Управління як кар'єра

Відношення до трудової діяльності, яке виникає в процесі праці, є однією з найважливіших соціально-психологічних характеристик людини. Потреба лю­дини в тій чи іншій професійній діяльності тісно пов'я­зана з її схильностями, інтересами і здібностями. Вір­ним вказівником схильності до тієї чи іншої професій­ної діяльності є інтереси. В нашому випадку мова йде про інтереси людини до управління, як кар'єри.

Визначаючи плани на майбутнє відносно управлін­ської кар'єри, слід чітко усвідомити, які функціональ­ні обов'язки виконують менеджери і чого від них очі­кує та чи інша організація.

Сучасні менеджери безпосередньо вирішують три управлінські задачі:

— управління трудовим процесом і організаціями;

— управління людьми;

— управління виробничими процесами і опера­ціями.

Взаємозв'язок трьох управлінських задач, який є каркасом всієї роботи менеджера, зображений на мал.10.2.

Мал.10.2

Управління трудовими процесами і організаціями та проблеми, пов'язані з цим, сконцентровані у фокусі класичного підходу в управлінні. Враховуючи основні принципи цього підходу, менеджеру необхідно: бути компетентним в плануванні і прогнозуванні діяльності підприємства; знати основні принципи побудови ор­ганізаційних структур управління і проектування їх на основі стратегічних планів організації; мати чітке уявлення про розподіл основних і конкретних фун­кцій управління по рівнях управління і функціональ­них підрозділах; знати сучасні форми розробки, прий­няття та реалізації управлінських рішень; розуміти природу управлінських процесів; володіти сучасними методами контролю та ін.

Управління людьми — це найбільш складний аспект роботи менеджера. Він вимагає знань основ­них концепцій мотивації персоналу, динаміки роз­витку формальних і неформальних груп і управління ними, вміння здійснювати міжособистий обмін інфор­мацією. Крім цього, кожен менеджер повинен спря­мовувати зусилля групи і особистості на виконання загальних завдань, основним механізмом здійснення яких є керівництво, а також самостійні, але тісно пов'язані концепції влади і особистого впливу. Вели­ку роль при цьому грає лідерство, як спосіб впливу на окремі особистості і групи, направляючи їх зусил­ля на досягнення мети організації. Менеджер також повинен знати природу і суть конфліктів, змін і стресових ситуацій в організації і методи управління ними. Дуже важливо також, щоб всі менеджери зна­ли і розуміли способи і методи управління людськи­ми ресурсами. Важливими аспектами є: вміння реа­лізувати поставлені цілі, нормалізація взаємовідно­син серед підлеглих, делегування повноважень і від­повідальності, оцінка особистої діяльності в теперіш­ній час і при очікуваних змінах в майбутньому.

Управління виробничими процесами і операція­ми включає в себе безпосередньо саме виробництво і операції. Під терміном «виробництво» слід розуміти технологію переробки сировини і матеріалів, випуск товарів, а також обробку інформації, необхідної для досягнення поставлених виробничих завдань.

Термін «операції» є більш широким і відноситься як до виробництва товарів, так і до надання послуг в організаціях будь-якого типу. Управління операціями аналогічне управлінню виробництвом, за винятком того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується як у виробничій, так і у невиробничій сфері.

При управлінні виробництвом і операціями мене­джери використовують математичні моделі з вико­ристанням комп'ютера. Це пояснюється складністю математичних моделей, великим обсягом обробки да­них, а також великою кількістю обчислень, необхід­них при використанні моделей.

Для прийняття управлінських рішень в якості до­поміжних факторів використовуються математичні ме­тоди і статистика. В обов'язки менеджера входять та­кож розробка і впровадження операційної системи, роз­робка і реалізація загальної стратегії та напрямків опе­раційної діяльності, включаючи розробку виробничого процесу, проектування продукту, впровадження стан­дартів і норм виконання робіт, планування і контроль функціонування системи.

Отже, можна зробити висновок, що, незалежно від того, які функції виконує організація, її менеджер по­винен вирішувати три основні задачі: управління тру­довими процесами і організаціями, управління людь­ми і управління виробничими процесами і операція­ми.

При цьо­му слід враховувати потреби підприємства і бажання працівників займатись управлінням, щоб визначити роз­поділ майбутніх призначень на відповідні посади. Аби досягти цього, необхідно розробити і впровадити систе­му оцінки працівників, що дозволить вирішувати пи­тання просування по службі. Можна відзначити дві ка­тегорії методів такої оцінки:

— оцінка особи, покликана виявити сильні та слаб­кі сторони працівника, для чого впроваджують систе­му визначення кількості і якості виконаної роботи, рі­шучості та ініціативності працівника, його організова­ності та мотивації. Цей тип оцінки включає, крім пер­спективи підвищення по службі, впровадження підго­товки для запобігання помилок, яких може припусти­тися працівник.

— оцінка результатів праці, до якої вдаються дедалі, частіше, щоб визначити, починаючи з поставле­ного завдання, наскільки якісно працівник його вико­нує і яким чином.

Одним з важливих аспектів ефективної управлін­ської кар'єри є вміння оцінити свій потенціал, тобто самооцінка. Оцінка потенціалу — це індивідуальна здатність з'ясувати свої бажання і здібності до управ­лінської кар'єри. Приблизне уявлення про свій потен­ціал людина може отримати за допомогою консультан­тів — професіоналів або тестування.

Слід відмітити, що однією з важливих характе­ристик управління є те, що управлінці досягають ре­зультатів через діяльність інших людей, і що основою для реалізації управлінської діяльності є організація. Тому ті, хто має бажання займатись управлінням, по­винні ставити його в залежність від наступних факто­рів: доброзичливого відношення до авторитетів, бажання змагатись, наполегливості, бажання користуватись вла­дою, бажання виділятись в групі серед інших і почуття відповідальності.

Дослідження показують, що бажання займатись управлінням можна посилити через навчання.