Порядок Сфагнові, або Білі мохи (Sphagnаles).

Сфагнові, або білі, мохи (їх часто називають ще торфовими) характеризуються рядом особливостей:

1) із спори виростає спочатку коротка нитчаста протонема, яка незабаром розвивається в пластинчасту (таломну) одношарову протонему з багатоклітинними ризоїдами. На таломній протонемі виникають бруньки, з яких розвиваються стебла, або гаметофори.

2) Стебла невисокі, без ризоїдів, ростуть увесь час верхівкою, а знизу відмирають, накопичуючи торф.

3) Листки сфагнових мохів складаються з одного шару клітин і, на відміну від зелених мохів, не мають середньої жилки. Клітини 2 типів:

— одні з них живі, вузькі, довгі, виповнені хлорофіловими зернами; це асимілюючі хлорофілоносні клітини.

— Другі - широки ромбоподібні, позбавлені хлоропластів і є мертвими; це водоносні клітини. Оболонки водоносних клітин листка і стебла здатні вбирати воду і розчинені в ній поживні речовини. Ця властивість, а також наявність в оболонках пор забезпечує сфагнуму швидке всисання води і накопичення її. Встановлено, що сфагнуми можуть вбирати і накопичувати води в 20—30 разів більше за свою масу.

4) Органи статевого розмноження сфагнових мохів (антеридії і архегонії) містяться на одній рослині (двостатевий гаметофіт) або на різних рослинах (одностатевий гаметофіт).

У складі порядку сфагнових мохів є тільки одна родина— Сфагнові (Sрhаgnаceae) з одним родом сфагнум (Sрhаgnum), що налічує близько 350 видів, поширених майже в усіх частинах світу, особливо в північній півкулі. Ростуть сфагнові мохи переважно на так званих верхових, або сфагнових, болотах, у заболочених лісах, переважно хвойних, а також високо в горах. Оселяючись і поширюючись у лісах, вони разом з зеленими мохами сприяють заболоченню їх, особливо в тайзі; заболочування тундри також відбувається за участю їх. Сфагнові мохи найбільш поширені в середній і північній частинах лісової зони, у лісотундрі і тундрі, тайзі Сибіру і Далекого Сходу, на Кавказі. В Україні вони поширені на Поліссі і в Карпатах, де ростуть у хвойних лісах, на торфових (верхових) болотах і в субальпійському поясі серед скель та на вогких гірських луках.

У районах поширення сфагнових боліт ці мохи відіграють важливу роль в утворенні ландшафту і мають велике практичне значення. Сфагнові торфовища, особливо верхових боліт, мало мінералізовані (вміст золи становить 1—6%), і торф дуже калорійний. Брикетований торф з цих боліт широко використовується як паливо в побуті і промисловості. На торфовому паливі працюють теплові електростанції. Висушений сфагновий мох використовують у сільському господарстві як підстилку для тварин.