Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Води (акваторія) відкритого моря і тери­торія Антарктиди






Морські простори, на яких прибережні держави здійснюють повноваження економічного характеру, це прилегла зона, виключна економічна зона та континентальний шельф.

Прилегла зона шириною 24 морські милі дає державі змогу здійснювати обмежені повноваження в акваторіях, прилеглих до територіальних вод: попередити порушення своїх митних, податкових, економічних та імміграційних законів.

Згідно з конвенцією 1982 р. за державами визнаються право користування біологічними ресурсами вод, мінеральними ресурсами води, дна та надр, енергетичними ресурсами, право на встановлення пристроїв і споруд (штучні острови, бурові платформи тощо), проведення наукових досліджень, збереження та захист географічного середовища. Інші держави зберігають за собою в таких зонах, як і у відкрито­му морі, право свободи судноплавства, польотів над морем, прокладення кабелів та підводних трубопроводів.

Води відкритого моря перебувають у спіль­ному користуванні всіх держав і народів, у тому числі держав континентальних. За межами територіальних вод прибережних країн усі держави мають право вільного торговельного та війсь­кового судноплавства, вільного прольоту над морем.

За політико-географічним режимом використання розгляду­вані території поділяються на: а) акваторії виключних еко­номічних зон (за межами територіальних); б) води відкритого мо­ря; в) територія Антарктиди та прилеглі до неї морські води.

Виключна морська економічна зона, щодо якої прибережна держава має широкі повноваження економічного характеру, простягається на відстань 200 миль від берега і на глибину 500 м шельфу та материкового схилу. Вона перебуває під контролем прибережної держави, яка має виключне право вести тут еко­номічну діяльність (ловити рибу, добувати мінеральну сировину, вести наукові дослідження, вживати заходів щодо захисту морсь­кого середовища) та дозволяти таку діяльність іншим країнам на основі економічних угод (рис. 1).

 

Рис. 1. Територіальні води та виключна морська економічна зона

 

Але інші держави користу­ються в цій зоні, так само як у відкритому морі, свободою суд­ноплавства, польотів над нею, прокладення кабелів та підводних трубопроводів. Активно ведуться риболовля та інші морські про­мисли.

Стосовно Світового океану проголошено свободу наукових досліджень, створено певну систему отримання наукових океа­нічних даних. Але така інформація вважається військово-стра­тегічною і часом засекречується.

З огляду на важливу транспортно-географічну та стра­тегічну роль деяких морських проток вони мають статус міжна­родних. Ситуація навіть у широких морських проходах, наприк­лад протоках Дрейка, Корейській (Цусімській), Тайванській, Малаккській, Баб-ель-Мандебській, Флоридській, Ла-Манш та ін., є об'єктом пильної уваги політиків через їхнє стратегічне значення.

Щодо стратегічних проток, які перекриваються територіальними водами прилеглих держав, укладаються спеціальні угоди, які надають їм статус міжнародних. Це, наприклад, про­тока Гібралтар (вихід із Середземного моря в Атлантичний оке­ан), Зунд (вихід із Балтійського моря в Північне), Босфор і Дарданелли (вихід із Чорного моря в Середземне). Сучасний режим проток Босфор і Дарданелли, які мають життєво важли­ве значення для України, регулюється положеннями конвенції, підписаної в Монтрьо у 1936 р. Конвенція підтверджує прин­ципи свободи проходу і мореплавства в протоках, регулює пра­вила проходу цивільних суден, різко обмежує прохід у Чорне море і перебування в ньому військових кораблів нечорноморських держав.

Політико-географічний регіон Антарктида охоплює мате­рик, розташований на південь від Південного Полярного кола, та прилеглі до нього акваторії океану до 60 пд.ш. На сьогодні це нейтральна демілітаризована територія, статус якої регулюється Договором про режим Антарктиди, підписаним у Вашингтоні 1959 р. Країни, що підписали договір, погодилися «заморозити» свої територіальні претензії на антарктичні райони, на території Антарктиди заборонено розташовувати військові бази і вести воєнні дії.

Але на сьогодні 7 країн мають претензії на 8 територій Антарктики. Як правило, ці країни розміщують на цих землях свої науково-дослідні станції. Претензії на території південніше 60° паралелі визнані лише країнами, які їх висунули. Тим не менш, їх іноді відображають на картах Антарктики – та це не означає їх офіційне визнання.

Всі такі території, за винятком острова Петра I є секторами, межі яких проходять по меридіанах. Щодо паралелей, північна межа усіх секторів, за винятком норвезького, є 60° паралель, яка не проходить через жодну ділянку суші, континенту чи острова, і також є північною межею Міжнародної Антарктичної Угоди. Південні межі усіх секторів, не враховуючи норвезького, сходяться в одну точку – Південний полюс (табл. 5).

Таблиця 5






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.