Відповідальність за порушення договірних зобов’язань

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених законодавством і договором. Господарськими санкціями, в свою чергу, визнаються засоби впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього наступають несприятливі економічні та/або правові наслідки. В сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

– відшкодування збитків:

– штрафні санкції;

– оперативно-господарські санкції.

Під збитками розуміються витрати, понесені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не отримані доходи, які уповноважена сторона отримала би у випадку належного виконання зобов’язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді неустойки, яку учасник господарських відносин зобов’язаний уплатити у випадку порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Оперативно-господарськими санкціями є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повтору порушення зобов’язань, які використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. Зокрема, ними можуть бути наступні:

– одностороння відмова від виконання зобов’язання уповноваженою стороною із звільненням її від відповідальності за це – у випадку порушення зобов’язання іншою стороною;

– відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково без згоди на це іншої сторони;

– відстрочка відвантаження продукції або виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитиву платником тощо;

– відмова в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язання стороною, що його порушила: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), перевод платника на попередню форму оплати продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

– відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, що порушує зобов’язання.

Спори, що виникають із виконання господарських договорів, розглядаються господарськими судами.

Питання для самоконтролю:

1. Між ким та з приводу чого укладається господарський договір?

2. Які умови господарського договору є суттєвими?

3. Чим відрізняється попередній договір від основного? Яке юридичне значення має попередній договір? 4. Наведіть приклади договорів за предметною ознакою.

5. Які договори є консенсуальними? Реальними?

6. У чому полягає особливість укладання договору про приєднання?

7. Розкрийте алгоритм укладання господарського договору за угодою сторін.

8. В якій формі може укладатися господарський договір?

9. Чи можливо змінити умови господарського договору в односторонньому порядку?

10. Який порядок розірвання господарського договору?

11. Чим розірвання договору відрізняється від припинення?

12. Що таке належне виконання договору? Назвіть критерії.

13. У чому полягає забезпечувальна сила завдатку? Чим завдаток відрізняється від авансу?

14. Що спільного між гарантією та порукою? Що їх відрізняє?

15. У чому полягає забезпечувальна сила застави? Чи пов'язаний кредитор (заставодержатель) предметом застави при невиконанні зобов’язання боржником?

16. Чим пеня відрізняється від штрафу?

17. У чому полягає забезпечувальна сила притримання?

18. Яку відповідальність несе боржник за неналежне виконання господарського зобов’язання?

9. На підставі чого визначаються види та розмір відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань?

20. В якому порядку можуть вирішуватися спори, що виникають з приводу виконання господарських договорів?

21. Чи може суд застосувати оперативно-господарські санкції до сторони, винної у неналежному виконанні договірного зобов’язання?

Лекція № 6

Господарсько-правова відповідальність

ПЛАН