Сприймання у системі пізнавальної та навчальної діяльності підлітків

Процес сприймання є запорукою засвоєння підлітком нових знань у пізнавальній та навчальній діяльності. Під час уроку вчитель навчає підлітків осмислювати новий матеріал при його безпосередньому сприйманні, керуючись у власних поясненнях доступністю, логічністю та послідовністю викладеного. Саме це надає сприйманню підлітків певного змісту, повноти та цілеспрямованості. На відміну від молодших школярів, підлітки сприймають інформацію та відразу оцінюють її, використовуючи такі розумові операції як класифікація, порівняння, узагальнення [12].

Проте, досить важливо, щоб об’єкт сприймання був цікавий для представника підліткового віку, так як в цей період відбуваються перебудови у різних сферах психіки, зокрема, кардинально змінюється мотивація. На перший план виходять ті мотиви, які пов’язані зі світоглядом, що формується, з планами на майбутнє життя. Тобто, ставлення підлітка до об’єкта сприймання є визначальним у навчальному процесі та пізнавальній діяльності. Чим більшим буде інтерес підлітка до нових знань, тим швидше та якісніше буде змінюватися його світогляд, що призведе до змін в усій системі потреб та спрямованості. Це буде сприятливим для формування у підлітка власних моральних принципів, для стабілізації особистісних якостей, визначаючи спрямованість особистості та дозволяючи у будь-який момент зайняти характерну для неї моральну позицію [18].

Підлітковий вік характеризується виникненням нового рівня самосвідомості, основною рисою якого є поява роздумів про себе як самостійного внутрішнього процесу та потребі в них. Підліток сприймає світ, порівнюючи власні можливості з можливостями однолітків самоствердитися та самореалізуватися, намагаючись знайти власне місце у цьому світі [9]. Таким чином, у підлітковому віці розвивається рефлексія і вона фактично стає механізмом самосвідомості. Рефлексія розуміється як дослідницький акт, спрямований людиною на себе. При цьому людина може досліджувати як власні психічні процеси (мислення, пам’ять і т.д.), так і свої особистісні особливості, що проявляються у поведінці та спілкуванні з людьми. Підліток, аналізуючи власне життя та поведінку, досить критично ставляться до негативних рис характеру. Діти підліткового віку гостро сприймають свої погані риси, які заважають їм у дружбі та інших відносинах, дуже хвилюються з цього приводу. Ситуація ускладнюється й тоді, коли до наявних та усвідомлених підлітком власних недоліків додається критика вчителя, зауваження щодо тієї чи іншої риси характеру. Це призводить до афективних вибухів підлітків та конфліктів. Складність виховного процесу в підлітковий період визначається тим, що акцент в цей час повинен робитися на процес самовиховання, що буде контролюватися вчителями у ненав’язливій формі. В іншому випадку виховні заходи не тільки не дадуть потрібного ефекту, але й можуть призвести до прямо протилежного результату [8].