Нормування радіаційної безпеки

Нині діють " Норми радіаційної безпеки (НРБ-76/87), прийняті у 1987 р. При встановленні норм був взятий за основу такий принцип - забезпечити захист від IB окремих осіб, їх нащадків та людство в цілому, а також розробити відповідні умови для необхідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потрапити під вплив IB.

У НРБ проведено чітке розмежування між лозовими границями для різних категорій опромінюваних осіб.

Категорія А — персонал, який працює безпосередньо з IB.

Категорія Б - обмежена частина населення (особи, які безпосередньо не працюють з IB, але за умовами проживання чи розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню).

Категорія В - населення.

Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:

I — усе тіло, червоний кістковий мозок;

II - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні органи;

III - кісткова тканина, поверхня шкіри, кістки, передпліччя,

кісточка, стопи.

Норми радіаційної безпеки наведено в таблиці у берах на рік.

Опромінення категорії В не має бути вищим, ніж опромінення категорії Б.

Закон України 1991 р. " Про правовий режим території, яка зазн& іа радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0, 1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.

Наводено розподіл забрудненої території на зони:

- зона відчуження - 30 кілометрова зона, з якої була проведена евакуація населення у 1986 р. (40-80 Ки/км2);

- зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізотопами цезію від

15, 0 Ки/км2; стронцію - від 3, 0 Ки/км2; плутонію—від 0, 1 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад

0, 5 бер за рік;

- зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту ізотопами: цезію від 5, 0 до 15, 0 Ки/км2; стронцію - від 0, 15 до 3 Ки/км2; плутонію - від 0, 01 до 0, 1 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище

0, 1 бер /рік;

- зона посиленого радіоекологічного контролю — це територія із щільністю зараження грунту ізотопами: цезію — від 1, 0 до 5, 0 Ки/км2; стронцію - від 0, 02 до 5, 5 Ки/км2; плутонію -від 0, 005 до 0, 01 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0, 1 бер/рік.

Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захворювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають IB, що робить їх особливо небезпечними.