Зарубіжний досвід застосування спеціальних податкових режимів

Застосування спеціальних податкових режимів суб'єктами малого бізнесу в системіоподаткування зарубіжних країн
Поряд зі звичайним порядком оподаткування податковим законодавством ряду країн передбачені також і спеціальні заходи податкового регулювання, що передбачають собою особливий порядок обчислення і сплати податків - " спеціальні податкові режими". Хоча даний термін використовується в податковому законодавстві далеко не у всіх країнах, це не змінює зміст податкових правовідносин в рамках спеціальних заходів податкового регулювання.
Необхідність застосування спеціальних податкових режимів щодо суб'єктів малого бізнесу зумовлена ​ ​ тим, що при справлянні податків і зборів часто доводиться враховувати відмінності в економічному статус платників податків та їх діяльності.
Спеціальне оподаткування є найважливішою складовою системи податків і зборів будь-якої держави. Встановлення різних спеціальних податкових режимів поряд зі звичайнимоподаткуванням, багато в чому мають схожість з російськими, одержало найбільше поширення в ряді держав - учасниць СНД. Аналіз їх податкового законодавства дозволяє виділити наступні різновиди спеціальних податкових режимів, які застосовуються суб'єктами малого бізнесу: податок за спрощеною системою (Азербайджан), спрощений податок (Вірменія), спрощена система оподаткування, єдиний податок для виробників сільськогосподарської продукції (Білорусь), податок за спрощеною системою (Таджикистан).
Спрощена система оподаткування в основі своїй передбачає заміну сплати кількох податків сплатою єдиного податку, а також ведення бухгалтерського обліку за спрощеною системою.
Так, наприклад, в Азербайджані організації, які є платниками ПДВ з-за невеликого обсягу їх господарської діяльності (крім організацій, що займаються певними видами діяльності), призиваються до сплати так званого податку за спрощеною системою. Цей податок сплачується з виручки за ставкою 2% замість ПДВ, податку на прибуток, податку на майно та земельного податку.
У Вірменії сплата спрощеного податку з обороту з реалізації (ставка від 7% до 12%) замінює сплату ПДВ, а також прибуткового податку і податку на прибуток відповідно для фізичних осіб і організацій. Платники податків мають право застосовувати дану систему оподаткування у разі, якщо загальна сума обороту з реалізації поставлених товарів і наданих послуг (без ПДВ) протягом попереднього року не перевищила 30 млн. драмів. Ряд платників податків, які займаються певними видами діяльності, а також особи, які мають на момент подачі заяви 100 тис. драмів і більше прострочених податкових зобов'язань, не можуть вважатися платниками спрощеного податку. Платник спрощеного податку перестає вважатися таким у разі подання заяви про перехід на загальноприйняту систему оподаткування, перевищення граничного розміру прострочених податкових зобов'язань, а також у разі виявлення більше порушення. Об'єктом оподаткування вважається оборот по реалізації поставлених товарів і наданих послуг.
У Республіці Білорусь спрощена система оподаткування практично аналогічна спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що застосовувалася раніше в Росії. Вона передбачає видачу патенту на зайняття певним видом діяльності і заміну сплати сукупності республіканських і місцевих податків сплатою єдиного податку з результатів господарської діяльності. Річна вартість патенту погашається щомісячними платежами, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на дату сплати. Зазначені платежі зараховуються в рахунок зобов'язань по сплаті податку при спрощеній системі оподаткування. У разі перевищення вартості патенту над сумою обчисленого податку за відповідний період, різниця між зазначеними сумами враховується при розрахунку податку за наступний період.
Така система поширюється на малі підприємства із середньомісячною чисельністю працівників до 15 осіб і підприємців без утворення юридичної особи, за винятком підприємств і підприємців, які виробляють підакцизні товари, банків та інших фінансово-кредитних установ, страхових організацій, інвестиційних фондів і господарюючих суб'єктів, які виробляють та (або) реалізують ювелірні вироби з дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння.
