Ужгородський кафедральний собор

Ужгородський кафедральний собор ― головний греко-католицький храм міста Ужгород і резиденція мукачівських єпископів.

Закладка собору відбулася у 1640 році. Його почав будувати ужгородський господар — граф Іван X Другет. У 1644 році будівництво було майже закінчене, але цьому перешкодила війна між Трансільванією та Австрією. Під час війни нові будівлі були пошкоджені, і тільки в 1646 році будівництво собору завершилося, після чого сюди була переведена єзуїтська колегія з міста Гуменного (Словаччина) — родинного маєтку графів Другетів. Собор спочатку слугував церквою для єзуїтського монастиря, який був у будинку резиденції єпископа.

Собор являє собою цегляну будову, головний фасад якої увінчаний трикутним фронтоном, до нього примикають восьмигранні триярусні вежі з курантами. Важливе місце у загальному вигляді собору посідає чотириколонний портик коринфського ордена. Центральний неф перекритий напівциркульними склепіннями.

Інтер’єр собору оформлений у стилі рококо. Кафедральний собор зазнав значних руйнувань під час Визвольної війни угорського народу в 1703—1711 роках, але вже в 1718 році в ньому велася Служба Божа. У 1773 році Папа Климент XIVскасував орден єзуїтів. Кафедральний собор залишився без господаря. У 1775 році австрійська імператриця Марія-Терезія видає грамоту, за якою будова єзуїтського монастиря і церква при ньому передавалися Мукачівській греко-католицькій єпархії, яку в той час очолював єпископ А. Бачинський. У 1878 році собор був перебудований за проектом Луки Фабрі, де поєдналися риси класицизму і необароккові тенденції.У такому стилі пам’ятка збереглася і до сьогодні.