Психологічні особливості молодших школярів та їх урахування в процесі оптимізації навчальної діяльності

Основною ознакою оптимізації процесу навчання є досягнення максимальних навчальних результатів з урахуванням можливостей кожного школяра в певний період розвитку.

Саме на глибокому вивченні особистості дитини, у тому числі особливостей її психічного розвитку, учитель планує свою подальшу роботу, зокрема процес оптимізації навчальної діяльності.

Особливо важливим є дослідження особливостей психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, бо, орієнтуючись на них, учитель повинен побудувати свою діяльність таким чином, щоб із самого початку навчання не відбити у школярів бажання вчитися.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що питання психології молодшого школяра досліджувало у своїх працях багато вчених, зокрема, В.А. Давидов, Б.І. Ананьєв, Л.В. Занков. Особистісний підхід до молодших школярів досліджували М.О. Волокітіна, Н.П. Левітів, В.А. Самохвалова та ін. Захопливо писали про молодших школярів видатні вчені-педагоги Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинський та ін.

У школі дослідженню особистості дитини, її психічних передумов приділяється дуже багато уваги, бо вчитель визначає цілі та завдання уроку, підбирає відповідний дидактичний і наочний матеріал, обирає способи подання знань, виходячи з вікових психофізіологічних особливостей кожного учня його інтересів, темпераменту, особливостей емоційно-вольової сфери та можливостей. Учитель, вивчаючи молодшого школяра, його темперамент, повинен використовувати специфічні методи і засоби, за допомогою яких він може вдало впливати на дитину, формуючи найкращі якості особистості та сприяючи її всебічному гармонійному розвитку.

Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей у початкових класах. В результаті цього змінюється її соціальне оточення і тип провідної діяльності.

У процесі навчання відбувається розвиток психічних процесів та мовлення молодших школярів. Вони певні особливості, які ми розглянемо детальніше.

Відчуття та сприймання молодших школярів характеризуються високою гостротою зору та слуху, доброю орієнтацією у формах та кольорах. Сприймання стає довільним. Вдосконалюється робота аналізаторів, що дозволяє розрізняти відтінки кольорів, висоту звуків і т.д. Тому для молодших школярів корисно бувати у " яскравих" місцях, відвідувати уроки музики. Також молодші школярі вже досить легко сприймають поняття " ліве" та " праве". У них розвивається спостереження. Вміють розрізняти годину, день, тиждень, але погано сприймають поняття " хвилина", " місяць" та хронологічні дати. Дуже важко дітям цього віку сприймати перспективу.

Розвиток пам'яті молодших школярів характеризується зміною способів запам'ятовування: у І та ІІ класі повторюються окремі слова, в ІІІ -повторюються групи слів (слова групуються за певними ознаками), в IV класі використовуються логічні прийоми запам'ятовування. Поступово підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність, обсяг, міцність, точність запам'ятовування. Відбувається зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування (у бік другого) та образної і словесно-логічної пам'яті.

Мислення молодших школярів починає функціонувати на рівні конкретних операцій. Дитина може розуміти і давати визначення. Операції аналізу і синтезу починають пов'язуватись при порівнянні об'єктів. Аналіз поступово переходить в абстрагування. Узагальнення спочатку відбувається перцептивно-практичним способом, потім переходить в уявно-мовний спосіб. Зростає кількість індуктивних та дедуктивних умовисновків.

Уява в молодшому шкільному віці є надзвичайно бурхливою, яскравою, некерованою. Відтворювальна уява вдосконалюється: вона стає більш реалістичною і керованою. Відбувається перехід від репродуктивних форм уяви до творчої. Зростає вимогливість дитини до образів уяви. Зростає швидкість утворення образів фантазії. Виникають бажання, здійснення яких випереджає можливості сучасної науки.

У молодших школярів переважає мимовільна увага (яка досить активно розвивається). Відповідно цьому будується навчальний процес, в якому використовується яскраве методичне забезпечення. Поступово розвивається довільна увага.

Розвиток мовлення молодших школярів насамперед характеризується свідомим вживанням різних форм слова. Діти цього віку можуть застосовувати у спілкуванні такі форми мовлення, як повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання, погроза, питання, відповіді. З другого класу діти починають переносити слова в нові ситуації. Поступово зростає швидкість письма і читання, підвищується їх якість. З третього класу діти починають правильно виділяти розділові знаки, читають з інтонацією, паузами, вільно, повно і послідовно переказують прочитане. Також збільшується темп читання. Важливим є мовчазне читання, оскільки це символізує появу внутрішнього мовлення [37].

У процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.

Довільність психічних процесів у молодшого школяра. У цьому віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). їх інтелектуалізація, внутрішнє опосередкування відбуваються завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довільність виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди. Протягом усього молодшого шкільного віку дитина вчиться керувати своєю поведінкою, психічними процесами, адже вимоги до неї з перших днів перебування у школі передбачають досить високий рівень довільності. Тому молодший школяр долає свої бажання і здатен керувати своєю поведінкою на основі заданих зразків, що сприяє розвитку довільності як особливої властивості психічних процесів і поведінки.

Внутрішній план дій молодшого школяра. Виконуючи завдання з різних навчальних предметів, діти шукають найзручніші способи, обирають і зіставляють варіанти дій, планують їх порядок та засоби реалізації. Чим більше етапів власних дій може передбачити школяр, чим старанніше він може зіставити їх варіанти, тим успішніше контролюватиме розв'язання завдань. Необхідність контролю та самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання дій подумки.

