Абстрагування узагальнення

виділення одних ознак та розумове об’єднання

відволікання від інших, що предметів та явищ за їх

відбувається на основі спільними та істотними

аналізу ознаками

2. ФОРМИ МИСЛЕННЯ

СУДЖЕННЯ УМОВИВІД ПОНЯТТЯ

ПРАВИЛЬНЕ

ПОМИЛКОВЕ ІНДУКТИВНИЙ ОДИНОЧНЕ

РОДОВЕ

СТВЕРДНЕ ЗАГАЛЬНЕ

ЗАПЕРЕЧНЕ ДЕДУКТИВНИЙ ВИДОВЕ

КОНКРЕТНЕ

ЗАГАЛЬНЕ КАТЕГОРІЯ

ПООДИНОКЕ ЗА АНАЛОГІЄЮ АБСТРАКТНЕ

ЧАСТКОВЕ

Рис. 2.7. Загальні характеристики мислення

ПОНЯТТЯ – найпростішаформа мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів і явищ. Поняття бувають:

ОДИНИЧНІ – відображають істотні властивості одиничних об’єктів;

ЗАГАЛЬНІ – відображають істотні властивості класів предметів.

КОНКРЕТНІ – відображають певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв’язками та відношеннями;

АБСТРАКТНІ – відображають ті чи інші властивості об’єктів, окремо від самих об’єктів.

РОДОВІ – характеризуються більшим обсягом відображуваних у їх колі об’єктів;

ВИДОВІ – характеризуються меншим за обсягом по відношенню до родових понять;

КАТЕГОРІЇ – мають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв’ язки і відношення.

СУДЖЕННЯ – форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність якихось зв’язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями та ознаками. Судження бувають:

ПООДИНОКІ - ствердження або заперечення відносно тільки одного предмета;

ЗАГАЛЬНІ – ствердження або заперечення відноситься до всіх предметів певної групи;

ЧАСТКОВІ – ствердження або заперечення відноситься уже не до всіх, а лише до деяких предметів;

ПРОСТІ – складаються з одного судження;

СКЛАДНІ – складаються з кількох простих суджень.

СТВЕРДНІ – стверджується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

ЗАПЕРЕЧНІ – заперечується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

ІСТИННІ – адекватно відображають зв’язки та відношення, що існують в об’єктивній дійсності;

ПОМИЛКОВІ – неадекватно відображають зв’язки та відношення, що існують в об’єктивній дійсності.

УМОВИВІД – форма мислення, при якій на основі деяких суджень робиться певний висновок у вигляді нового судження. Умовиводи бувають:

ІНДУКТИВНІ – умовиводи, в яких ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до все більш і більш загальних суджень;

ДЕДУКТИВНІ - умовиводи, в яких ми йдемо від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких;

ЗА АНАЛОГІЄЮ – умовиводи, що грунтуються на схожості деяких ознак певних та інших об’єктів.