Зміст лекції. Основні види музично-просвітницьких заходів.

Основні види музично-просвітницьких заходів.

Види музично-просвітницьких заходів: концерт, лекція-концерт, концерт-бесіда, музична бесіда, дискотека, музичні вечори, в тому числі тематичні (фольклорна, класична, сучасна музика тощо), дитяча філармонія, театральні вистави, постановки дитячих опер, мюзиклів тощо.

- Концерт – різновид музично-просвітницької роботи, яке створюється за певною тематикою (тематичний концерт) або приурочується до певної дати (святковий концерт). У підготовці концерту приймають участь всі школярі, котрі мають бажання та відповідний рівень виконавської підготовки у обраному для виступу жанрі.

- Лекція – різновид музично-просвітницької роботи, основним методом якої є логічний, тематично-послідовний виклад матеріалу. Лекція розрахована на підготовлену аудиторію, котра спроможна протягом тривалого часу уважно слухати та сприймати інформацію. Лекції проводяться як на спеціалізовану, так і на популярну цікаву тематику.

- Тематичний вечір – різновид музично-просвітницької роботи, який має чітко визначене (темою) інформаційно-пізнавальне навантаження є емоційно та змістовно насиченим і цікавим для учнів за формуванням теми, новизною матеріалу, формою його подачі тощо.

Класифікація музично-просвітницьких заходів:

- За віком аудиторії – заходи, призначені окремо для молодших, для середніх та для старших школярів, або поєднують кілька вікових груп, тобто є різновіковими;

- За місцем проведення ‑ внутрішні ‑ це ті, які проводяться в межах школи; зовнішні – ті, що проводяться за межами школи, на виїзді (поїздка до театру, у філармонію, до цирку, на екскурсію тощо);

- За часом проведення ‑ у поурочний час та позаурочні;

- За якісним складом учасників ‑ ті, що, готуються силами учнів однієї школи; ті, до підготовки та до участі в яких залучаються батьки; ті, до участі в яких запрошуються гості з інших культурно-освітніх установ тощо.

Музична бесіда та її місце у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Проблему застосовування музичної бесіди розглядали М.М. Зелінська, Г.М. Падалка, О.Я. Ростовський, Л.О. Хлєбнікова та інші. Головна думка вчених полягає в тому, що бесіда допомагає активізувати увагу, мислення учнів, визначити рівень утворених асоціацій, сприяє розвитку мови думок, фантазії тощо. Відмінною рисою музичної бесіди є наявність діалогу між учнями і вчителем, це принципово відрізняє її від таких методів як розповідь, пояснення, коментування, адже учасники бесіди не просто стають зосереджено-активними слухачами, а й обов’язково співрозмовниками.

Як метод естетичного виховання використання бесіди на уроках музики в загальноосвітній школі вперше розглянув Д.Б. Кабалевський. Головний акцент він робив на тому, що музика повинна бути не тільки темою бесіди, а й постійною чарівною силою, під впливом якої діти знатні розкрити творчі здібності, навчитися ясніше відчувати та глибше міркувати.

Традиційно музична бесіда розглядається як самостійна форма роботи, тобто за терміном проведення розраховується на весь урок. Вона може відбиратися з опорою на певний сюжет або на певне коло слухачів. В основу сценарію музичної бесіди можуть бути покладені оригінальні сюжети казок, авторських літературних творів, фантастичні образи, епізоди, природні явища тощо. У сценаріях музичних бесід має місце і точне слідування авторському тексту з цитуванням великих його фрагментів; і вільний переказ змісту від особи ведучого; і відмова від будь-якого викладу змісту з використанням тільки образних цитат та проблемних запитань до учнів (казкові образи з “Пригод про Буратіно”).

Більш новою є точка зору на музичну бесіду як частину традиційного уроку музики. Зміст таких бесід повинен узгоджуватися з загальною темою навчальної чверті та уроку, адже такі бесіди мають не стільки пізнавально-розважальний характер, скільки спрямовані на активізацію навчальної роботи учнів.