Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема: Створення нових землеволодінь і землекористувань с-г призначення та упорядкування існуючих






Землеволодіння і землекористування сільськогосподарських під­приємств перебувають у постійному русі. Змінюються їхні межі, кількість, площі, місце розташування, форми власності й господарювання. Підприємства реорганізу­ються або створюються нові, змінюються їх розміри. Будь-які зміни, пов'язані зі створенням нових або впорядкуван­ням існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподар­ських підприємств, проводять на основі проектів територіального землеустрою.

Створення землеволодінь і землекористувань сільськогосподар­ського призначення передбачає проведення землевпорядних дій, що включають скла­дання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки с-г призначення і оформля­ються на них правоустановлюючі документи.

При складанні проектів створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань керуються та­кими основними принципами і вимогами:

1) створення однакових умов для розвитку всіх форм землеволо­діння і землекористування та господарювання на різних за якістю і місцем розташування землях;

2) добровільне волевиявлення власників земельних часток (паїв) щодо їх об'єднання в нові виробничі структури і розпорядження сво­їми частками на умовах визначених проектом землеустрою;

3) урахування інтересів усіх землевласників і землекористувачів;

4) максимальне збереження елементів організації території, що склалися в існуючих сільськогосподарських підприємствах;

5) створення організаційно-територіальних умов, які забезпечу­ють економіко-землевпорядну раціоналізацію землекористування, зростання родючості ґрунтів, збереження і поліпшення довкілля і ландшафтів;

6) встановлення меж земельних масивів новостворюваних землеволодінь і зем­лекористувань з урахуванням інвестиційної привабливості типів землекористування, їх компактного розміщен­ня, стабільності ландшафтів;

7) передача у користування несільськогосподарських угідь з ура­хуванням розміщення с-г угідь, існуючих і новостворюваних агроструктур, напрямів їх діяльності, вимог раціонального використання і охорони земель.

 

Порядок створення землеволодіння або землекористування сіль­ськогосподарського підприємства складається з таких етапів:

1. Визначення площі землеволодіння або землекористування;

2. Розміщення і формування його земельного масиву;

3. Розміщення господарського центру;

4. Встановлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;

5. Розміщення меж землеволодіння або землекористування;

6. Визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

7. Складання схеми внутрішньогосподарської організації терито­рії господарства.

 

1. Визначення площі землеволодіння і землекористування.

Площа землеволодіння (землекористування) сільськогосподарсь­кого підприємства залежить від багатьох умов і чинників, основні з яких:

- виробничий напрям (спеціалізація) господарства, склад і поєд­нання галузей;

- природні умови, що характеризують родючість ґрунтів, меліо­ративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, розчленова­ність, віддаленість від господарських центрів, основних доріг тощо;

- забезпеченість господарства трудовими ресурсами, склад і рі­вень кваліфікації адміністративно-управлінського апарату, можливість залу­чення додаткової робочої сили (особливо в напружені періоди робо­ти);

- наявність у господарствах основних і оборотних виробничих фондів, матеріальних засобів, можливість залучення додаткового фінансування (кредитів) для розвитку матеріально-технічної бази;

- наявність і стан дорожньої мере­жі, транспортних засобів, засобів зв'язку,

- природно-історичні умови розселення.

 

Розрахункову площу землеволодіння (землекористування) вста­новлюють з використанням таких методів:

- рекомендації наукових установ;

- метод анало­гів, тобто за розмірами господарств, які успішно функціонують в аналогічних умовах;

- балансовий метод;

- економіко-математичні методи з використанням виробничих функцій;

- Економіко-статистичний метод.

Остаточну (проектну) площу землеволодіння (землекористування) визначають з урахуванням конкретних територіальних умов. У про­цесі проектування її прагнуть наблизити до розрахункової площі.

 

2. Розміщення і формування земельного масиву господарст­ва полягає у наданні землеволодінню або землекористуванню оптимальної кон­фігурації, форми. Основні вимоги при виконанні цього етапу:

- врахування існуючого устрою і стану території (розміщення існуючих землеволодінь і землекористувань, доріг, населених пунктів, особливо охоронних територій, водних джерел тощо);

- врахування розташування вироб­ничих, культурно-побутових та інших будівель й споруд, зрошувальних й осушувальних систем, каналів, колодязів та ін.;

- врахування розміщення і господарського призначення існуючих населених пунктів;

- дотримання принципу компактності;

- проектування землекористування у вигляді геометричної фігури правильної форми, подібної до квадрата;

- відсутність порушення фу­нкціонування меліоративних мереж, протиерозійних систем;

- створення при розміщенні землеволодіння (землекористу­вання) сприятливих умови для наступної внутрішнього­сподарської організації території, охорони довкілля;

- створення територіальних умов для забезпечення господарств комунікаціями (лініями електропередач, зв'язку, водопостачання та ін.), для незалежного під'їзду по дорогах до кожного землеволодіння, землекористування, їх водопостачання з урахуванням наявності водного джерела або доступу до нього.

