Роль позанавчальної діяльності в підготовці майбутнього вчителя початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва

Утвердження нової гуманістичної парадигми освіти зумовлює зміну ціннісних підходів до формування особистості майбутнього фахівця. Сучасний соціально-економічний, політичний і духовний розвиток суспільства потребує становлення не лише високоосвіченого, компетентного у своїй справі фахівця, але, передусім, виховання соціально активної, духовно-естетичної особистості, здатної до моральної рефлексії, самоактуалізації й самореалізації [35].

У “Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти” в розділі про особливості виховного процесу у вищому навчальному закладі зазначається: вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку свідомої національної інтелігенції, сприяти оновленню та збагаченню інтелектуального генофонду нації, що забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів. Це повинно бути досягнуто через формування “Я”-концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення студентів [36]. Це є переконливим свідченням щодо значення позааудиторної роботи студентів для професійно-особистісного становлення майбутнього фахівця, спроможного вирішувати найскладніші завдання суспільного життя.

Особливий інтерес для вивчення системи позааудиторної виховної роботи представляють праці О.В. Винославської, Н.П. Волкової, Л.В. Кондрашової, Т.М. Куриленко, Л.І. Марисової, О.М. Олексюк, Н.І. Опалко, А.В. Ржевської. Пошуком шляхів організації позанавчальної діяльності у вищому навчальному закладі займаються вітчизняні вчені Б. З. Вульфов, Л.В. Кондрашова, І.М. Мельникова, С.О. Нікітчина, М.М. Поташник, М.І. Соловей та ін. [49]

Виховний процес ВНЗ – це система, яка функціонує і розвивається, враховуючи співвідношення загальнокультурних і професійних цінностей. “Виховання створене самим народом і засноване на народних починаннях, має таку виховну силу, якої немає в найкращих сис­темах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях, чи запозичені в іншо­го народу” [89].

Національне виховання духовно відтворює в молоді народ, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй. Виховання є складовою частиною ідеології та культури суспіль­ства.

Вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку свідомої національної інтелігенції, сприяти оновленню і збагаченню інтелектуального генофонду нації, вихованню її духовної еліти, примножувати культурний потенціал, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів. Цього можна досягти через [87]:

- виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної, світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, фізичної та екологічної культури;

- створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культури шляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, громадської, оздоровчо-спортивної, правоохоронної та ін.);

- збагачення естетичного досвіду студентів шляхом участі їх у відродженні забутих та створенні нових національно-культурних традицій регіону, міста, вищого навчального закладу, розвиток художніх здібностей студентів;

- формування “Я”-концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, моральної самозавершеності;

- пропаганду здорового способу життя, запобігання вживанню студентами алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок.

Сучасні науковці, уживаючи терміни “позанавчальна (позааудиторна) робота”, “позанавчальна (позааудиторна) діяльність”, “позаурочна (позааудиторна) діяльність” до їх тлумачення підходять по-різному.

Більшість авторів (Л.В. Кондрашова, О.Медведєва, Г.Троцко та інші) розглядають позанавчальну діяльність студентів у виховному аспекті. Окремі автори (Л. Заремба, В. Кутьєв та інші) позанавчальну діяльність обмежують в основному пізнавальною діяльністю, розвитком інтелекту, продовженням у відповідних умовах процесу пізнання, водночас для формування особистості, розвитку її творчого й культурно-морального потенціалу місця майже не залишається [67].

Позааудиторна робота студента є продовженням аудиторної роботи, а може бути й окремим елементом у процесі підготовки майбутнього фахівця. У позааудиторній роботі поєднуються різноманітні види праці та спілкування, реалізуються всебічні як виховні, так і навчальні завдання, спрямовані на професійну підготовку майбутнього фахівця.

Позанавчальна робота у вищому педагогічному навчальному закладі – це сукупність навчально-виховних заходів, що є невід’ємною складовою у процесі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів і здійснюється з метою створення умов для інтелектуального, духовного та професійного розвитку студентів і їх самореалізації [12].