Суб'єкти підприємництва мають право застосовувати дану систему оподаткування, якщо протягом двох кварталів, що передують кварталу, з якого вони претендують на застосування даної системи оподаткування, щоквартальна виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), не перевищує 5000 мінімальних розмірів оплати праці.
Платники податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують податок у розмірі 10% від валової виручки, що визначається як сума коштів від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), іншого майна і доходів від позареалізаційних операцій, за винятком виробників сільськогосподарської продукції, сплачують 5%.
Підприємства аграрного сектора можуть перейти в цій країні на сплату іншого єдиного податку - для виробників сільськогосподарської продукції, але за умови, що на відповідне провадження у них припадає не менше 70%. Слід також зазначити, що таке оподаткування, крім того, в більшості своїй передбачає спрощений порядок обчислення податку, ведення бухгалтерського обліку та подання звітності.
У Казахстані суб'єктам малого бізнесу надано право самостійного вибору порядку обчислення і сплати податків, а також подання відповідноїзвітності. Спеціальний податковий режим передбачає спрощений порядок обчислення і сплати соціального податку, а також корпоративного або індивідуального прибуткового податку (за винятком індивідуального прибуткового податку, утримуваного у джерела виплати). Крім того, значно спрощується при цьому ведення податкової звітності. Зокрема, платники податків можуть скористатися спеціальним податковим режимом на основі: разового талона, патенту або спрощеної декларації.
Наприклад, спеціальний податковий режим на основі разового талона (для певних видів діяльності) застосовується по відношенню до фізичних осіб, коли їх підприємницька діяльність носить епізодичний характер. Вартість разових талонів встановлюється рішенням місцевихпредставницьких органів. Фізичні особи, які здійснюють зазначену діяльність без залучення найманої праці, не є платниками соціального податку та звільняються від державної реєстрації як індивідуального підприємця.
Індивідуальні підприємці, які не використовують працю найманих працівників, що здійснюють діяльність у формі особистого підприємництва та отримують дохід, що не перевищує за рік 1 млн. тенге, має право використовувати спеціальний податковий режим на основі патенту. Вартість патенту становить 3% від заявленого індивідуальним підприємцем доходу і підлягає сплаті до бюджету рівними частками у вигляді індивідуального прибуткового і соціального податків. Патент видається на строк не менше одного місяця у межах одного календарного року.
Спеціальний податковий режим на основі спрощеної декларації можуть застосовувати індивідуальні підприємці з граничною середньообліковою чисельністю працівників за податковий період, включаючи самого підприємця, 15 чоловік і з граничним доходом за податковий період - 4500 тис. тенге, а також юридичні особи з граничною середньообліковою чисельністю працівників за податковий період 25 людина і з граничним доходом за податковий період - 9000 тис. тенге. Податок стягується за прогресивною шкалою оподаткування. При переході на загальновстановлений порядок оподаткування, подальший перехід на спеціальний податковий режим можливий після закінчення двох років.
У Киргизькій республіці Законом від 7 грудня 2001 р. " Про спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва" визначено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого бізнесу. Відповідно до нього право переходу на спеціальний режим оподаткування надано юридичним та фізичним особам, зареєстрованим в установленому порядку та здійснює на свій ризик і під свою майнову відповідальність не заборонену законодавством діяльність з метою отримання прибутку з обсягом валової виручки до 3 млн. сомів на рік.
Спрощена система оподаткування передбачає сплату суб'єктами малого підприємництва єдиного податку замість податку на прибуток, прибуткового податку, податку на надання платних послуг населенню та ін Суб'єкт підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, зобов'язаний зареєструватися у податкових органах за місцем здійснення діяльності як платник єдиного податку.
