Розкрийте особливості релігійної ситуації в Україні на сучасному етапі її розвитку.

Свобода совісті громадянам України гарантована Конституцією України.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Розширився спектр релігій і деномінацій. На сьогодні кількість відомих конфесій у країні сягнула за сто. Однак 99, 5% всіх релігійних утворень належать до 25 основних віросповідань.

Сучасна релігійна ситуація в Україні позначена цілою низкою особливостей:

• Значна кількість громадян вагаються між вірою і безвір'ям. Решта — невіруючі, переконані атеїсти, просто байдужі до релігії.

• Релігійність віруючих має помітно поверховий, а часто демонстративний характер і зводиться лише до виконання формальних християнських вимог,

• Релігійна свідомість людей, як віруючих, так і невіруючих, характеризується помітною невизначеністю. Як правило, вони визнають існування Бога, однак не завжди вірять в існування душі, гріха, Раю і пекла.

• Релігійність населення Західноукраїнського регіону в цілому є вищою за релігійність жителів інших областей України.

• Центрами релігійної діяльності стали міста, тоді як у дореволюційні часи та у перші десятиліття радянської влади релігійним було передусім українське село.

• Центрами поширення нетрадиційних релігій є Донецька і Київська області, Автономна Республіка Крим (до половини всіх зареєстрованих організацій)

• Наявна проблема кадрів: православні і католицькі релігійні об'єднання відчувають потребу у кваліфікованих кадрах священнослужителів.

• Спостерігається розкол в українському православ'ї. Нині в Україні діють:

1) Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), що перебуває під духовною опікою глави українських церков в Америці.

2) Українська православна церква Київського Патріархату.

3) Українська православна церква Московського.

Отже, сучасне українське православ'я розколоте. Його утворюють три церкви. Суттєвою особливістю відносин ніж ними є брак порозуміння. Це одна з визначальних рис вітчизняного православ'я у сфері внутрішніх і міжрелігійних відносин. Увесь час на різних його рівнях ведуться розмови про необхідність об'єднання всіх його гілок. Однак церкви висувають суперечливі вимоги, що цілком або частково виключають саму можливість їхнього об'єднання. Вони звинувачують одна одну у зраді Святому Письму, у політичних пристрастях, вилучають одна в одної храмові будівлі, релігійні цінності, фінансові надходження і навіть релігійні навчальні заклади.

Крім православних, в Україні діють ще греко-католицька і римсько-католицька церкви. Складна ситуація історично склалася і навколо цих церков.

Серед релігійних об'єднань національних меншин в Україні працюють Закарпатська єпархія реформатської церкви (100 парафій), парафії Німецької євангелічно-лютеранської церкви, Українська єпархія Вірменської апостольської церкви та ін. Значне, як і раніше, поширення в Україні має іудаїзм.

Серед протестантських церков найбільшою є Союз євангельських християн-баптистів України..

В Україні також впливовими є протестантські церкви: п'ятидссятницькі — Союз християн віри євангельської, Союз вільних церков християн віри євангельської та громади п'ятидесятників поза союзами; Церква адвентистів сьомого дня; організації свідків Єгови, громади мормонів.

Останніми роками в Україні, переважно у містах, з'явилися окремі громади буддистів (у тому числі їхній монастир у Черкасах) і даосистів.Важливою особливістю сучасної релігійної ситуації в Україні є поширення на її теренах одного з основних напрямів ісламу — сунізму. У цілому сучасну релігійну ситуацію в Україні можна більш глибоко і ґрунтовно уявити за допомогою виокремлення семи умовних релігійно-територіальних регіонів. Отже, релігійний плюралізм в Україні, значна активізація в останні роки на його ґрунті різноманітних псевдорелігійних рухів, окультних шкіл і сект — очевидне свідчення релігійної кризи в суспільстві. Навіть православна церква, єдина з церков у вітчизняній історії, що функціонувала незмінно всі десять століть свого існування, і та сьогодні гостро потребує підтримки, захисту і відродження. На підставі викладеного вище можна зробити висновок, що духовний авторитет усіх релігій, що діють у країні, може бути відновлений шляхом укріплення їх спеціальними суб'єктами — істинно віруючими і здоровою частиною повністю деполітизованого духовенства.