Плитах лист 28. Торці світлоаеращйних ліхтарів

Світлоаераідйні ліхтарі шириною 6 і 12 м з одним ярусом рам висотою 1, 8 м або з

двома ярусами рам висотою 2x1, 2 м (тільки для ширини 12 м) призначені для провітрювання приміщень з надлишковим тепловиділенням і для освітлення середніх прольотів. Ліхтарі шириною 6 м установлюються над 18-метровими прольотами; шириною 12 м - над прольотами 24-36 м. Вони розташовуються по осі прольотів і своїми торцями не доходять на один крок до торця і поперечного деформаційного шва будівлі. Розрив ліхтаря, що влаштовується при необхідності в межах температурного відсіку будівлі, також дорівнює кроку ферм.

Ліхтарі являють собою П - подібну надбудову над отвором у даху. Вертикальні площини ліхтарів над бортом висотою 0, 6 м від рівня покрівлі заповнені рамами, що відкриваються. Плоский дах аналогічний по конструкції малоухильному даху всієї будівлі. Доступ на дах ліхтаря - по розташованій у торці відкидній сталевій драбині.

З метою вентиляції ліхтарі використовуються як витяжні і притомні пристрої. У першому випадку вони повинні бути закриті від вітру будь-якого напрямку. Механізми рейкового типу для відкривання поздовжніх рам працюють в автоматичному режимі від датчиків, встановлених в аераційних отворах. Закриваючи навітряну сторону, вони захищають ліхтар від задування вітру. Рами в торцях ліхтарів відкриваються вручну тільки при протиранні скла. При цьому сталева драбина відкидається.

Основними елементами каркаса ліхтаря є сталеві конструкції у виді ліхтарних панелей, ліхтарних ферм, торцевих ферм-панелей і в'язів по ліхтарях. Ці конструкції випускаються у виді окремих відправних марок.

Ліхтарні панелі з навішеними на них рамами утворюють світловий фронт. їх довжина відповідає кроку кроквяних ферм, а висота - кількості ярусів рам. Світлові отвори обмежені зверху обв'язувальним швелером, а знизу - спеціальним гнутим профілем борту ліхтаря. Крок вертикальних стійок 3 м. Ліхтарна ферма надбудовується над кроквяною фермою у її площині й утворює поперечник ліхтаря. Вона складається з верхнього пояса, стійок і розкосів. Торцева ферма-панель посилена відповідними фермам розкосами. В'язі по ліхтарях влаштовують у середньому і крайньому кроках температурного відсіку. Вони сприймають поздовжні зусилля від вітрового і сейсмічного навантажень, що впливають на ліхтар, і передають їх на кроквяні ферми. По своєму положенню вони підрозділяються на:

1. В'язі в площині верхнього поясу ліхтарних ферм у виді хрестової схеми.

2. В'язі в площині стійок ліхтарних ферм у виді фермочок з паралельними поясами.

3. В'язі в площині верхнього пояса кроквяних ферм із 12-метровим кроком у виді
розкосів, що забезпечують розв'язку кроквяних ферм у підліхтарному просторі.

Сталеві рами світлоаераційних ліхтарів виготовляються номінальною довжиною 6 м і висотою 1, 2 і 1, 8 м з обв'язками й слупиками трьох взаємозамінних типів:

1. Зі спарених тонкостінних труб 28x25x1, 8 мм— «Т».

2. З холодногнутих профілів товщиною 2 мм — «Г».

3. З гарячекатаних профілів за ДСТ 7511—73—«П».

Рами типу «Т» і «Г» мають крок слупиків 1, 2 м. Кріплення скла виконане двома гумовими профілями. В рамі «П» із кроком слупиків 0, 6 м скло окантоване гумовими профілями і притискається за допомогою клямер і 'болтів. Усі типи рам верхньопідвісні із шарнірами, розташованими усередині ліхтаря. Кронштейни для підвіски рам прикріплюються на болтах до обв'язки ліхтарної панелі, а опори, що вводяться в панелі - до верхньої обв'язки рами. Болтові з'єднання з овальними отворами дозволяють регулювати підвіску.

Сполучення нижньої обв'язки рами хрестовини і борта ліхтарної панелі — внапуск на 20 мм. Ущільнення стику глухих рам і ділянок, що відкриваються, виконуються в рамах «Т» і «Г» спеціальним гумовим профілем, запресованим в обв'язки елементів, що сполучуються; у рамах «П» — нащільниками з оцинкованої сталі. Рами в торцях ліхтарів, не обладнаних механізмами для відкривання, замикаються фіксаторами — по два на одну раму.

Кути ліхтаря заповнюються вставками з оцинкованої сталі.

Скло ліхтаря регулярно протирається. Терміни очищення встановлюються в залежності від ступеню забруднення. Безпека скломоїв забезпечується трьома обгороджувальними стрижнями, просмикнутими крізь отвори в стійках ліхтарної панелі. На два нижні стрижні на висоту 0, 4 м натягнута сталева сітка.

Доступ з даху до механізмів відкривання в рамах «Т» і «Г» — через рамку-ревізію з рухомим склом; у рамах «П» — через засклений дверний блок з бічною підвіскою. Отвір для входу розміщений на місці одного з крайнього скла нижнього ярусу. Рамка-ревізія по периметру має гребінь, що заводиться аналогічно склу у раму. Дверний блок навішується на слупик ліхтарної рами і має ручку для закривання.

