Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






В історичному жанрі






У 1882 р. І.Франко на конкурс газети “Зоря” за півтора місяці написав повість “Захар Беркут”. Як історичний белетрист, він був переконаний: історична повість має вартість тоді, коли її ос­новна ідея промовляє до серця сучасників. Тож і поклав своїм завданням переконати читачів, що давнє життя є “предметом живим, близьким для сучасних інтересів”. Тому оформив твір компози­ційно так, що давнина опинилася в обрамленні сучасності. І дійсність XIX ст. у порівнянні з ми­нулим програла.

Понівечена природа Тухольщини, нужденність і прибитість її мешканців становлять різкий і повчальний контраст із славною добою предків, з'єднаних завдяки спілці громад верховинців у єдину бойову силу. Таким чином, історизм повісті підводив до усвідомлення загальнонаціональної потреби єдності – чинника прогресу та переду­мови відсічі ворогам. Дію “Захара Беркута” за­сновано на вдалому поєднанні історично-літо­писних фактів про напад монголів на чолі з Петою в 1241 р., художньої фантазії та фольклору (перекази про потоплення орди нападників і монастир).

При топографічній точності повість показова неісторичним характером центральних дійових осіб. У малюванні ж Карпатської Русі середньо­вічного періоду Франко наголосив на суспіль­них протилежностях князівсько-боярської влади центру (Галич), з одного боку, та “громадських вільних порядків по селах” – із другого. Доб­рим прикладом такого демократично-вічевого устрою подано в творі міста Новго­род і Псков. Для лікаря й громадянина бувалого Захара Беркута вони послужили орієнтиром для довголітнього успішного творення кращих по­рядків удома.

У цьому зв'язку потрібно відзначити: історичний повістяр І.Франко перебував під впливом громадівства свого вчителя М.Драгоманова. Від нього походили ідеї федерації автономних громад, їх самовладності й самоуправління. В третьому розділі повісті І.Франко високо підніс ідею самопосвяти людини громаді. Пряма авторська характеристика головного героя підкрес­лила: “Громада – то був його світ, то була ціль його життя”.

Крім того, в творі наголошено, що братерські зв'язки гірських громад, розбудовані Захаром, сягнули до угорської сторони Карпат і врешті принесли успіх у протистоянні ворогові. Якраз із цією формою організації влади прозаїк по­в'язав вільність суспільного ладу й успіх про­тидії боярським зазіханням, саму здатність дер­жави вистояти за умов міжусобної боротьби князів за престол і зовнішньої агресії могутнього ворога. І.Франко символічно вподібнив гро­мадські “свободні порядки” на місцях глибоко­му корінню, що допомагає дубові-велетню всто­яти проти бур.

Сюжетотворчим чинником “Захара Беркута” ви­ступила “боротьба елементу вічево-федерального з деструктивним князівсько-боярським і вкінці з руйнуючою силою монголів”. Усю цю панорамну картину протилежних суспільних інтересів, зок­рема конфлікту боярина Тугара Вовка й тухольської громади, й змалював письменник. Повість має романтичний характер, її образи, розкриваються в драматичних подіях.

На першому плані в творі перебувають люди суспільного типу. Насамперед це Беркут-батько, котрий зважується принести найтяжчу жертву: “Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю...”. Також Мак­сим Беркут – патріот Тухольщини, сміливий, холоднокровний у небезпеці та винахідливий. Гідною коханого є Мирослава Вовк – ідеал жінки-борця і товариша. Вона обороняє батьківщину від ворога, батька ж – від зради.

Егоїст і зрадник, який порятунком Максима все ж став на шлях спокути, Тугар Вовк – образ запеклого ворога тухольської громади, що вийшов за межі постаті романтичного лиходія, є представником третьої сили у творі (зокрема, це, руські князі та бояри, що виступають союзниками загарбників). Адже він поєднав негативи (моральне зіпсуття, боярську свавільність) із мужністю, батьківським почуттям. Із Тугаром пов'язані народні погляди на вла­долюбних і жорстоких бояр. На основі цього образу постає проблема зради. Аналогічно Захарова нелюбов до короля Данила Галицького (як виз­нав І.Франко в примітці, таки незвичайного воло­даря, людяного і наділеного політичним розумом) передала ставлення народу до князівських між­усобиць.

“Захар Беркут” – історична повість із проек­ціями в сучасність автора, твір героїчний. Реалістичний метод написання в ньому підпорядковано романтичному типові світовідчуття, органічному для І.Франка. Романтичними компонентами повісті є епізод із ведмедем (тут – зачин любовної лінії), динамічні батальні сцени, полон Максима і куль­мінація, в якій батько націлює метавку на ворогів і сина. Є в творі й натуралістичний ком­понент. Це опис “манії вбивання” монголів у бо­ротьбі за примарний порятунок серед води, що невпинно прибувала. Значуща в творі символіка образів праведного бога-сонця, Сторо­жа – опікуна тухольців і гнівного “господина”, який нищить ворогів. Індивідуалізованою є мова персонажів.

Гарантом національного відродження України письменник подав непогаслу пам'ять про давнє громадівство. Не цілком утопічним бачиться праг­нення дещо взяти від нього (насамперед принцип справжнього народоправства). “Захар Беркут” – це поєднання романтичних і реалістичних спо­собів малювання. Повість здобула першу премію конкурсу, багаторазово видавалася. Твір високо оцінила критика: так, Е.Ожешко відзначила широту почуттів порівняно з іншими повістями. За життя автора її переклали німецькою й іншими мовами, інсценізували. Існує фільм “Захар Беркут” режисера Л.Осики з В.Симчичем у головній ролі.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.