Мета та завдання курсу

О.В. КРИСЕНКО

ПОЛІТИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ

Комплекс навчально-методичних матеріалів

з курсу для студентів спеціальності “Політологія”

Харків-2010

УДК 32: 572 (075.8)

ББК 87я73

К 82

Рекомендовано до друку Вченою радою соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Карабіна,

протокол № 9 від 22 вересня 2010 р.

Рецензенти:

доктор політичних наук, завідувач кафедри політології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, професор О.А. Фісун.

доктор філософських наук, професор кафедри політології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, професор М.І. Сазонов;

Крисенко О.В. Політична антропологія: Комплекс навчально-методичних матеріалів із спецкурсу для студентів спеціальності “політологія”. – Х.: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2008. – 24 с.

У навчально-методичному посібнику подається структура лекційного матеріалу, плани семінарських занять, завдання і література для самостійної роботи, методичні вказівки до оформлення рефератів із спецкурсу “Політична антропологія”, принципи оцінювання успішності знань студентів за модульно-рейтинговою системою. Для студентів політологічних, соціологічних філософських, історичних спеціальностей.

© Харківський національний

університет імені В.Н. Каразіна, 2010

© Крисенко О.В., 2010

© Макет обкладинки Дончик І.М., 2010

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ

Спецкурс “Політична антропологія” відіграє ключову роль в загальній системі професійної підготовки політологів. Наукова дисципліна, що займається вивченням політико-владних відносин у досучаних (й більшою мірою у доіндустріальних) суспільствах, називається політичною антропологією. Вона найбільш дозріла в лоні антропологічної науки. У широкому змісті антропологія (від грецьк. антропос - людина) - це сукупність наукових знань про природу людини і її діяльність. Інтелектуальним попередником сучасної антропології був філософський антропологізм XVIII-XIX ст., відповідно до якого тільки виходячи з людської сутності можна розробити систему уявлень про природу, суспільство, пізнання. Споконвічно антропологія мислилася ширше, ніж просто філософське осмислення проблем людської сутності. Крім антропологізму, до її складу включалися й інші дисципліни й концепції.

Із другої половини XIX ст. розуміння антропології змінилося. Нагромадження наукової інформації неминуче призводило до диференціації гуманітарного знання, до формування на його стиках нових дисциплін. У той же час через обмеженість джерел по історії безписемних архаїчних народів такі галузі знання, як етнографія, фізична антропологія (або природна історія людини), археологія, не могли існувати одна без іншої. Це обумовило не стільки їхню диференціацію (хоча в деяких країнах, у т.ч. і в нас, вони вважаються самостійними науками), скільки інтеграцію в єдиний комплекс. Предметом вивчення політичної антропології є механізми й інститути влади й соціального контролю переважно в доіндустріальних суспільствах. Розшифровуючи цю стислу формулу, можна визначити зазначений предмет як сукупність інститутів контролю й влади в стародавніх суспільствах, структура даних інститутів і їхню порівняльну типологію, аналіз причин і факторів перетворення одних форм в інші, проблеми адаптації, інкорпорації й трансформації традиційних механізмів контролю при переході до сучасних політичних систем.

Можна сказати, що політична антропологія - це, певною мірою, історія влади: історія перетворення одних форм і механізмів соціального контролю в інші. Однак політична антропологія не є історією в повному розумінні слова. Історія - наука про події, головна мета історика - хронологічно пов'язати події, що звершились, відтворивши їхню загальну картину. Завдання політантрополога, дещо інше, його цікавлять не події самі по собі, а структури й соціально-політичні системи. Тому якщо й відносити, відповідно до розповсюдженої у вітчизняній науці традиції, політичну антропологію до історичного “домену”, те це не зовсім історія, а скоріше те, що називають “соціальною історією” або “історичною антропологією”

Політична антропологія - це дисципліна, що знаходиться на межі не тільки з історією, але й з політологією. У той же час було б неправильно визначати політичну антропологію як розділ політології, що спеціалізується на вивченні “примітивних” суспільств. Політична антропологія й політологія різняться між собою методами дослідження.

Метою спецкурсу є вивчення політико-владних відносин в досучасних та традиційних суспільствах.

Завданням спецкурсу є представлення політичної антропології як відносно самостійної дисципліни, що склалася у рамках соціальної, культурної та економічної антропології; визначення її місця у дослідженні владно-політичних відносин, показ особливостей політико-антропологічного погляду на проблему влади, сучасну політику та продуктивність використання політико-антропологічного підходу до аналізу сучасного політичного процесу.

У результаті вивчення спецкурсу студенти повинні вміти:

· розуміти основні поняття і теоретико-методологічні підходи до вивчення феноменів пов’язаних з предметом політичної антропології

· володіти знанням про історичну еволюцію таких феноменів, як держава, право, політика.

· аналізувати сучасні політичні процеси за допомогою аналітично-категоріального апарату антропологічної науки.

· користуватися сучасними методиками прогнозування розвитку політичних процесів

· отримати навички осмислення сучасних суспільно-політичних процесів з позицій антропологічних досліджень

Викладання спецкурсу ведеться відповідно до вимог кредитно-модульної системи. Структура програми курсу складається із 3 модулів. Перший модуль включає теми 1-3, які знайомлять студентів з онтологічними та структурними етапами і теоретичним обґрунтуванням виникнення гуманітарної науки - політичної антропології.

Другий модуль (теми 4, 5, 6) допомагає сформувати у студентів більш глибоке розуміння стану перманентної соціальної нерівності, феномену влади та допоміжного її інституту - політичного лідерства.

Третій модуль, який складається з сьомої, восьмої і дев’ятої тем, присвячений більш глибокому дослідженню феномену держави та комплексу протополітичних додержавних інституцій, вивчається звичаєве право та традиційна політична культура, розглядається її потестарна сутність.

Основні критерії для обліку поточної успішності студентів: три модульно-рейтингові контролі, чотири проміжні контролі, робота над аналітичною доповіддю, самостійна робота по вивченню основних джерел, активна участь у семінарських заняттях, тощо.

Обсяг курсу складає 108 годин. Із них: 51 годин аудиторних (25 лекцій і 26 семінарських занять) і 57 годин – самостійна робота студентів.

Форма контролю – передбачається навчальним планом спеціальності.

РОЗДІЛ ІІ