У України спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва, можуть застосовувати фізичні особи, які здійснюють діяльність без утворення юридичної особи, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень, а також юридичні особи, середня чисельність працюючих яких не перевищує 50 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Не можуть бути платниками єдиного податку особи, для роботи яких необхідна придбання спеціального патенту, страхові компанії, банки та ін
Суб'єкт, який сплачує єдиний податок, не є платником ПДВ (за винятком випадків, коли суб'єкт самостійно приймає рішення бути платником такого податку), податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, плати (податку) за землю, збору за спеціальне використання природнихресурсів, збору на обов'язкове соціальне страхування, комунального податку, податку на промисел, збору на обов'язкове пенсійне страхування та ін.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється в залежності від виду діяльності в розмірі від 20 до 200 гривень на місяць за місцем їх реєстрації місцевими радами. Юридичні особи мають право вибрати одну із ставок єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору або 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Спрощена система оподаткування передбачена також і законодавством Республіки Узбекистан і являє собою заміну сплати певної сукупності загальнодержавних і місцевих податків на єдиний податок. Дану систему оподаткування можуть застосовувати суб'єкти малого підприємництва, підприємства торгівлі та громадського харчування і сільськогосподарські товаровиробники (включаючи рибницькі господарства).
Об'єктом оподаткування для малих підприємств є валовий дохід (для підприємств торгівлі) або валова виручка (для інших галузей народного господарства), одержаний за звітний період.
Ставки єдиного податку для малих підприємств встановлюються щорічно урядом і варіюються залежно від виду своєї діяльності.
Крім єдиного податку малі підприємства сплачують у загальновстановленому порядку митні збори, ПДВ (митний), акцизи на імпортовані товари (роботи, послуги), державні мита, ліцензійні збори і відрахування в позабюджетні фонди. Для підприємств торгівлі і громадського харчування єдиний податок замінює податок на доходи (прибуток), ПДВ, екологічний податок і податок за користування водними ресурсами та надрами, а також всі місцеві податки і збори (крім податку на майно). Об'єктом оподаткування для таких підприємств є валовий дохід. Ставки податку встановлюються щорічно урядом і диференційовані залежно від виду діяльності підприємства, місця його розташування та рівня прибутковості.
Для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, також встановлено єдиний податок. У зв'язку з цим фізичні особи були розділені на три групи. Оподаткування для осіб кожної групи регулюється окремими нормативними актами і передбачає сплату вартості посвідчення на право роздрібної торгівлі споживчими товарами і надання послуг або сплату фіксованих ставок податку на доходи.
З 2001 р. в Республіці Узбекистан щодо доходів, одержуваних юридичними та фізичними особами, був введений аналог російського єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності.
До видів діяльності, оподатковуваним в обов'язковому порядку даним податком, були віднесені: надання перукарських послуг, більярдні, надання послуг в області прокату відеокасет (також продажу аудіо-і відеокасет), надання послуг по здачі в оренду житлових приміщень, експлуатація гральних автоматів і громадське харчування.
В якості об'єкта оподаткування виступають фізичні показники: кількість працівників, посадочних місць, займана площа і пр.
Суб'єкти господарської діяльності, що обкладаються даним податком, сплачують фіксований податок і зобов'язані сплачувати також митні збори, ПДВ, державні мита, ліцензійні збори, відрахування в позабюджетні фонди, реєстраційні збори та акцизний податок на імпортовані товари (роботи, послуги).
Відзначимо, що конструкція вищевказаного податку не є новою. Аналогом розглянутого податку є промисловий податок. За законом 1870 р. він стягувався в Італії у вигляді патенту, ціна якого визначалася на підставі зовнішніх ознак, для чого вся місцевість була розділена на шість класів в залежності від кількості мешканців, а в межах кожного класу самим громадам надавалося встановлювати різні розряди з метою обкладення. За законом 1902 р. було збільшено кількість класів і підвищено максимум оподаткування. Декрет 1923 скасував даний податок.
При цьому історія справляння подібного податку в Італії з зазначеними обставинами не закінчилася - до недавнього часу подібний єдиним податком на поставлений дохід для окремих видів діяльності податок існував в Італії. Однак через надмірно складної процедури розрахунку податку від нього були змушені відмовитися.