Незважаючи на тісний зв’язок з аудиторною роботою, позааудиторна робота має свої відмінності [ 43 ]:

- участь студентів у позааудиторній роботі добровільна, на навчальному занятті – обов’язкова;

- позааудиторні заходи мають невимушений характер;

- різноманітні позааудиторні заходи виключають контроль у вигляді оцінок умінь, навичок, знань та єдину програму;

- позааудиторна робота в порівнянні з аудиторною надає більші можливості для прояву самостійності студентів, їх ініціативності та творчості.

Мета позанавчальної роботи – розвиток розмаїтих інтересів і здібностей студентів (учнів), прищеплення навичок трудової та суспільної діяльності; виховання самостійності та відповідальності, потреби у знаннях, уміннях, інтересу до науки, техніки, мистецтва, літератури; організація розумового дозвілля та відпочинку; зміцнення здоров’я молоді [67]. Якщо в аудиторний час діяльністю студента безпосередньо керує викладач, то в позааудиторний час вихованець здебільшого сам керує процесом оволодіння знаннями, формуванням умінь і звичок.

Найхарактернішими особливостями цієї сфери є невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. До головних психолого-педагогічних принципів побудови позанавчальної діяльності належать: загальнодоступність, добровільність та реалізація потреб у новизні вражень, демократизм, гуманність та суспільно корисна спрямованість, педагогічне співробітництво та студентське самоврядування, єдність освітньої, розвиваючої та виховної цілей [77].

Основними завданнями позанавчальної роботи є: формування суспільно-громадського досвіду особистості майбутнього фахівця; розвиток, стимулюван-ня та реалізація його духовного і творчого потенціалу; формування особистісно значущих соціокультурних цінностей; задоволення потреб майбутніх фахівців у професійному самовизначенні; розвиток психофізичних ресурсів; виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя тощо [23].

Форми роботи у вищій школі розрізняють за трьома напрямами: виховна, навчальна, наукова [33]. Їх визначають як форми діяльності студентських об’єднань різного типу і напряму поза розкладом навчальних занять. Стосовно виховної роботи, діяльність цих об’єднань спрямована на розвиток індивідуальних творчих здібностей студентів. До форм виховної роботи у вищій школі належать: діяльність творчих студій, конференції, дискусійні клуби, зустрічі з письменниками, поетами, художниками, акторами; екскурсії, походи, свята, вечори дозвілля, конкурси та ін. Мета позааудиторної навчальної роботи пов’язана з поглибленням навчального матеріалу. До форм навчальної роботи у вищій школі науковці відносять виставки проектів і робіт студентів, консультації, колоквіуми, конференції, дискусійні проблемні клуби, екскурсії. До форм позааудиторної наукової роботи, яка спрямована на організацію наукової роботи студентів, слід віднести студентські наукові конференції, наукові товариства, наукові гуртки і проблемні гуртки. Тобто форми роботи у вищій школі збігаються із формами діяльності студентів за напрямами.

Основними формами організації позанавчальної виховної роботи можуть бути масові, групові та індивідуальні [89]. Особливістю масових форм виховної роботи є широка участь в ній студентів. До цих форм виховної роботи належать:

– проведення читацьких конференцій;

– зустрічі з вченими, видатними людьми;

– тематичні тижні, олімпіади з предметів, дні факультетів, кафедр;

– конкурси, виставки тощо.

Проводяться вказані заходи у ВНЗ, на факуль­тетах, на організаційно-виховних годинах за допомогою кафедр, кураторів, студентського активу.

Важливо щоб такі заходи проходили в атмос­фері особистої причетності до обговорюваних проблем, щоб студенти були організаторами і учасниками:

запрошували гостей, готували вис­тавки та ін.

Особливе місце у виховній роботі належить безпосереднім контактам студентів з цікавими людьми. Вони надають виховній роботі емоцій­ного характеру, мають істотний вплив на патріотичні почуття студентів.

