Лексика на позначення Інструменту спілкування

Спілкування – взаємодія індивідів, пов’язана з обміном інформацією та встановленням стосунків (контактів) між ними. Засоби спілкування (комунікативні чи інтерактивні) реалізують дії суб’єкта у цій сфері. З-поміж засобів комунікативного спілкування розрізняють невербальні та вербальні. Останні реалізуються шляхом різноманітних мовленнєвих актів та експлікують Спосіб. Напр.:

двн.-англ. ic cweþ e on wordum (A.-S. Charters, 52, 36) – “І я наказую словами”.

ср.-англ. And radly þ us rehayted hym with hir riche wordes (G., P III, 1744) – “Та [вона] вітає його граціозно своїми вправними словами”.

Іноді при вираженні Способу вживають лексеми, що позначають комплекс мовленнєвих дій суб’єкта: двн.-англ. aþ – “клятва”, пор.: O.Sax. é ð, O.Frs. eth, Dut. eed, MHG eit, OHG eid, Goth. aiþ s, ON eið r, Irish oeth; ср.-англ. XIV ст. demande – “вимога”, пор.: AF, CF demande; persuasioun – “переконання”, пор.: OF persuasїon та L persuā sio-; XV ст. prommise – “обіцянка”, пор.: OF promise, promesse та L prō missum; р.-н.-англ. oath, promise, demand, message тощо. Напр.:

ср.-англ. He seide to his apostles in these wordes coumfortynge hem by this promisse (Love Mirror, 302: MED) – “Він сказав своїм апостолам такими словами, втішаючи їх цією обіцянкою”.

Цікаво, що засоби вербальної комунікації у писемних пам’ятках VII–XVI ст. номінують невідчужуване Знаряддя (частини тіла істоти): двн.-англ. muþ, ср.-англ. mouthe; р.-н.-англ. mouth – “рот”, пор.: Goth. munþ s, ОI munnr, mú ð r, O.Sax. mú ð, O.Frs. muth, mund, OHG mund, L mando. Напр.:

ср.-англ. sho ne couthee | speke wit mouthe (Havelok, 112-3) – “Вона не могла говорити ротом”.

р.-н.-англ. Ye and your wives have both spokenwith your mouths (King James, Bible, Jeremiah, Ch.44, 25).

Показово, що в мові XVII ст. вербальна комунікація пов’язана з експлікацією Способу (принцип мовної економії). Напр.:

р.-н.-англ. I’ll deliver thy indignation to him by word of mouth (Shakesp., Twelfth Night, 2.3, 122-3).

З метою опосередкованої передачі інформації суб’єкт може використовувати інших людей (Знаряддя-лице). Напр.:

двн.-англ. Sum witega clypode þ urh þ one halgan gast (ALS, 6) – “Тоді певний пророк прокричав за допомогою Святого Духа”.

Зазначимо, що вербальна комунікація існує не лише в усній, але й у письмовій формі. Спосіб такого спілкування номінують лексеми, пов’язані з написанням текстів, а Знаряддя – найменування книг, листів або ділових паперів. Напр.:

двн.-англ. se wæ s haten Damerað læ en to his cyþ þ e gebodade 7 hit on anum brede awrat 7 tiþ þ an mid weaxe beworhte (Oros., II, V 81) – “Незнайомець на ім’я Демарат розповів цю історію своїй країні, написавши її на дошці, та після цього покрив її воском”.

двн.-англ. CEOLWIN cyð on ð is gewrite þ æ t hian ð æ s landes æ t AWELTVNE ð ara XV hida ð æ hire hlaford hire læ fde (A.-S. Charters XVII, 30) – “Кеолвін заявляє у цьому документі, що він дарує ділянку у 15 хайдів землі біля Алтона, яку її господар залишив їй”.

Засоби невербальної комунікації (жести, пози, знакові рухи тіла, вираз обличчя тощо) передають ті самі значення, що закодовані у природній мові (С.О.Григор’єва, Г.Є.Крейдлін). У писемних пам’ятках VII–XVII ст. таку функцію виконують невідчужувані Знаряддя, а також Спосіб власне дії, наприклад, хода. Напр.:

ср.-англ. He..began to wepe..and to smyte his brest with his fist (Discip. Clev 48: MED) – “Він почав плакати і бити в груди кулаком”.

