Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Папі в альбом
На палаті Ватікану Бачу все криваву рану:
З неї капає кров тепла, Дехто каже, що до... пекла.
Кап-кап, кап-кап без упину З Ватікану в кожну днину,
Кров цю бачу й в дій годині: Звільно-стиха. по каплині
То сльозить, то випливає, Бистро й шумно заливає
На часок хоч мур палати, Де звик папа проживати.
Камінь скрізь зчорнів від крові, Та не знають цеї мови
Незагоєної рани Папа та його кумпани.
А чи чують її звуки Підлії Петра правнуки
І чи бачуть кров?! Хоч бачуть, То сміються, а не плачуть...
[1] Папи виводять походження своє! влади від апостола Петра.
Як молитву папа мовить, Бога-пана славословить.
Вмить цюрком пливе вогненна Чиста кров благословенна.
Як про небо папа мріє, Жовтий Тібер червоніє...
А як папа буллу пише, Рана отворяєсь глибше,
Й як далеко гляне око, Розливається широко
Кров гаряча, мов з вулкану Лава, серед урагану,
Серед стогонів-прокляття Завзиває до завзяття,
Кличе помсти, кличе мести, Хоче Ватікан рознести...
Хто де бачить, як без стриму Кров ця вулицями Риму
Так гуде в хвилину дива, Знає, що паде юрлива
«Ватіканськая каскада» 1 Й грозить папі смерть, заглада.
А як папа умирає, В рані крові вже немає —
Аж до хвильки, як лукаве Кардинальськеє конклаве2,
Риму прегрізні сатрапи Сходяться на вибір папи.
[1] Каскада — водоспад, що рине кількома струменями. 2 Конклав — рада кардиналів, яка обирає папу.
А як «місту» вже і «світу» Для звеличання й привіту
«Всім і вся» високопарно Проголосять, що не марно
Натрудились, бо нового Мають вже отця святого, —
Знову кров у давній рані Видно там, на Ватікані...
А чиєї? Не питати! Бо й не тяжко це вгадати:
Кров це тих, що гордо босі Йшли в огонь по смерть на стосі!
І не раз тут довго чути Лютий голос незбагнутий:
«Тут палата Ватікан, Там Петра храм-великан,
Мов тюремні дві твердині Гробом людства не віднині.
Папа — людям це страхіття! Кров тут точать вже століття
«Боговгодні» людоїди, Чорта слуги та сусіди
«Во ім'я отца і сина»... Правда це свята, єдина!
Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки;
Та не вб'ють, хоч їх сумління — Лід, а їх серця — каміння...
Та — ні нащо вся їх лють, Хоч кров людську ллють і п'ють!»
Бачу: вже ці струї крови Підмивають всі основи
Папської реліг'ї й віри, — Буде каяття без міри!..
І запізно кардинали З папою за ідеали,
За католицькі ідеї, За облудну «Тгеugа dеі» 1
За предивнії закони, Що їх чуть було з амбони,
Мов з кафедри, мов науку, Людству на біль і розпуку —
Сльози литимуть, тремтіти, Мов лихі, та глупі діти...
Бо понтифікат2 огидний, Довговічний, та безстидний
Ввергнесь в челюсті незримі У католицькому Римі...
Будем тому дуже раді, Бо лиш папі місце в аді!
Не поможуть вже Каїну «Мудрощі» Фом и з Аквіну,
Ні та гарна — оспорима Філозоф'я Августина3,
Ні всі догми — плоди діла Зламаного духу й тіла
1 Тгеugа dеі — «мир божий». Встановлені в середньовіччі певні дні, коли феодали католики зобов'язувалися не воювати між собою. 2 Понтифікат — папський уряд. 3 Фома Аквінський та Августін — середньовічні попи-філософи їх ідеалістична філософія е теоретичною основою католицької церкви.
Вічнодивних розхитанців, Пекла й неба бідних бранців;
Славні в них то богослови, Знають бога й чорта з мови,
З вигляду, з їх творів, праці Чи то в пеклі, чи там в мряці..;
Не поможуть понтіфексу1 Ані приписи кодексу
Санктофіції2 грізного, Бо «добра».., вже скрізь замного.
Ні святі отці-доктори, Ні вселенської собори,
Ні методи Торквемади3, Ані відпусти й паради,
Ані молитви й кадила, Ні метафізична сила,
Ні індекси4 — конкордати, Патронати, целібати5.