Групові форми виховної роботи включають в себе гуртки за інтересами, основними завдан­нями яких є:

– формування національно свідомого патріота-громадянина своєї країни;

– виховання фізично й морально здорової лю­дини;

– усвідомлення моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних

норм;

– збереження родинних традицій, вивчення звичаїв, обрядів свого народу;

– шанування культури, національної літерату­ри, мистецтва.

Також до групових форм позанавчальної ви­ховної роботи в ідносяться “круглі столи” або “дебатні клуби” метою яких є обговорення та перс­пективи розвитку заздалегідь визначеної теми. Це сприяє розширенню кругозору, формуванню світогляду, загальнолюдських та національних цінностей.

Формуванню національної свідомості, патріо­тичних почуттів студентської молоді сприяє їх активна участь у створенні краєзнавчих музеїв при вищому навчальному закладі, призначених для вивчення, збереження матеріальної і духовної культури народу. Досвід показує, що музеї при вищих навчальних закладах стають осередками освіти і виховання, забеспечують духовну єдність поколінь.

Індивідуальна позанавчальна виховна робота зумовлена індивідуальними особливостями студентів, через які переломлюється будь-який ви­ховний вплив на особистість. Тому, щоб впливати на особистість, необхідно вивчити її індивіду­альність. Важливо встановити довірливі, добро­зичливі стосунки між викладачами і студентами. Цьому значною мірою сприяє авторитет викла­дача, його уміння швидко орієнтуватися в ситу­ації, предбачати наслідки своїх дій.

Погляди дослідників на структуру позааудиторної діяльності дещо відрізняються. Наприклад, Г.П. Овчаренко визначає такі напрями позанавчальної діяльності у ВНЗ: науково-дослідна, суспільно-політична, художньо-естетична, трудова, історико-культурна й етнографічна, фізкультурно-спортивна, організаційно-управлінська [67].

Дещо по-іншому структуру позааудиторної діяльності студентів подає О.М. Стоян [23], який виокремлює в ній чотири групи:

1. Самостійна робота з підвищення професійного рівня (конспектування першоджерел, підготовка до лекцій і семінарів, виконання курсових робіт, читання спеціальної літератури).

2. Участь у створенні культурних цінностей (суспільна робота, заняття на факультеті суспільних професій, науково-дослідна робота, участь у художній самодіяльності, любительські та творчі заняття).

3. Засвоєння культурних цінностей (читання художньої, документальної та науково-технічної літератури, журналів і газет, прослуховування музичних записів, відвідування кіно, театрів, концертів, музеїв, виставок, лекцій, зустрічі з письменниками, артистами, художниками).

4. Відпочинок і розваги (заняття спортом, зустрічі з друзями, знайомими, родичами, відвідування ресторанів, кафе, зустрічі з коханою людиною, прогулянки містом, заміські виїзди тощо, настільні ігри, бездіяльний відпочинок, “байдикування”).

Позанавчальна діяльність у ВНЗ є необхідною складовою цілісного навчально-виховного процесу, оскільки вона поєднує в собі різноманітні заходи як навчального, так і виховного характеру. Така діяльність надає студентам можливість саморозвитку і самореалізації, поглиблення уявлень про себе як про особистість і професіонала [33].

Система національного виховання студентів дозволяє формувати в майбутніх громадян патріотичне мис­лення, національну свідомість, розвивати інтелект особистос­ті для активної участі в навчально-пізнавальній діяльності, виробляти активну громадянську позицію, реалізувати її в практичній діяльності. Головною особливістю сучасної молоді є те, що вона досить легко схоплює новації. Тому виховні проекти повинні передбачати використання новітніх технологій [ 57 ]:

- проблемний підхід до змісту засвоєння національних понять, який забезпечував розвиток національних рис, дослідницьких умінь студентів на основі їхньої пізнавально-пошукової діяльності;

- формування практичних умінь, які дозволяли здійснювати краєзнавчо-пошукові дослідження з елементами істори­зму, національної культури, традицій;

- активізація пізнавальної, предметно-перетворювальної діяльності молоді, спрямованої на формування національної свідомості та самостійне збагачення знаннями та вміннями національного змісту;

- чітка взаємодія позанавчальної виховної діяльності у вищій школі.

