Похідні фенілпіперидину

● Тримеперидин (Trimeperidine) ^[П] (див. п. 10.3.2. розділу " АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ")

Показання для застосування ЛЗ: больовий синдром сильної інтенсивності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим вводять підшкірно, внутрішньом’язово по 0, 5-1, 5 мл 2% розчину (10-30 мг тримеперидину). Вищі дози для дорослих: разова - 2 мл 2% розчину (40 мг), добова - 8 мл 2% розчину (160 мг). Дітям старше 2 років залежно від віку: у дітей 2-3 років разова доза становить 0, 15 мл 2% розчину (3 мг тримеперидину), максимальна добова - 0, 6 мл (12 мг); 46 років: разова - 0, 2 мл (4 мг), максимальна добова - 0, 8 мл (16 мг); 7-9 років: разова - 0, 3 мл (6 мг), максимальна добова - 1, 2 мл (24 мг); 10-12 років: разова - 0, 4 мл (8 мг), максимальна добова - 1, 6 мл (32 мг); 13-16 років: разова - 0, 5 мл (10 мг), максимальна добова - 2 мл (40 мг).

● Фентаніл (Fentanyl) ^[П] (див. п. 19.5. розділу " ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ")

Фармакотерапевтична група: N02AB03 - анальгетики. Опіоїди. Похідні фенілпіперидину.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкий хр.больовий с-м ^БНФ, який можна купірувати тільки за допомогою опіоїдних аналгетиків.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: пластир слід наносити на плоску поверхню неушкоджену шкіру тулуба або верхніх ділянок рук; перед застосуванням волосся на місці аплікації слід зістригти (не голити); якщо перед застосуванням системи місце аплікації необхідно вимити, то це слід зробити за допомогою чистої води (не слід використовувати мило, лосьйони, олії або інші засоби, оскільки вони можуть спричиняти подразнення шкіри або змінити її властивості); перед аплікацією шкіра повинна бути абсолютно сухою; пластир захищений з зовнішнього боку водонепроникною фольгою ^БНФ, - його можна не знімати під час короткострокового перебування під душем; після видалення захисного шару пластир необхідно щільно притиснути долонею до місця аплікації на 30 сек; може знадобитися додаткова фіксація трансдермального пластиру; пластир розрахований на безперервне використання протягом 72 год, тому нова система може бути наклеєна на іншу ділянку шкіри після зняття попередньо наклеєної системи; на одну й ту саму ділянку шкіри трансдермальний пластир можна наклеювати не раніше, як через 3 дні; трансдермальний пластир не рекомендовано ділити або розрізати; необхідна доза підбирається індивідуально і має оцінюватися регулярно після кожного застосування; при першому використанні доза (розмір системи) підбирається, виходячи із попереднього використання опіоїдних аналгетиків, ступеня толерантності, супутнього медикаментозного лікування, стану пацієнта і тяжкості хвороби; у пацієнтів, які раніше не приймали опіоїди, спочатку використовується доза, яка не перевищує - 25 мкг/год ^БНФ; при переході пацієнта з перорального або парентерального застосування опіоїдів на лікування фентанілом початкова доза розраховується шляхом перерахунку загальної кількості анальгетиків, якиї потребує пацієнт протягом добу у відповідну дозу фентанілу (через пероральну дозу морфіну); початкова оцінка максимального знеболюючого ефекту може бути проведена не раніше, як через 24 год після аплікації ^БНФ; для успішного переходу з одного препарату на інший попередня знеболююча терапія повинна відмінятися поступово після аплікації початкової дози фентанілу, поки його знеболююча дія не стабілізується; трансдермальний пластир слід замінювати кожні 72 год; якщо через 48 - 72 год після аплікації початкової дози відбувається суттєве зниження знеболюючого ефекту, то заміна пластиру може бути проведена через 48 год ^БНФ; якщо після першої аплікації початкової дози адекватне знеболювання не досягнуто, то через 3 доби доза може бути збільшена доти, поки знеболюючого ефекту не буде досягнуто; зазвичай за один раз доза збільшується на 12, 5 мкг/год або на 25 мкг/год ^БНФ; для досягнення дози понад 100 мкг/год, можуть одночасно використовуватися декілька пластирів ^БНФ; деяким пацієнтам можуть бути потрібні додаткові або альтернативні способи введення опіоїдних аналгетиків, що перевищує 300 мкг/год ^БНФ; при переході з тривалого лікування морфіном на трансдермальне введення фентанілу, незважаючи на адекватну знеболюючу дію, може виникати с-м відміни (таким пацієнтам рекомендовано введення морфіну короткої дії у низьких дозах).