Культура як об’єкт філософського осмислення, її сутність, соціальні функції та закономірності розвитку. Діалогічний характер сучасної культури.

Одним із найбільш популярних і поширених у роздумах про вічні філософські проблеми є слово " культура". Вивченням культури займаються різні науки – історія, археологія, соціологія, антропологія, етнографія, мистецтвознавство. Найбільш загальним визначенням культури є таке: культура – це все те, що створила людина, сукупність результатів матеріальної і духовної людської діяльності. Але це надзвичайно широке визначення, воно не враховує розмаїття моделей культури. Розглянемо основні з цих моделей. " Натуралістична" модель (Вольтер, Руссо, Гольбах). Її представники розуміли культуру як одну зі сходинок природної еволюції, що втілює розвиток здібностей " природної" людини. Вони ЗВОДИЛИ культуру до предметно-речових форм її прояву. Завдяки культурі людина стає вищою ланкою в ланцюгу розвитку природи. Німецькі просвітники пов'язували поняття " культура" з особистісним розвитком людини, в центр своєї уваги ставили моральне виховання.

" Класична" модель культури (характерна для XIX ст.). Вона є своєрідним результатом звільнення людини від жорсткої залежності від природного та божественного світів. Тут людина виступає як розумна динамічна істота, яка розвиває свої духовні здібності і є творцем культури. В основі цієї моделі лежать принципи гуманізму, раціоналізму та історизму.У марксистській філософії класична модель культури отримала матеріалістичне тлумачення. Культура розуміється не лише як духовна проблема виховання та освічення індивіда, а також як проблема створення необхідних матеріальних умов для всебічного розвитку людини. При цьому стверджується, що культура є не лише сукупністю результатів трудової діяльності суспільства, а й самим процесом людської діяльності. Сутність культури, за Гегелем, визначається не природною детермінованістю людської поведінки і не творчою фантазією видатних осіб, а прилученням індивіда до світового цілого, котре включає в себе як природу, так і історію. Розвиток мислення як вищої духовної здатності людини і становить, з погляду Гегеля, справжній зміст культури. У зв'язку з структурною складністю культури її соціальні функції численні і системно взаємопов'язані. Провідними серед них є функції комунікації, трансляції і трансмутації. Інші завдання культури підпорядковані цим функціям або доповнюють і конкретизують їх.

Етапи

Первичная формация, первобытнообщинная (или примитивно-коммунистическая). Вторичная формация, куда входят рабовладельческая, феодальная, буржуазная формы общества. Для них общим является то обстоятельство, что все они развивают свою культуру за счёт эксплуатации работников, лишенных собственности. Третичная формация является отрицанием культуры вторичной. Здесь в области культуры проявляет себя диалектический закон отрицания отрицания, в соответствии с действием которого на более высокой фазе повторяются существенные моменты предыдущей ступени.