Роль і значення позанавчальної роботи для високоякісної професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи до національного виховання учнів полягає в тому, що вона (позанавчальна робота) “стимулює формування особистості майбутнього педагога в контексті професіоналізації всіх виховних впливів на студентів” [12].

Основними напрямами виховної роботи у вищому навчальному закладі є: формування наукового світогляду; національне виховання; громадянське та патріотичне виховання; правове виховання; моральне виховання; художньо-естетичне, трудове, фізичне, екологічне виховання; професійно-педагогічне виховання [77].

Оскільки головна мета – підготовка майбутнього вчителя початкової школидо національного виховання учнів засобами мистецтва, тому головним напрямом виховної роботи ми вважаємонаціональне та художньо-естетичне виховання. Водночас не відмовляємося від окремих виховних заходів, що “належать” іншим напрямам, лише наполягаємо на пріоритетності професійно-педагогічного напряму виховної роботи.

Чільне місце у системі виховання студентської молоді займають засоби виховання, надбання матеріальної і духовної культури (художня і наукова література, засоби масової інформації, предмети образотворчого мистецтва, кіно, театр), форми і види виховної роботи (збори, конференції, ігри, спортивна діяльність та ін.), які використовуються у процесі виховної роботи.

У вихованні немає дрібниць. Як писав А.С. Макаренко: “Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше — люди”. Талановитий педагог наголошував, що виховання відбувається на кожному квадратному метрі педагогічної території, тому турбота про високу культуру оформлення й утримання навчальних приміщень закладу, території, гуртожитків - це важливий засіб виховання загальнолюдської і професійної культури майбутніх фахівців [40].

Культура спілкування педагогів зі студентами і колегами має бути зразком, школою для вихованців, спілкування має здійснюватися на високому рівні загальнолюдської і національної культури.

У системі роботи зі студентською молоддю важливе місце мають займати такі засоби виховання, як свята, вечори дозвілля, конкурси та ін. Організатори цих та подібних заходів повинні дбати про їх виховну доцільність, педагогічну спрямованість. Включення студентів у процес підготовки та проведення дозвільних, розважальних заходів — це також своєрідна школа виховання і становлення професіоналізму майбутніх учителів, соціальних працівників, інженерів, правознавців та ін. Важливо, щоб подібні заходи мали надійне морально-духовне й естетичне підґрунтя, базувалися на засадах загальнолюдської і національної культури. Немає потреби, догоджаючи так званій масовій культурі низької якості, організовувати сумнівні заходи, які можуть негативно впливати на утвердження моральних національних цінностей. Наприклад, перенесення із чужого для нас соціального середовища свята хелловіна, яким в останні роки почали захоплюватися в окремих навчально-виховних закладах. Українська культура багата своїми національними засобами виховного впливу. їх треба відроджувати і сміливо культивувати [40].

Серед основних заходів національного виховання можна назвати такі:

- бесіди та лекції про історію, куль­туру, літературу і мистецтво різних народів і країн, про їх культурні взаємозв'язки;

- екскурсії історичними та літературно-мистецькими місця­ми Хмельниччини, України;

- диспути про культуру міжетнічних відносин;

- вечори і зустрічі поколінь;

- відзначення ювілею просвітників, письменників, діячів літе­ратури, науки, культури, мистецтва;

- відзначення українських народних свят, обрядів;

- ознайомлення з українськими традиціями і побутом, народною творчiстю (фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, архiтектура та iн.);

- участь студентiв у художнiй самодiяльностi, гуртках i студія;

- вiдвiдування театрiв, виставок, музеїв, проведення творчих вечорiв, читання художньої лiтератури та поезiї, слухання музики.

В позанавчальний час студентів необхідно залучати до народознавчої діяльності: організація різноманітних свят, дійств у ВНЗ, присвячених висвітленню змісту українських обрядів; проведення студентських етнодискотек; конкурсів української пісні; участь у роботі студентських народних драматичних театрів.