3. Розміщення господарського центру необхідне при створенні нових землеволодінь і землекористувань і при будівництві нових вироб­ничих центрів передбачає визначення місця розташування центру на території господарства, а також розрахунок площі земель, потрібної для розміщення господарського центру.

 

4. Встановлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування виконують відповідно до наявних типів землекористування за придатністю, намічуваної спеціалізації господарства, обсягів виробництва продукції з урахуванням конкретних природних і економічних умов.

5. Розміщення меж землеволодіння або землекористування проводять з дотриманням наступних вимог:

- розміщення меж ріллі прямолінійно, без зламів, з кутами поворотів 90°;

- сполучення меж із природними межами (річками, струмками, ярами, лощинами, узліссями тощо), а також зі штучними перешкодами (каналами, дорогами та ін.);

- узгодження меж із рельєфом місцевості, крім випадків виникнення і розвитку ерозії; по водорозділах, на схилах — по лінії стоку;

- уникання невиправданого дроблення контурів угідь (створення дрібно-контурності);

- у зонах зрошення або осушення земель сполучення меж з по­стійними зрошувальними, осушувальними каналами, створення умов для відособленого водокористування кожному господарству;

- створення умов для наступної внутрішньогосподарської організації території (правильного розміщення сівозмін, полів, робочих ділянок, внутрішньогосподарських доріг, лісосмуг тощо).

6. Визначення режиму і умов (обмежень) у використанні земель;

Обмеження у використанні земель зумовлені особливим правовим режимом територій природоохоронного, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, охоронних і санітарно-захисних зон і смуг відведення інженерних, транспортних та інших споруд і об'єктів, деградованих і забруднених земель, а також пра­вами обмеженого користування чужими земельними ділянками (об­тяженнями, сервітутами). Для цього використовують чергові плани обмежень і об­тяжень у використанні земель на території, де розташоване створю­ване землеволодіння або землекористування, а також спеціальні нормативно-правові документи.

7. Складання схеми внутрішньогосподарської організації терито­рії господарства

Передбачає організацію території в середині господарства з урахуванням природних умов, обраної спеціалізації, та вимог щодо охорони земель.

Впорядкування або вдосконалення існуючих землеволодінь і зем­лекористувань — це землевпорядні дії з внесення цілеспрямованих змін у їх конфігурацію, площу, що поліпшують розміщення, струк­туру, межі з метою створення територіальних умов для підвищення ефективності використання і охорони земель, виробництва й усу­нення недоліків землеволодіння та землекористування.

Складаючи проект упорядкування існую­чих землеволодінь, намагаються:

- надати землеволодінню і землекористуванню раціональних розмірів і структури;

- зробити їх компактними, правильної конфігурації;

- скоротити відстань переїздів і перевезень;

- ліквідувати умови, що погіршують внутрішньогосподарську ор­ганізацію території, спричиняють зниження продуктивності угідь і погіршують охорону земель і навколишнього природного середо­вища.

Недоліки землеволодінь і землекористувань — це незручності у конфігурації, площі, структурі, розміщенні й межах земельних ма­сивів або ділянок, закріплених за сільськогосподарськими підпри­ємствами і громадянами, що негативно впливають на використання землі, економіку й організацію виробництва.

Недоліки економічного характеру:

- нераціональний розмір землеволодіння і землекористуван­ня – невідповідність площі господарства його спеціалізації;

- нераціональна структура угідь - невідповідність структури і складу угідь спеціалізації;

Недоліки просторового характеру:

- черезсмужжя — розчленованість господарства на відособлені ді­лянки, розділені землями інших землевласників, що збільшує відда­леність земель і приводить до необхідності організації робіт через землі інших господарств, погіршення умов керування виробництвом, зрос­тання щорічних витрат виробництва і зниження його ефективності;

- вкраплення — розташування всередині земельного масиву і меж певного землеволодіння земельної ділянки іншого землевласника, що збільшує транспортні витрати, потребує зустрічних переїздів, а іноді призводить до знеособлення у використанні землі;

- вклинювання– розташування окремих частин землекористування вглибині іншого землекористування, що створює незручності в організації території обох господарств;

- ламаність меж - створюють незручності для вну­трішньогосподарської організації території, спричинюють дроблен­ня ділянок, погіршують їх конфігурацію, що ускладнює викорис­тання техніки, призводить до недоорювань, недосівів, виведення земель з обігу;

- далекоземелля, що виявляється в значній віддаленості земель господарства від населених пунктів, виробничих центрів, тварин­ницьких ферм, що заважає доступу до цих земельних ділянок, по­требує додаткового будівництва доріг, збільшує транспортні витрати на перевезення продукції, робочої сили, ускладнює організацію ви­робництва.