р.-н.-англ. I will answer you with gait and entrance (Shakesp., Twelfth Night, 3.1, 81).

Відмітимо, що поряд з традиційними найменуваннями невідчужуваного Знаряддя та Способу власне дії – hand, fist (двн.-англ. fyst), laughter (двн.-англ. hlehter), – у середньоанглійській мові з’являються запозичені лексичні одиниці для вираження актів невербальної комунікації (Способу): XV ст. smile – “посмішка”, від дієсл. smilen, пор.: Norw., Swed. smila, Dan. smile, MLG, MHG smielen, Latv. smeiju, smaide, Gk. μ ε ϊ δ ο ς, Skr. smá yate; gesture – “жест”, пор.: ML gestra; geste – а) “героїчний вчинок”; б) “жест” (значення не збереглося в мові XVII ст.), пор.: OF geste, gieste, jeste та ML gesta.

ср.-англ. Þ e deuel..manaced him..in forme of wylde beestes, Grennynge on him wiþ mony chestes (SVrn. Leg. Barlaam, 756) – “Диявол надав йому подобу дикого звіра, обдурюючи його багатьма жестами”.

Засоби інтеракції можуть бути спрямовані на кооперацію або конкуренцію і представлені у писемних пам’ятках VII–XVII ст. переважно непредметною лексикою. Напр.:

р.-н.-англ. And by goddes helpe he had victorie (Caxton, Game of Chesse, Ch.4).

двн.-англ. hu he hine eþ elicost beswican mæ geþ urh þ a swetness þ ara worda (Bl. Hom., 55) – “Як він може легко зрадити його сладкістю тих слів”.

Матеріал доводить, що лексику, яка позначає кооперацію, вживають значно частіше, ніж ту, що виражає конкуренцію.

Зазначимо, що лексичний інвентар маніфестації Інструменту спілкування протягом VII–XVII ст. змінювався досить повільно, переважно за рахунок запозичень. Відмітимо, що частка номінативних одиниць на позначення Способу у пам’ятках окресленого періоду поступово збільшується, а у мові XVII ст. істотно домінує у порівнянні з найменуваннями Знаряддя. Показово, що протягом VII–XVII ст. вербальна комунікація залишається головним засобом спілкування.

Різноманітність лексико-семантичних форм вираження інструментальності охоплює майже усі сфери буття людини. Склад інструментальної лексики протягом VII–XVII ст. зазнав суттєвих змін. Цьому сприяли внутрішні процеси у самій англійській мові (метонімізація, метафоризація тощо), а також причини екстралінгвального характеру. До останніх слід віднести технічні інновації, зміни у соціальній і культурній сферах, розвиток науки та суспільних відносин. Окрім того, на інструментальну лексику вплинула значна кількість запозичень (скандинавських, латинських, французьких та ін.), які починаючи з ХІІ ст. певною мірою потіснили давньоанглійські слова з інструментальною семантикою (О.Ю.Андрушенко).

Попри зміни лексичного складу, загальна тенденція в розподілі лексичних засобів вираження інструментального значення за різними семантичними групами збереглась протягом усього історичного періоду (VII–XVII ст.) розвитку англійської мови. Так, домінуючу роль відіграє інструментальна лексика сфери перетворення (близько 80%), що підтверджує виключно важливий характер цього виду діяльності. В межах окресленої групи істотно переважають номінативні одиниці на позначення фізичного впливу, проте частка лексем, що маніфестують соціальний та психічний вплив поступово збільшується. Практично однакове співвідношення лексичних елементів, що номінують Інструмент пізнання та оцінки в мові трьох періодів (від 2% до 6% для кожного) свідчить про тісний взаємозв’язок цих видів діяльності. Розвиток лексики на позначення Інструменту пізнання та оцінювання відбувається головним чином за рахунок раціональної її складової. Вербальна комунікація у писемних пам’ятках VII–XVII ст. є головним засобом спілкування людей (9% – 13%).