Для успішної реалізації завдань національного виховання учнів засобами мистецтва студенти повинні знати історію міста, його визначні історичні пам’ятки, відомих людей, які проживали та живуть у місті, історію навчального закладу, визначних особистостей, які працювали та працюють в ньому; державну символіку України, про прапор академії та народні символи (знати напам’ять текст Гімну, його авторів, історію походження Герба, Прапора); твори мистецтва подільських та народних майстрів.

Для успішної підготовки майбутніх вчителів початкової школи до означеного виду діяльності значний вплив мають виховні години “Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу”, “З Україною в серці”, “Від роду до народу слався, Україно”, “Україно, ти для мене – диво”, “Тут все священне, все твоє, бо зветься просто краєм рідним”, “На Україну линуть журавлі”, “В краю лелек та журавлів”, “Солов’їна, барвінкова українська рідна мова”, “У мові – доля народу”, “Фольклорна веселка”, “Безсмертя народу в його мистецтві”; виставки, інсценізації, конкурсні програми: “Мистецтво врятує світ”, “Традиційний народний костюм”, “Мистецтво та митці у художніх творах”, “Історія народу в картинах”, “Театральна палітра”, “Природа в музиці та музика природі”, “Історія народу в творах мистецтва”, “Перлини національного живопису”, “Картинними галереями рідного міста (України)”; тематичні вечори, усні журнали: “Мистецтво, що звертається до серця”, “Наодинці з мистецтвом”, “Вернісаж українського мистецтва”, “Хіт-парад національних мелодій”, “Турнір знавців музики (поезії, прози, образотворчого мистецтва, кіномистецтва тощо)”, “У майстерні художника (скульптора)”.

Аналізуючи план позанавчальної діяльності Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, ми з’ясували, що у підготовці майбутніх вчителів до національного виховання учнів засобами мистецтва сприяє робота таких гуртків: української народної вишивки, макраме, писанкарства, образотворчого мистецтва, основ дизайну, народних ремесел тощо. Проаналізуємо деякі з них.

Під час роботи в гуртку “Українська народна вишивка” студенти засвоюють уміння і навички практичного виконання традиційних і нетрадиційних технік української вишивки. Теоретичне навчання передбачає ознайомлення студентів із загальною теорією української народної вишивки, еволюцією художніх засобів вишивок в історичному аспекті, художніми відмінностями народної вишивки усіх етнографічних зон України.

На заняттях вагоме місце займає використання навчально-наочних посібників з декоративно-ужиткового мистецтва і зразки виробів місцевих народних художніх промислів, що розвиває у студентів емоційно-естетичне сприймання народної творчості, вміння аналізувати, порівнювати, відчувати явища декоративно-ужиткового мистецтва.

Невід’ємною частиною проведення гуртка є організація екскурсій в художні і краєзнавчі музеї, на виставки, зустрічі з провідними майстрами декоративно-ужиткового мистецтва області, що збагачує кругозір студентів.

Ознайомлення із українською традиційною вишивкою у ВНЗ сприяє: поглибленню знань з історії і культури України, формуванню національно орієнтованих переконань; збагаченню й урізноманітненню практичної діяльності студентів, поглибленню їхньої мотивації; розширенню

спеціальних знань, умінь та навичок.

В образотворчому процесі студенти виявляють прагнення до глибокого вивчення натури, її форми, кольору, освітлення, повітряного простору, вираження колірного стану природи, загалом своє відношення до явищ навколишнього життя. На заняттях з декоративного малювання студентиі ознайомлюються з кращими зразками українського народного декоративно-прикладного мистецтва, вивчають побудову узорів, самі складають узори і підбирають кольори для оздоблення різних предметів. В творах декоративного мистецтва видно любов до Батьківщини, життєстверджуючу силу, спостережливість.

