Плезiохронна цифрова ієрархія – PDH

Нові технології телекомунікацій почали розвиватись в зв‘язку з переходом від аналогових до цифрових методів передачі даних, заснованих на мультиплексуванні з часовим розділом каналів і ІКМ.

При використанні цифрових методів, мультиплексор (типу n: 1) формує, як відомо, із n вхідних цифрових послідовностей одну вихідну, яка складаєтьсяіз груп які повторяються по n однойменних блоків (біт, байт, кілька байтів), зформованих за цикл. Мультиплексор теоретично повинен при цьому забезпечити швидкість передачі даних порядку n х v, де v – швидкість передачі даних одного вхідного каналу, яка припускається однакова для всіх каналів.

Якщо в якості вхідного використовується сигнал основного цифрового каналу DS0 (ОЦК) зі швидкістю передачі 64 кбіт/с, то за допомогою одного мультиплексора типу n: 1 можна теоретично формувати потоки зі швидкістю n х 64 кбіт/с. Так для Bell D2 ми мали потік 24 х 64 кбіт/с. Якщо вважати цей мультиплексор першим в схемі каскадного з‘єднання з декількох мультиплексорів другого, третього, і т.д. рівнів типу m: 1, l: 1, k: 1…, то можна сформувати різні ієрархічні набори цифрових швидкостей передачі, або цифрові ієрархії, які дозволяють довести цей процес мультиплексування, або ущільнення каналів, до необхідного рівня, який дає необхідну кількість каналів DS0 на виході, вибираючи різні коефіцієнти кратності n, m, l, k ….

Три такі ієрархії були розроблені на початку 80-х років. В першій з них,

прийнятій в США і Канаді, в якості швидкості сигналу первинного цифрового потоку ПЦП (DS1) вибрана швидкість 1544 кбіт/с (фактично n = 24 інформаційних канали 64 кбіт/с). В другій, прийнятій в Японії, використовувалась та ж швидкість для DS1. В третій, прийнятій в Європі та Південній Америці, в якості первинної була вибрана швидкість 2048 кбіт/с (формально n = 32, фактично n = 30, тобто в якості інформаційних використовується тридцять телефонних або інформаційних каналів 64 кбіт/с плюс два канали сигналізації та управління по 64 кбіт/с).

Три схеми цифрових ієрархій приведені в таблиці 2.1.: американська (АС), японська (ЯС) і європейська (ЄС).

Паралельний розвиток трьох ієрархій не міг сприяти розвитку глобальних телекомунікацій в світі в цілому, тому комітетом по стандартизації ITU-T або МСЕ-Т були зроблені кроки по їх уніфікації та можливому об‘єднанню.

Таблиця 2.1

В результаті був розроблений стандарт, згідно якому:

- по-перше, були стандартизовані три перших рівні першої ієрархії (DS1-

-DS2-DS3), чотири рівні другої ієрархії (DS1-DS2-DSJ3-DSJ4) і чотири

рівні третьої ієрархії (Е1-Е2-Е3-Е4) в якості основних і вказані схеми

кросс-мультиплексування ієрархій, наприклад з третьої ієрархії в першу (з першого рівня на другий рівень) і зворотньо (з третього на четвертий рівень), що показано на рис.2.1. (коефіцієнти мультиплексування показані на лініях зв‘язку блоків, які представляють швидкості передачі);

- по-друге, останні рівні першої (274 Мбіт/с) та третьої (565 Мбіт/с)

ієрархій не були рекомендовані в якості стандартних;

- по-третє, була збережена гілка 32064 – 97728 кбіт/с (або приблизно

– 32 – 98 Мбіт/с) в другій ієрархії, тобто рівні DSJ3 і DSJ4, паралельні рівням DS3 в першій ієрархії та Е4 в третій ієрархії. Рівень DSJ3 фактично відповідає рівню Е3, що полегшує кросс-мультиплексування з другого рівня на третій. Рівень DSJ4 – 98 Мбіт/с – був можливо збережений для сумісності з технологією розподіленого оптоволоконного інтерфейсу даних FDDI.

x4 x5 x3

ЯС

x24 x4

DS1 DS2 DS3

МСЕ – Т

x24 x4 x7 x6

АС

x30 x3 x3

x4 x4 x4

ЄС

Рис. 2.1 Схума мультиплексування і кросс-мультиплексування

в американській (АС), японській (ЯС) і європейській (ЄС) ієрархіях.

Недоліки плезіохронної цифрової ієрархії

Сутність основних недоліків PDH в тому, що додаток вирівнюючих біт робить неможливим ідентифікацію та вибір, наприклад, потоку 64 кбіт/с, або 2 Мбіт/с, “зашитого” в потік 140 Мбіт/с, без повного демультиплексування або “розшивки” цього потоку і виведення вирівнюючих біт. Одна справа “гнати” потік міжміських або міжнародних телефонних розмов від одного телефонного вузла до другого “зшиваючи” та “розшиваючи” їх достатньо рідко. Друга справа – зв‘язувати декілька банків та їх відділень за допомогою PDH мережі.

В останньому випадку часто приходиться або виводити потік 64 кбіт/с із потоку 140 Мбіт/с, щоб завести його, наприклад у відділення банку, або навпаки виводити потік 64 кбіт/с або 2 Мбіт/с із банка для введення його в потік 140 Мбіт/с. Здійснюючи таке введення/виведення, приходиться проводити достатньо складну операцію трьохрівневого демультиплексування (“розшивання”) PDH сигналу з додаванням вирівнюючих (на всіх трьох рівнях) біт і його наступного трьохрівневого мультиплексування (“зшивання”) з додаванням нових вирівнюючих біт.

Схема такої операції для одного користувача (з потоком 2 Мбіт/с) показана на рис. 2.2. При наявності багатьох користувачів, яким потрібно вводити/виводити вихідні (наприклад, 2 Мбіт/с) потоки, для апаратурної реалізації мережі потрібна надзвичайно велика кількість мультиплексорів, в результаті експлуатація мережі стає економічно невигідною.

34 Мбіт/с
140 140

34 34

8 Мбіт/с
34 34

8 8

2 Мбіт/с
8 8

2 2

Користувач

Рисунок 2.2 Виведення 2 Мбіт/с

Друге вузьке місце технології PDH – слабі можливості в організації службових каналів для контролю і управління потоком в мережі і практично повна відсутність засобів маршрутизації низових мультиплексованих потоків, що вкрай важливо для використання в мережах передачі даних. Звичайно, в цілях наступної ідентифікації та сигналізації, потоки розбиваються на групи циклів, в яких потім компонуються групи з декількох циклів (фреймів) або зверхцикли (мультифрейми). Останні, даючи можливість ідентифікувати на приймальній стороні окремі цикли, в які вводяться додаткові біти циклічних завадостійких кодів. Однак ці засоби достатньо слабкі на перших двох рівнях АС і ЯС ієрархії. Наприклад, мультифрейми Т1 дозволяють формувати крім сигналу синхронізації, кодову групу коду CRC- 6 (6 біт контрольного коду на 4632 біта –24 фрейми) та службовий канал даних зі швідкістю 4 кбіт/с, який використовується, для посилки сигналу втрати синхронізації фрейму.