У Франції щодо малих підприємств, які зобов'язані декларувати тільки свій оборот, передбачається, що прибуток становить певний відсоток від обороту в залежності від сфери діяльності платника податку. Розрахована таким чином прибуток обкладається за ставками прибуткового податку. Однак платник податків за своїм бажанням може вибрати звичайний режим оподаткування.
Спеціальний податковий режим для селянських (фермерських) господарств передбачено в Республіці Казахстан. Спеціальний податковий режим для селянських (фермерських) господарств передбачає особливий порядок розрахунків з бюджетом на основі сплати єдиного земельного податку та поширюється на діяльність зазначених суб'єктів з виробництва, переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва та її реалізації, за винятком діяльності з виробництва, переробки та реалізації підакцизної продукції, при наявності земельних ділянок на праві приватної власності та (або) на праві землекористування.
Платники єдиного земельного податку не є платниками індивідуального прибуткового податку з доходів від діяльності селянського (фермерського) господарства, ПДВ (однак платники податків вправі добровільно подати заяву про взяття на облік з цього податку), земельного податку, податку натранспортні засоби (в межах нормативів потреби, встановлених Урядом РК), податку на майно (в межах нормативів потреби, встановлених Урядом РК).
Базою для обчислення єдиного земельного податку є оцінна вартість земельної ділянки. Податкова ставка становить 0, 1% до оціночної вартості земельної ділянки, а податковим періодом є календарний рік.
Крім того, законодавством передбачено особливості оподаткування при передачі (отриманні) земельних ділянок в оренду, а також особливості обчислення та сплати окремих видів податків та інших обов'язкових платежів.
Для юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції також передбачений спеціальний податковий режим на основі сплати вартості патенту, що включає в себе корпоративний прибутковий податок, соціальний, податок на майно, на транспортні засоби, ПДВ.
При розрахунку вартості патенту сума податків, що підлягають сплаті до бюджету, зменшується на 80%. Платники податків, які застосовують даний спеціальний податковий режим, звільняються від подання декларацій по включених до розрахунку вартості патенту податків, за винятком ПДВ.
Спеціальну систему оподаткування являє собою єдиний (фіксований) податок на сільськогосподарських товаровиробників на Україну, введений спочатку в порядку експерименту в декількох регіонах. Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності та (або) наданих у користування.
При сплаті даного податку не підлягає сплаті податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунальний податок і деякі інші податки і збори. Ставка фіксованого податку встановлюється по областях з кожного гектара сільськогосподарських угідь у процентному відношенні до їх грошової оцінки. Платники даного податку мають право вибору форми його сплати: в грошовій формі і (або) у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.
З 1 січня 1999 р. для сільськогосподарських товаровиробників Республіки Узбекистан був введений єдиний земельний податок замість сукупності всіх загальнодержавних податків, за винятком акцизу на алкогольну продукцію. Також підлягають оплаті у загальновстановленому порядку митні і державні мита, ліцензійні збори і відрахування в позабюджетні фонди.
Об'єктом оподаткування є площа наданого у володіння, користування або оренду земельної ділянки. Сума податку формується виходячи з базових ставок з обліків поправочних коефіцієнтів, які враховують місце розташування, якість землі та водозабезпеченість ділянки і з урахуванням виду угідь. Законодавством передбачено також і пільги зі сплати даного податку. Так, новостворені товаровиробники звільняються від його сплати протягом двох років з моменту державної реєстрації.
Крім того, сільськогосподарські товаровиробники мають право вибирати систему оподаткування: єдиний земельний податок або єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що спеціальні податкові режими для суб'єктів малого бізнесу широко поширені в багатьох зарубіжних країнах. Світовий досвід показує, що поряд з загальновстановленими порядком оподаткування з метою покращення низки економічних показників необхідно використовувати спеціальні методи регулювання економіки для зазначених суб'єктів підприємницької діяльності, які дозволяють при правильному їх застосуванні (як правило, комплексному) в короткі терміни добитися позитивних результатів.