Причини

В якості причини затримки психічного розвитку можуть виступати:

Порушення конституційного розвитку дитини, через які він починає по своєму фізичному і психічному розвитку відставати від однолітків - так званий, гармонійний інфантилізм.

Різні соматичні захворювання (фізично ослаблені діти).Ураження центральної нервової системи (діти з мінімальною мозковою дисфункцією). У таких дітей відбувається значне зниження працездатності, пам'яті й уваги, виникають проблеми із засвоєнням навичок читання, письма, рахунку й мови, розвиваються емоційні та особистісні порушення.

Що відбувається? При народженні виявити у дітей затримку психічного розвитку не можна. Найчастіше у них немає вад у фізичному вигляді. Та й батьки завжди високо оцінюють здібності своєї дитини, часом не помічаючи найважливішого - відставання в розвитку. Перші тривоги у батьків щодо розвитку дітей зазвичай виникають, коли дитина пішла в дитячий сад, в школу, і коли вихователі, вчителі відзначають, що він не засвоює навчальний матеріал. Але й тоді деякі батьки вважають, що з педагогічною роботою можна почекати, що дитина з віком самостійно навчиться правильно говорити, грати, спілкуватися з однолітками.

Іноді дітей з ЗПР відносять до педагогічно запущеним дітям, у яких відставання у розвитку обумовлене лише причинами соціального характеру. Однак це в корені невірно.

В одних випадках на перший план виступатиме затримка розвитку емоційної сфери (різні види інфантилізму), а порушення в інтелектуальній сфері будуть виражені не різко.Емоції таких дітей як би знаходиться на більш ранній щаблі розвитку і відповідають психіці дитини більш молодшого віку: з яскравістю і жвавістю реакції, переважанням емоцій у поведінці, ігрових інтересів, навіюваності і недостатньої самостійності. Ці діти невтомні в грі, в якій проявляють багато творчості і вигадки, і в теж час швидко притуплює інтелектуальною діяльністю. Тому в першому класі школи у них нерідко виникають труднощі, пов'язані як з невмінням підкорятися правилам дисципліни, так і з тим, що на заняттях вони більше віддають перевагу грати.

В інших випадках, навпаки, переважатиме уповільнення розвитку інтелектуальної сфери.У цьому випадку дитина схильна до боязкості, боязкості, страхів. Це перешкоджає формуванню активності, ініціативи, самостійності. І у цих дітей переважають ігрові інтереси. Вони насилу звикають до школи та дитячого колективу, проте на уроках поводяться більш правильно. Тому до лікаря вони нападають не у зв'язку з порушеннями дисципліни, а через труднощі навчання. Нерідко такі діти дуже важко переживають свої шкільні невдачі.

Необхідно чітко розуміти, що діти, що мають тимчасову затримку в розвитку, ні в якій мірі не відносяться до розумово відсталим дітям, оскільки добре сприймають запропоновану допомогу, свідомо виконують поставлені перед ними завдання і правильно оперують тими поняттями, які вони мають. При своєчасній корекції більшість з них добре просуваються і поступово вирівнюються.