Шарнірне кріплення пожежних сходів дозволяє відкидати їх при протиранні скла торця ліхтаря. У робочому положенні сходи нахилені на 10°.

ЛИСТ 29. ПІДЛОГИ

Конструктивне рішення підлоги зв'язане з конкретним призначенням виробничого приміщення. Тому на окремих ділянках будівлі можуть виконуватися різні по конструкції підлоги.

У загальному виді підлоги виробничих будівель складаються з покриття - верхнього шару, що безпосередньо піддається всім експлуатаційним впливам, і підстильного шару, що сприймає головним чином вертикальні навантаження і передає їх на основу - грунт, що знаходиться в природному стані або плити перекриттів. У ряді випадків покриття і підстильний шар сполучаються в одному конструктивному елементі (земляні і бетонні підлоги).

Покриттям (в залежності від виробничого режиму) сприймаються впливи: механічні - слабкі (ручні візки на гумовому ходу), помірні (колісний транспорт) і значні (крани на гусеничному ходу, удари падаючих предметів); теплові (при нагріванні від 100 до 1400 °С) і від змочування рідинами, у тому числі агресивними до ряду матеріалів.

Покриття виконується з безшовних (глинобетон, бетон, асфальт, пластмасові одяги і
т.п.), рулонних (релін, лінолеум) і штучних матеріалів (брущатка, клінкерна і глиняна цегла,
чавунні, керамічні, склопластикові, деревинноволоконні, гумові плитки, цементно-піщані,
бетонні плити і т.п.).,

У проїздах застосовуються покриття, аналогічні дорожнім, що добре опираються навантаженням від транспорту; в опалювальних будівлях у робочих місць - теплі й еластичні одяги; при впливі високих температур - термостійкі, у вологих приміщеннях -водонепроникні, а при впливі кислот - кислототривкі матеріали.

При постійному впливі рідин покриттю придається ухил до трапу або стічним лоткам до 3 %, при необхідності періодичного змиву - до 5 %, в особливих випадках - до 7 %. У залежності від інтенсивності і кислотності змочування під покриття укладається обмазувальна, обклеювальна або плиточно-обклеювальна гідроізоляція. Обмазувальна гідроізоляція наноситься з двох шарів бітумної або дігтярної мастики; обклеювальна - із двох-трьох шарів рулонних матеріалів на відповідних мастиках. Від впливу кислот обклеювальна гідроізоляція охороняється керамічними або кам'яними плитками, покладеними поверх неї на розчин рідкого скла.

Різні покриття окаймляються рейками, кутиками або поребриками з бетону. Місце примикання підлоги до стіни накривається дерев'яним, розчинним або плитковим плінтусом.

Підстильний шар вибирається в залежності від конструкцій покриття, величини і характеру навантажень і щільності грунту. Він забезпечує непорушність покриття і розподіляє зосереджені навантаження. При щільних грунтах і покритті із штучних

матеріалів може бути виконаний сипучий підстильний шар з піску, шлаку, щебеню і т.п.; при слабких грунтах і монолітних чи рулонних покриттях - жорсткий шар з різних бетонів.

Покриття із штучних матеріалів укладаються на жорсткий підстильний шар по, пружному прошарку з піску, бітумної або дігтярної мастики, цементно-піщаного розчину або кислототривкого розчину рідкого скла. У підлогах на перекриттях підстильний шар часто складається із звуко- і теплотривких сипучих матеріалів, поверхня яких фіксується бітумними або цементними стяжками.

Протикапілярна гідроізоляція укладається під підстильний шар у зоні капілярного підняття ґрунтових вод. Вона складається з литого асфальтобетону або бітуму, пролитого по утрамбованому в грунт щебеню.

З метою прискорення виробництва монтажних робіт і установки верстатів і іншого устаткування масою до 15 т без спеціальних фундаментів застосовуються «силові» підстильні шари, що виконуються з монолітного бетону класів В15, В20, товщиною до 200 мм, або із збірних залізобетонних плит номінальним розміром 3x6x0, 12м.

Збірні плити армуються і формуються з бетону класу В20. Вони укладаються на укочений ґрунт по вирівнювальному піщаному шару та ущільненому потім вібруванням. Щоб уникнути зайвих типорозмірів плит, біля колон передбачаються монолітні ділянки. Плити з більш інтенсивним армуванням укладаються в зоні роботи монтажних кранів.

Незважаючи на деяке подорожчення конструкції підлоги при устрої підстильного шару із збірних плит, досягається економічний ефект за рахунок прискорення введення об'єкта в експлуатацію.

Устаткування, установлене на силовий підстильний шар, кріпиться на клеї або самозаанкеруючих болтах, що заводяться у просвердлені по місцю отвори, або болтах на епоксидному клеї.

Показаний тип болта заанкеровується в бетон за рахунок розпору вкладишів, що заклинюють, конусною частиною стержня при загвинчуванні гайки.

Витрати на улаштування підлоги доходять до 20 % вартості зведення одноповерхової будівлі, а витрата бетону на підлоги - до 40-50 % загальної витрати бетону. От чому при виборі конструкції підлоги, окрім задоволення технологічних вимогам, варто враховувати економічний ефект від прискорення провадження робіт, довговічності і можливості безперешкодної перестановки технологічного устаткування.