Хід битви

Вранці 1 липня союзницькі війська почали наступ. Йому передував тиждень артилерійського бомбардування, де було витрачено півтора мільйони снарядів. " Ніколи ще так легко не різали ми колючий дріт, — писав генерал Хейг напередодні битви, — і не проводили таку ретельну артпідготовку". Настільки ефективною він вважав її, що багато хто з 120 000 солдат, що вискочили з окопів вранці 1 липня навіть геть не були споряджені до атаки, а натомість обтяжені знаряддям на укріплення позицій вже завойованих для них артилерією.

Не так сталося, як гадалося. Значний відсоток снарядів, нашвидку вироблених некваліфікованими руками, не розірвались. Ті, що таки вибухнули, не змогли зруйнувати захисні споруди, видовбані глибоко в вапнякових пагорбах, звідки, перечекавши артобстріл, з'явилися кулеметники, аби впритул поливати вогнем довгі ряди переобтяжених військ, що йшли до них по голих вапнякових схилах. Варто було початися битві, як налагоджена взаємодія між піхотою й артилерією, від якої стільки залежало, розтанула в тумані війни. Надвечір 21 000 людей загинули чи пропали безвісті. Вони стали, в англійській спільній пам'яті, втіленням бездарного командування та безглуздої пожертви.

Наступ припинився. До 8-9 липня склад 2-ї німецької армії зріс на 11 дивізій і 42 батарей (у тому числі 27 важких). Перевага союзників у силах скоротилася з 3, 8 до 1, 6 разів, і опір німців зріс. Операція прийняла затяжний характер, боротьба пішла на виснаження. Союзники проводили численні розрізнені атаки з метою поліпшення становища своїх армій і розширення прориву в сторони флангів і в глибину. Німці, нарощуючи опір, потужними контратаками резервів ліквідували або локалізували їх локальні успіхи.

За два місяці боїв англійці втратили близько 200 тисяч, французи — понад 80 тисяч, а німці — понад 200 тисяч чоловік і змушені були відмовитися від наступу біля Вердену.

У вересні-жовтні операція на Соммі набула ще більш широкого розмаху.

15 вересня англійці провели велику атаку, вперше застосувавши танки. Танки були ще недосконалі, тихохідні і громіздкі, а їх екіпажі — слабко підготовлені. З 49 машин, що пішли у нічний марш до фронту, на початкове положення висунулося 32, а у підтримці атаки піхоти взяло участь лише 18. Але й цієї їх кількості виявилося достатньо, щоб вплинути на хід бойових дій. За допомогою танків англійці на фронті у 10 км за п'ять годин просунулися вперед на 4-5 км.

Останні дні вересня ознаменували нову спільну атаку англійців та французів. У результаті боїв 25-27 жовтня вони нарешті оволоділи пануючими над місцевістю висотами між Сомма і Анкром, але це був останній їхній значний успіх. Остаточно прорвати оборону німців і перейти до маневреної війні їм так і не вдалося. У жовтні був ще ряд локальних атак, а в середині листопада, через виснаження ресурсів і поганої погоди, бойові дії були припинені.