Одним із найвідоміших проектів викладачів і студентів академії є створення театру пісні “Розмай”, який встиг зарекомендувати себе як творчий колектив, відомий у багатьох областях України. “Розмай” активно залучає до мистецтва все більшу кількість молоді, сприяє її творчій самореалізації, розвиває студентські творчі здібності та таланти. Студенти є ініціаторами всіх мистецтвознавчих віталень, творчих вечорів, виступають організаторами чисельних зустрічей і виступів різноманітних музикантів, артистів тощо, які проводяться на базі ХГПА.

У нашому навчальному закладі працює музей народного декоративно-ужиткового мистецтва. Його відкриттю передувала велика кропітка робота з пошуку, узагальнення та систематизації матеріалів науково-дослідного характеру, збору та дослідженню об’єктів матеріальної культури народу України загалом і Поділля зокрема.

Музей народного декоративно-ужиткового мистецтва працює за такими експозиційними напрямами: народний одяг, фольклорна лялька, види декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка хрестиком, гладдю, бісером; різні техніки писанкарства (в т. ч. авторські), декоративний розпис, витинанка, вузликове плетіння, гончарство, народна іграшка тощо).

Музей є осередком національної культури, національних надбань та цінностей. Він сприяє естетичному розвитку студентів, творчому вдосконаленню та реалізації, сприяє формуванню національної свідомості, утвердженню національних цінностей. Про це свідчить “золотий” фонд музею, а саме: кращі творчі роботи студентів ХГПА. Вони відповідально ставляться до своєї роботи, намагаючись виконати її так, щоб їхні вироби мали право зайняти місце в експозиції музею. Це своєрідний стимул для студентів працювати на заняттях наполегливо, з повною віддачею творчої енергії, щоразу вдосконалюючи свою виконавську майстерність. У музеї представлені студентські рушники, вишиті картини, писанки, серії витинанок. Під керівництвом викладачів у музеї поповнюється зібрання українських рушників, знайдених та відновлених в процесі навчально-дослідної роботи. Значне місце в експозиції музею займає колекція ляльки у комплексах традиційного одягу різних регіонів України.

В академії функціонує студія писанкарства. При музеї створені школи українського етнодизайну, народних ремесел, вишивки, що розкривають величезні можливості для підготовки.

У стінах навчального закладу існує Народна академічна хорова капела. За час свого існування колектив досяг значних успіхів в роботі і став гордістю академії, міста, області та України. Високий професійний рівень хору сприяє національному вихованню студентів, розвиває їхні високі моральні якості та прививає любов до української та західноєвропейської хорової культури, адже засоби музичного мистецтва є важливим інструментом в системі виховання студентів.

Основними підходами у підготовці майбутніх вчителів до національного виховання мають бути: людинознавчий – сприяє здійсненню демократизації університетського життя. Завдяки йому студенти глибше розуміють багатогранний внутрішній світ людини, закономірності й особливості її теоретичної та практичної діяльності; народознавчий – забезпечує всебічне і глибоке засвоєння студентами культурно-історичного розвитку рідного народу та інших народів, що проживають в Україні; системний – забезпечує єдність, взаємозв’язок і взаємозалежність основних понять педагогічного процесу та їх реалізацію в єдності; особистісно-гуманний – створює умови для всебічного впливу на людину, глибокого знання педагогом її душі, рівня сформованості якостей характеру, компонентів світогляду [Горбач].

Таким чином, велику роль у підготовці майбутнього вчителя до національного виховання учнів засобами мистецтва відіграє позанавчальна діяльність. Саме в ній студент може пізнати специфіку виховних ситуацій, типових для майбутньої професійної діяльності, навчитися знаходити правильні рішення у різноманітних ситуаціях, опиняючись в умовах, які є найближчими до майбутньої самостійної діяльності. Позааудиторна виховна робота як необхідна складова загального процесу виховання особистості у ВНЗ повинна бути скерована на ефективну організацію самостійної роботи студентів, цілеспрямовану організацію їх дозвілля, максимальне задоволення пізнавальних і культурних потреб молоді, всебічний розвиток індивідуальних творчих потенцій студентів.