Уміння молодшого школяра організовувати навчальну діяльність. Поряд із засвоєнням змісту наукових понять дитина оволодіває способами організації нового для неї виду діяльності - навчання. Планування, контроль, самооцінювання набувають іншого змісту, бо дія в системі наукових понять передбачає чітке виокремлення взаємопов'язаних етапів.

Рефлексія молодшого школяра. У дітей молодшого шкільного віку виникає усвідомлення власних дій, психічних станів. Особливість їх навчальної діяльності полягає в тому, що школярі повинні обґрунтовувати правильність своїх висловлювань і дій. Багато прийомів такого обґрунтування показує вчитель.

Рефлексія змінює пізнавальну діяльність молодших школярів, їхнє ставлення до себе й до оточення, погляд на світ, змушує не просто приймати на віру знання від дорослих, а й виробляти власну думку, власні погляди, уявлення про цінності, значущість учіння. В цьому віці вона тільки починає розвиватися [51].

У молодшому шкільному віці всі ці новоутворення ще недостатньо сформовані, однак завдяки їм психіка дитини досягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку.

Особливості темпераменту суттєво впливають на ієрархію компонентів навчальної діяльності молодших школярів, специфіку використання ними способів та прийомів розумової діяльності. Формування індивідуальних стилів навчальної діяльності молодших школярів передбачає створення таких умов, які забезпечують оптимальний вплив типу темпераменту учнів на процес засвоєння знань[72, c. 39].

Тому, для успішного навчального процесу вчителю важливо дослідити і визначити тип темпераменту учнів.

Учні-сангвініки легко пристосовуються до будь-якого колективу, до вимог учителя. Вони здатні швидко працювати і добре засвоювати навчальний матеріал, але вчитель обов'язково має звернути увагу на те, що ці діти намагаються займатися переважно легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникають складного і нецікавого, часто не доводять почату справу до кінця. Тому необхідно організовувати роботу з сангвініками таким чином, щоб виробити в них стійкий інтерес, цілеспрямованість, звичку завжди завершувати розпочату справу, глибоко усвідомлювати суть кожного завдання [40, c.45].

Підтримувати високий рівень працездатності можна за допомогою: додаткових завдань; надання допомоги слабшому учневі; завдань у формі змагання [7, 38].

Учні-холерики. Дуже складно вчителю працювати з холериками, їхня енергійність, упертість, задерикуватість, агресивність стають причиною сварок, бійок з однолітками, травм [40, c. 48].

Необхідно намагатися спокійно спрямовувати енергію холерика в потрібне русло, поступово формуючи наполегливість, сумлінність, послідовність: організовувати їхню діяльність так, щоб вони не перезбуджувалися: говорити потрібно спокійно, але впевнено; намагатися усувати гучні звуки; не залучати до ігор, що мають характер змагання; практикувати ігри, які сприяли б закріпленню в нервовій системі холерика процесів гальмування (" Мовчанка"); пропонувати цікаві додаткові завдання, але тільки в разі якісного виконання основної роботи; щоб дати змогу виходу зайвої енергії, на уроці пропонуємо додаткові завдання, що передбачають елементарні фізичні дії: витерти дошку, підготувати наочність, роздати посібники [7, c.40].

Учні-флегматики. Найскладніше вчитися флегматикам. Ці діти найбільше ризикують втратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків, яких дратує повільність, неповороткість флегматиків. Наслідки такого ставлення трагічні: в дитини виникають неврози, вона починає виконувати доручення швидко, але неякісно; формується комплекс неповноцінності, пов'язаний з постійними невдачами. Вчителю дуже важливо знайти правильний підхід до виховання дитини-флегматика, створити сприятливі умови для її фізичного й інтелектуального розвитку [40, c.53].

При роботі з флегматиками необхідно: терпляче ставитись до повільного темпу роботи, допомагати в складних ситуаціях: при відповідях дати час на обдумування; не порівнювати з більш успішними однокласниками; оцінювати не лише результат, а й старання; оскільки ці учні стомлюються від постійного спілкування, пропонувати самостійну роботу частіше, ніж іншим учням класу; оскільки таким дітям притаманна любов до порядку, можна пропонувати їм нескладні доручення (перевірка підручників, догляд за квітами тощо) [7, c.42].

Учні-меланхоліки. Діти-меланхоліки мають надзвичайно чутливу нервову систему, їхні головні особливості - лякливість, нерішучість, сором'язливість до рівня хворобливості. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати, але при правильному підході й повному розумінні почуттів дитини їх можна трансформувати: лякливість - у обачність, нерішучість - у виваженість у діях, песимізм - у розсудливість і реалізм [40, c.56].

Тому створення сприятливих умов навчання і виховання - ключова проблема в роботі з меланхоліками: при спілкуванні з ними потрібно висловлювати співчуття і розуміння їх переживань, сумнівів, страхів; заохочувати діяльність ласкавим поглядом, усмішкою, підбадьорливим дотиком; оскільки ці діти схильні до фізичного виснаження, перевтоми, потрібно привчати їх планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати тривалість праці й відпочинку; допомагати подолати сором'язливість, знайти спосіб оволодіти собою: роздавати зошити, готувати наочність, перевіряти робочі місця тощо [7, c. 45].

Часто вчителі допускаються помилки, вважаючи, що оптимізацію процесу навчання потрібно здійснювати шляхом збільшення вивченням об’ємів інформації та нагромадженням певними видами роботи учнів задля досягнення максимальних навчальних результатів при мінімальних затратах часу. Але слід пам’ятати вчителю, що ефективним навчальний процес буде лише тоді, коли дотримаються відповідні гігієнічні норми його реалізації, а також враховуються психологічних особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку.