення узгодженої зовнішньоторгової політики; г) міждержавна рада на рівні міністрів та постійно діючий секретаріат; (Асоціація ЄС з Туреччиною; Арабський спільний ринок (Єгипет, Ірак, Йорданія, Йємен, Лівія, Мавританія, Сирія); ЗВТ між Колумбією, Еквадором та Венесуелою; Центральноамериканський спільний ринок (Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор));

4) спільний ринок. Особливості: а) свобода руху не лише товарів і послуг, але й факторів виробництва (капіталу і робочої сили); б) міждержавна координація економічної політики, що відбуваються на періодичних нарадах (1-2 р. на рік) голів держав та урядів, а також на частих зустрічах міністрів фінансів, голів центральних банків; (Андський спільний ринок (Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Перу); Латиноамериканська інтеграційна асоціація − ЛАІА (Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Перу, Уругвай, Чилі); Спільний ринок південного конусу − МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай));

5) економічний союз. Особливості: а) спільний митний тариф і свобода руху товарів і факторів виробництва; б) координація макроекономічної політики; в) уніфікація законодавства в галузі валютної, бюджетної та грошової політики; г) спільні органи, наділені не лише функціями координації та спостереження за економічним розвитком, але й прийняття оперативних рішень від угруповання в цілому; д) відмова урядів від частини своїх повноважень та частини державного суверенітету на користь наддержавних органів; (ЄС; Союз арабського Магріба (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс); Лагоський план дій (всі країни Африки на південь від Сахари); Західноафриканський економічний і валютний союз (Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Малі, Нігер, Сенегал, Того));

6) політичний союз передбачає передача національними урядами більшої частини своїх функцій у відносинах з іншими країнами наддержавним органам. Означає створення міжнародної конфедерації і втрату державами суверенності.

Часто важко визначити, на якому рівні розвитку дійсно знаходиться те чи інше інтеграційне об’єднання, внаслідок значних різниць між проголошеними цілями і реальними досягненнями. Часто інтеграційне угруповання, що вважає себе митним союзом, може існувати лише на папері, оскільки спільний тариф ще не розроблений і не запроваджений.

Інтеграційні угруповання в міжнародній економіці, особливо серед країн, що розвиваються, спорадично виникають і зникають. За даними ГАТТ/СОТ, в середині 90-х рр. у світі нараховувалося понад 30 інтеграційних об’єднань різного типу порівняно з 5-6 у 80-ті рр., і 18-20 в 70-х рр., коли прогрес інтеграції в Західній Європі дав поштовх зростанню кількості інтеграційних об’єднань в світі.

Як показує історичний досвід, найпростіше на практиці реалізуються початкові етапи економічної інтеграції до рівня митного союзу.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.