Ні рої ченців—мов секти, Ні аскеза, сум, афекти,
Ні вервиці, ані пости, Що в'ялять все тіло й кости,
Ані інтердикт6— проклони, Ані сповіді й поклони,
[1]Pontifex — найвищий жрець; так називали папу. 2 Sanctum oficium — суд інквізиції. 3 Торквемада (1420—1498) —іспанській інквізитор, який особливо відзначився своєю жорстокістю. 4Index — список книг усіх прогресивних письменників, учених і політичних діячів, які католицька церква забороняє читати. 5 Целібат заборона одружуватися католицький попам. 6Інтердикт — заборона католицьким попам відправляти богослу- ження, хрестити, вінчати й хоронити, якою папи карали деякі країни і місцевості за непідкорення папській владі. Ані тайна переміна (Алкоголю наче зміна),
В кров — вина, а хліба в тіло, Щоб усе в душі біліло...
Ні беатифікаційні1 Ані всі реколекційні2
Хитрощі не вдіють чуда, Бо що папське — це облуда!
І вона, мов камінь в морю, Згине в людській кривді й горю.
І в цій крові благородній Мучеників — в правдородшй
Силі їх, що йде побідно Та торощить все безслідно,
Що в дружбі із темнотою, З забобоном-глупотою —
А вороже, мов безмежно, Вперто та. беззастережно
Тому, що йому ім'я: Дослід людського знання!
Бо не ангели, а люди Ми з землі й земля з нас буде.
Наш закон — це рух — в нім жити, Ясно думати — слідити.
Геній блиском думки вмить З громом- розуму разить
[1] Беатифікадія — фабрикування нових національних святих з метою підкорити для католицизму окремі, особливо слов'янські, народи. 2 Реколекції — організовані католицькою церквою спеціальні лекції, з метою розпалювати релігійний фанатизм.
У природи тайн нутро, Й незатертий слід — тавро
Правди залишає ввік, Щоб трудиться чоловік
На землі свобідно міг І щасливо серед втіх;
А знання всіх тайн природи Доведе без перешкоди,
Що всіх мудрих скаже гурт: Надприродність — це абсурд!
Тож мов голосом пророка Всім кажу: «Я без порока!
Може, що — зарізко й їдко Я сказав в житті, бо й дідько
Не один був проти мене Фіолет-звір'я скажене 1…
От тому мені — на ділі — Остогидли папські білі
Одяги — та з пресвятими Їх хрестами золотими,
Грубі — мов бочки —тіари 2; Але йде час суду й кари
На гидкий Рим клерикальний, Розбишацько-феодальний, —
Рим, де перший в світі кат Духа поступу, — а брат
«Во Христі».., де Белзебуб 3 Шепче папі: «Зуб за зуб»!
[1]Уніатські попи носили фіолетові шапочки. 2 Тіара — папська корона. 3 Белзебуб — найстарший чорт.
Право де твоє й закон, Ти ж могучий... мов демон,
Не прощай, пали, карай! А зайдеш примісько в рай,
Бо ж і ти до неба ключ Маєш, а на мізк обруч!»
Я ж, не чорт, кажу тобі: В " цій кривавій боротьбі, Папо, з поступом наук Ти пустий сьогодні звук!
А на твій авторитет — Український я поет,
Месник-революціонер, Кличу: Годі відтепер!
Маю присуд вже готов За невинну людську кров —
На твою «від бога» власть За весь безмір всіх нещасть,
Що зійшли на людський рід Через тебе й скрізь їх вбрід!!
І не одоліють — ні — Врата адові грізні
Твого Риму! Лиш той гнів, Серед крові та вогнів,
Зроджений на жертв серць дні — Правди гнів! — За всі грізні
У середньовіччя час й інші дні... За все нараз
Заплатиш! За кожний блуд — Так велить істор'ї суд!
Бачу: ось вже йде час кари — Громи в тебе б'ють, мов з хмари,
Громи здобутків науки — Для ще більшої принуки
Всім борцям за викриття Тайн природи та життя;
Щоб відкриті всі закони Скрізь ішли враз в перегони
До великої мети: Знищення гнізд темноти!
Перше вже гніздо валить, Перший грім: твій Рим дрижить,
Папо, Рим старий архів Папських злочинів-гріхів.
Другий — інші будівлі, Що «прикрасою землі»...
Третій грімко повалить Все, що з підлості тремтить.
Врешті прийде перелім І в останній вдарить грім
У католицький весь світ — І— за мій біль, кривду й піт!
|