Операціоналізація поведінки

Серед усіх видів терапії саме прикладний біхевіоральний аналіз в найбільш організованій формі займається збором інформації про клієнта. Біхевіористська психологія ґрунтується на ясних і чітких даних про поведінку і вчинки клієнтів.

В главі II стверджувалося, що одне з ваших ПЕРШИХ завдань — отримати загальне уявлення про проблему клієнта. Прикладний біхевіоральний аналіз, окрім цього, вимагає знання того, як він поводиться. Для нього є характерними постійні зусилля зрозуміти життя клієнта як ланцюг окремих вчинків. У цьому його серйозну відмінність від теорії і методів фрейдизму, які менше приділяють уваги поверхневій поведінці і шукають пояснення в речах, що лежать під видимими вчинками. Біхевіористська психологія, прагматична і реалістична, працює з «тим, що є», що можна побачити у реальному світі, і що можна змінити завдяки науковому плануванню.

Припустимо, що ваш клієнт в депресії, скаржиться на тугу. По психодинамічній теорії ви можете шукати корені такої туги, а згідно когнітивнй або гуманістичній терапії вам потрібно змінити уявлення клієнта про світ. На відміну від них, біхевіористська терапія, особливо прикладний біхевіоральний аналіз ставить завдання визначити, що конкретно пацієнт «робить» і коли він (вона) почуває себе пригніченим:

Психолог: Ви говорите, що відчуваєте депресію. Чи можете ви розповісти поконкретніше, що ви при цьому робите?

Клієнт: Ну, я багато плачу. Іноді немає ніякого бажання вилазити з ліжка. Увесь час відчуваю тугу.

Психолог: А що відчуває ваше тіло?

Клієнт: Скутість і розбитість — неначе усередині б'ють маленькі молоточки. Мені буває так погано, що я не можу спати.

Ці два питання прояснили для психолога поведінку, пов'язану з депресією. Сльози, небажання покидати ліжко, почуття скутості, відсутність сну — усе це «операції», які можна побачити, виміряти, полічити. Почуття туги, проте, це щось неясне і вимагається операціоналізація фрази «Я відчуваю тугу», що можуть дати наступні конкретніші дослідження.

Психолог: Тільки що ви сказали, що увесь час відчуваєте тугу. Могли б ви розвинути це положення?.

Клієнт: Я часто плачу і ледве можу пересуватися. Моя дружина говорить, що я тільки скаржуся.

Психолог: Отже, туга для вас — це сльози і ускладнені рухи... багато скарг... ви також відчуваєте скутість і молоточки усередині вас... Так, здається, ви говорили?

У наведеному уривку психолог зв'язує розпливчате почуття туги з конкретнішими діями — операціями, про які говорив клієнт.

Мета операціоналізації поведінки — це перевести неясні слова в об'єктивні, спостережувані дії. Практично усі психологи-біхевіористи прагнуть до такої конкретики в інтерв'ю, вважаючи, що простіше працювати з конкретною поведінкою, ніж з нечіткими поняттями, на зразок депресії або туги.

Ключем до операціоналізації поведінка може служити просте питання: «чи можу я бачити, відчувати, і дотирквтися до понять, які вживає мій клієнт?» Клієнт може говорити про бажання більшої теплоти у взаємовідносинах, але терапевт-біхевіорист не може бачити, відчувати, чути або доторкнутися до «теплоти», але він має можливість операціоналізуватм усе це в термінах інтонації, дотиків і деяких вербальних висловлювань. («Хотілося б, щоб моя дружина частіше торкалася до мене і більше говорила мені ласкавих слів».)