Лист 25. Руберойдові покрівлі по залізобетонних плитах

У промислових будівлях в основному застосовуються покрівлі з рулонних матеріалів з бітумним просоченням: руберойду, пергаміну і т.п., що наклеюються на бітумних покрівельних мастиках. Багаторічна практика експлуатації таких покрівель показала, що при скатах з ухилом більше ніж 8 % вони швидко утрачають свої водоізолящйні властивості в зв'язку зі стоком мастик, що розм'якшуються в жарку погоду.

В даний час повсюдне поширення одержують малоухильні покрівлі з ухилом 1, 5-5 %. Такий ухил виключає стік мастик, але забезпечує стік води до водоприймачів.

Основою для покрівлі служать замонолічений настил з ребристих плит.

Руберойдову покрівлю складають:

■ захисний шар гравію світлих тонів товщиною 25 мм, фракції 5-15 мм, утоплений
у бітумну мастику. Захисний шар гравію виключає механічні ушкодження при ходьбі по
покрівлі і скиданні снігу;

■ трьох - чотирьохшаровий водоізоляційний руберойдовий килим, наклеєний
покрівельною бітумною мастикою, підігрітою до 160-190°;

■ захисний шар руберойду, що наклеюється на пінополістирол мастикою, підігрітою до 110-120°;

■ теплоізоляційний шар з шнополістирольних чи пінополіуретанових плит
товщиною до 50 мм.

Пароізоляція виконується із шару руберойду на бітумі марки БНК-5 при основі зі сталевого профільованого настилу і фарбування гарячим бітумом тієї ж марки при основі з ребристих залізобетонних плит. В останньому випадку відповідно більш міцній основі може застосовуватися теплоізоляція з ніздрюватобетонних плит, вирівняних під наклейку цементно-шщаним розчином марки 50, товщиною шару до 15 мм.

Сполучення покрівлі із стіною вирішується у виді карниза із звисом залізобетонних плит або у виді парапету з виступаючими над покрівлею парапетними панелями. Крім стін, над покрівлею виступають ліхтарі, внутрішні водостоки і т.п.

У місцях примикання до виступаючих конструкцій шар основного килима закінчується на перехідному валику. На вертикальні поверхні наклеюються посилюючі покрівлю в місці примикання додаткові три шари руберойду, що плавно обриваються. Обріз покрівлі розташовується на висоті сніжного покриву (до 300 мм), накривається фартухом з оцинкованої покрівельної сталі і закріплюється сталевою смугою, пристріляною дюбелями, на ішлшдричних поверхнях - хомутами із смугової сталі, і т.п.

Площа водоскиду водостічної лійки встановлюється в залежності від кліматичних умов. Гранична відстань між лійками 24 м, площа водозбору в малоухильних покрівлях до 900 м².

Лійка і єднаючі її з каналізацією внутрішні водостоки з патрубків діаметром 100 мм
виготовляються з чавуна. Чотири основні частини лійки - з'єднаний зі стояком розширений
патрубок, притискне кільце, сама лійка і приймальний ковпак із щилиноподібними
отворами. і

У місцях установки водостічних лійок основний водоізоляційний килим підсилюється наклеєними поверх нього двома шарами руберойду і шаром склотканини або мішковини розміром 0, 5x0, 5 м і затискається між притискним кільцем і лійкою по периметру отвору.

Над приміщеннями з надлишковим тепловиділенням в покрівлях по настилу з

залізобетонних плит і по сталевому профільованому настилу розширений патрубок встановлюється в сталевий піддон, У місці отвору сталевий настил підсилюється парними кутиками, що прикріплюються знизу за допомогою болтів. В утеплених покрівлях по настилу з залізобетонних плит розширений патрубок встановлюється в спеціальний керамзитобетонний блок чи кільце з азбестоцементної труби.

Труби, що прорізують покрівлю, труби пропускаються крізь обойму у виді залізобетонного стакану, азбестоцементного патрубка чи патрубка з листової сталі. Обойма утворює деформаційний шов, що забезпечує вільне осідання труби. Щілина між трубою й обоймою заповнюється просмоленим клоччям і накривається прикріпленим до труби зонтом з оцинкованої покрівельної сталі.

Деформаційні шви по гранях температурних відсіків виконуються у виді пружної арочки з напівтвердих мінераловатних плит, обтиснутих циліндричними фартухами з оцинкованої покрівельної сталі. В місці улаштування шва килим підсилюється шарами склотканин, які підстилаються під килим.

При улаштуванні шва в місці перепаду висот покрівля обмежується стінкою, утвореною гнутим швелером із заповненням утеплювачем, чи цегельною стінкою товщиною в півцеглини і висотою в п'ять рядів кладки. Щілина, що утворює шов між цегельною стінкою і стіною більш високого прольоту при ширині до ЗО мм, забивається просмоленим канатом знизу, а при більшій ширині - закривається гнутим сталевим фартухом з покладеним поверх нього шаром мінеральної вати. Зверху щілина накривається пристріляними до стіни фартухами з фальцями, що забезпечують можливість взаємного зміщення без розриву покрівлі.

Кільце для кріплення розтяжок пропускається крізь покладену поверх основного килима рамку або обичайку, заповнену бітумом. Примикання покрівлі до вертикальних площин рамки аналогічно розглянутим вище. Знизу штир з кільцем закріплюється між ребрами залізобетонних плит або пропускається крізь стінку швелера, що з'єднує ряд ребер сталевого профільованого настилу.

Покрівлі, що легко скидаються над вибухонебезпечними ділянками, влаштовуються у виді настилу з хвилястих азбестоцементних листів із утеплювачем, що важко згорає. Настил укладається поверх залізобетонних ребристих плит з отворами в полиці і поверх інтервалів між 1, 5-метровими плитами. В останньому випадку для безпечного виконання робіт інтервали накриваються рулонною арматурною сіткою.

В іншому варіанті покрівель, що легко скидаються, влаштовуються з легкобетонних плит прольотом 3 м, що укладаються по сталевих прогонах і комбінованих із сталевим профільованим настилом. Щоб зменшити опір вибуховій хвилі, покрівля, що легко скидається, розрізається на ділянки (карти) площею не більше ніж 720 м². Шви між картами по можливості сполучуються з місцями поєднання звичайної покрівлі та тієї, що легко скидається, з деформаційними швами будівлі або проходять по осях сітки колон. Власна маса покрівлі, що легко скидається, не повинна перевищувати 120 кг/м². З метою полегшення маси над ділянками покрівель, що легко скидаються, захисний шар із гравію не наноситься.