Інтерпретація

Модель андрогінної поведінки, як засвідчують дослідження, є похідною від функціонування егалітарної (в якій рівномірно розподілені ролі між чоловіком і дружиною) сім’ї, партнерства статей. «Справжні» чоловіки і жінки є передусім андрогінними особистостями, тобто самодос­татніми чоловіками та жінками.

Андрогінність є не протиставленням жіночності та муж­ності, а їхньою інтеграцією, двоєдністю. Вона стирає зумовлені соціокультурними очікуваннями відмінності «чоловічого» і «жі­ночого», є необхідною умовою універсалізації гендерних ролей.

Маскулінність (від лат masculinus, чоловічий.) це комплекс тілесних, психічних і поведінкових особливостей (вторинних статевих ознак), що розглядаються як чоловічі (тобто зовні відрізняють чоловіка від жінки або самця від самки у тварин). Іншими словами, маскулінність - це те, що додано до анатомії для одержання чоловічої гендерної ролі. Соціально-конструктивістський підхід визначає маскулінність в термінології гендерних очікувань. Маскулінність - це те, чим чоловік повинен бути і що очікується від нього. Відповідно до даного підходу, маскулінність конструюється як суспільством в цілому, так і кожною окремою людиною чоловічої статі. Громадський конструкт маскулінності є похідною від гендерної ідеології суспільства і сформований під впливом традиційних поглядів на чоловічу роль, сучасних економічних реалій та соціокультурної ситуації. На рівні індивідуальному, маскулінність конструюється як гендерна ідентичність відповідно до вимог гендерних норм, які переважають в тій чи іншій соціальній групі, і реалізується за допомогою інтерактивних дій

Фемінінність це к омплекс психологічних особливостей, традиційно приписуваних жінці (характерологічні риси м'якості, готовність допомогти та ін.) та характеристики, які пов'язані з жіночою статтю, або характерні форми поведінки, очікувані від жінки в даному суспільстві, або соціально певний вираз того, що розглядається як позиції, які внутрішньо властиві жінці. Фемінність не так природна, скільки з дитинства сконструйована, довільна категорія, якої жінок наділив патріархат.

Андрогінія - узгодження тенденцій маскулінності і фемінінності в одній і тій самій особистості. Вона пов'язана з тим, щоб уникнути фіксованого на статевому факторі самовизначення особистості, та є особливим типом психологічного функціонування з багатьма позитивними наслідками. Чимало дослідників дотримуються думки, що цілісну особистість характеризує не маскулінність чи фемінінність, а андрогінність, тобто інтеграція жіночого емоційно-експресивного стилю з чоловічим інструментальним стилем діяльності. За деякими дослідженнями, андроґінні індивіди можуть почувати себе впевненіше і як незалежні й енергійні, і як сердечні, годівники і лагідні, залежно від ситуації, і, отже, є гнучкішими щодо різних ситуацій

Численні тести маскулінності-фемінінності свідчать, що хоч самі властивості маскулінності і фемінінності полярні та альтернативні, конкретні індивіди відрізняються один від одного лише за ступенем їх вираженості. При цьому різні шкали маскулінності-фемінінності (інтелекту, емоцій, інтересів і т. п.) принципово не співпадають одна з одною. Це означає, що маскулінність не є унітарною рисою, чоловік з високим показником маскулінності за однією шкалою може мати низький показник за іншою. І залежить це не від його іманентних природних характеристик, а від конкретної сфери його діяльності, роду занять, соціального статусу тощо. Традиційні ґендерні ролі стримують розвиток особистості і реалізацію наявного потенціалу. Ця ідея стала поштовхом до розробки Сандрою Бем концепції андрогінії, за якою людина, незалежно від своєї біологічної статі, може бути наділена як рисами маскулінності, так і фемінінності, поєднуючи в собі як традиційно жіночі, так і традиційно чоловічі якості. Це дає змогу виділити маскулінну, фемінінну, андрогінну моделі ґендерних ролей.

Сім’я

Практика показує, що переважна більшість чоловіків та жінок різного віку та стажу подружнього життя орієнтовані на партнерські стосунки як у шлюбі, так і поза ним, проте тільки одиниці можуть сказати, що такі взаємини їм вдалося побудувати на практиці.

Проте певні зрушення вже є. Американський соціолог П.Босс та російський Т.А.Гурко*, зазначають, що зіставлення рольових очікувань та розподіл ролей у сучасних сім’ях демонструє їхню значну трансформацію порівняно з традиційною моделлю. Водночас егалітаризація сімейних ролей значно відстає від зростаючої активності жінок у соціальній сфері (виділено авторами).

Саме таке полюсне та підпорядковане розведення жіночості та чоловічості відповідає традиційному розподілу ролей, притаманному патріархальній родині, в якій володарює чоловік, а жінка прислуговує главі сім’ї. Процес набуття нових соціальних ролей статями, розширення спектра їхньої діяльності йшов паралельно з їхнім особистісним зростанням, піднесенням свідомості, набуттям індивідом тих психологічних властивостей, які допомагали йому ставати самодостатньою людиною. Так було покладено початок розвитку нових моделей статеворольової поведінки, яку в 70-х роках XX століття назвали андрогінною (від лат. andro – чоловік та gyn – жінка).