- то­пографічне черезсмужжя, тобто розміщення в межах певного землеволодіння ділянок земель, які розділені перешкодами (за річкою, болотом, залізницею, автомагістраллю) і є важкодоступними.

- ерозійно-небезпечне розташування меж – це розташування, не узгоджене із рельєфом, умовами стоку води, перешкоджає проведенню заходів щодо боротьби з ерозією грунтів, створює умови для її розвитку.

- роздробленість екологічно однорідних масивів, цілісних елементів ландшафту (балки, урочища), що перешкоджає щонайкращому здійсненню протиерозійних, меліоративних і при­родоохоронних заходів.

Основні способи ліквідації недоліків землеволодіння і землекористування:

- перенесення меж землекористувань господарств;

- обмін рівновеликих і рівноцінних ділянок між господарствами;

- обмін нерівновеликих і нерівноцінних ділянок (із грошовою компенсацією);

- безоплатна передача земель одного господарства іншому;

- передача земель одного господарства іншому з грошовою компенсацією (без обміну земельними ділянками).

- повна реорганізація землеволодінь і землекористувань.

 

Для обґрунтованого усунення недоліків землеволодіння, вибору можливих способів його впорядкування розробляють проект міжгосподарського землеустрою. При цьому складають проект одночасно по групі взаємозалежних землеволо­дінь і землекористувань і усувають недоліки землекористувань.

 

При внесенні змін в існуючі землеволодіння і землекористуван­ня з метою їх упорядкування дотримуються таких правил:

- порушення в існуючій організації території і виробництва ма­ють бути мінімальними;

- поліпшення одного землеволодіння і землекористування не повинне спричинити погіршення іншого, появи в нього недоліків;

- при реорганізації землеволодінь і землекористувань потрібно передавати від одного господарства іншому цілі організаційно-територіальні одиниці (сівозмінні масиви, підрозділи тощо);

- витрати на освоєння переданих ділянок, створення під'їздів, будівництво доріг і щорічні витрати виробництва мають бути най­меншими.

- зміни мають носити об’єктивний характер, давати помітний позитивний економічний, екологічний та соціальний ефект.

- межі землекористування намагаються узгоджувати із межами ландшафтних одиниць. Це дозволить у межах одного господарства запроектувати повний комплекс природоохоронних заходів на всій території виділеної ландшафтної одиниці.

Обгрунтування економічної ефективності усунення недоліків землекористувань включає розрахунки, визначення і доказ економічної ефективності змін, що вносяться в існуючі землекористування.

Ефективність усунення недоліків землекористувачів, представлена приростом чистого доходу, включає дві групи показників:

1. Показники втрат продукції і чистого доходу до і після усунення недоліків:

а) втрати продукції на віддалених і відокремлених землях внаслідок порушення агротехнічних термінів вирощування с-г культур, низької якості польових механізованих робіт;

б) втрати чистого доходу, повязаних із низькою інтенсивністю та неможливістю повного використання використання земель на віддалених та відокремлених землях;

г) втрати доходу внаслідок ерозійно-небезпечного розміщення міжгосподарських меж.

д) інші втрати.

 

2. Показники зменшення (економії) витрат:

а) економія витрат на перевезення продукції;

б) економія витрат на перевезення робочої сили до місця роботи і назад;

в) економія витрат на холості переїзди с-г техніки;

г) економія витрат на утримання адміністративно-управлінського персоналу у випадку організації виробничих підрозділів на віддалених та відокремлених земельних ділянках.

 

Питання до іспиту:

Основні етапи створення землеволодіння або землекористування сіль­ськогосподарського підприємства

Показники, що впливають на площу землекористування новостворюваного с-г підприємства

Розміщення і формування земельного масиву новостворюваного с-г підприємства

Впорядкування існуючих зем­лекористувань с-г призначення. Поняття недоліків землекористувань.

Види недоліків землекористувань с-г призначення та їх вплив на економіку господарства

Основні способи ліквідації недоліків землеволодіння і землекористування

Обґрунтування економічної ефективності доцільності усунення недоліків землекористувань с-г призначення

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.